справа № 991/265/26
провадження № 11-сс/991/110/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 13.01.2026 р. у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, -
23.01.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2026 р., яку цього ж дня передано судді-доповідачу.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою судді-доповідача від 23.01.2026 р. його призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 4 а.с. 64).
Крім того, 30.01.2026 року на вказану ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_7 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке призначено до розгляду в одному провадженні з клопотанням захисника ОСОБА_6 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.02.2026 р. клопотання підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 задоволено та поновлено їм строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 13.01.2026 р. (т. 4 а.с. 115-116).
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційних скарг.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_8 , та продовжено ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, та визначено заставу у розмірі 15 млн. грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а суму застави визначити прийнятною для такої категорії справ, з урахуванням обставин провадження. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки згідно медичних документів у підозрюваного ОСОБА_7 наявні невиліковні захворювання, на підставі яких його списано з військового обліку, що не просто зменшує заявлені стороною обвинувачення ризики, а робить їх такими, що унеможливлює невиконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Крім того, в суді першої інстанції захист зазначав, що за два місяці перебування ОСОБА_7 в умовах ізоляції та фактичного неотримання необхідної медичної допомоги, його стан здоров'я значно погіршився. Окремо наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, та стверджує, що її зменшення з 20 млн. грн. до 15 млн. грн. жодним чином не пов'язано зі станом здоров'я ОСОБА_7 і можливістю не піддаватися нелюдському поводженню, як це визначено Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стверджує, що слідчий суддя не взяв до уваги наведені ним доводи та надані на їх підтвердження докази, що стосуються його стану здоров'я, що унеможливлює його перебування під вартою у приміщенні слідчого ізолятору. Також, поза увагою слідчого судді залишено наявність у нього міцних соціальних зв'язків та перебування на його утриманні неповнолітніх дітей. Наголошує, що захист надав низку подяк від різних підрозділів ЗСУ, які підтверджують його участь в укріпленні обороноздатності держави. Зазначає про відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки про існування даного кримінального провадження знає з 2020 року та жодних дій, про ризик вчинення яких зазначається у клопотанні, не вчинив. Окремо звертає увагу на непомірність застави, визначеної оскаржуваною ухвалою.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у скаргах.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять жодних доводів, що були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Зауважив, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали в повному обсязі досліджено та враховано як обставини кримінального провадження, так і відомості, що характеризують особу підозрюваного.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 з травня по грудень 2019 року, будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті відповідні рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно - а саме, майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн., розуміючи, що відчуження державного майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового відчуження майна органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю.
Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_7 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_10 , як пособника ОСОБА_11 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_12 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. Роль ОСОБА_12 у досягненні спільної злочинної мети полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_10 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_10 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім'я та його подальшій передачі до статутного капіталу товариства, створеного ОСОБА_12 . У свою чергу, ОСОБА_11 як пособник, будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження. Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2021 р., ринкова вартість в ідповідного об'єкта становить 59 717 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 , будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», діючи у співучасті з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , організував заволодіння виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами ДП «Чоразморшлях», загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000 грн., виконавши тим самим частину дій, що складають об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що заборгованість ДП «Чоразморшлях» за виконавчими документами у зведеному виконавчому провадженні становить понад 37 млн. грн., а перерахування коштів боржнику за наявності відкритих виконавчих проваджень можливе лише після задоволення всіх вимог кредиторів за виконавчими документами, з метою розтрати чужого майна розробив злочинний план, який впроваджував поетапно.
Зокрема, він як в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» відкрив банківський рахунок, забезпечив надходження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листа про повернення надмірно стягнутих коштів, що надійшли від незаконної реалізації майна ДП «Чоразморшлях», після чого забезпечив перерахування одержаних коштів на рахунки підконтрольного товариства, а саме ТОВ «Байкорп», під виглядом сплати заборгованості «Amrut Dredging & Shipping Ltd» за управління суднами «Геническ» та «Херсонес». Водночас, компанія «Amrut Dredging & Shipping LTD» (Індія) договір про надання представницьких послуг із ТОВ «Байкорп» не укладала та доручень на представлення інтересів в Україні не видавала, на отримання коштів ТОВ «Байкорп» не уповноважувала. Внаслідок реалізації зазначеного ОСОБА_7 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становием, незаконно і безоплатно розтратив кошти ДП «Чоразморшлях» в сумі 11 149 505,36 грн.
19.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні (організації та виконанні) чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а також у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах.
Ухвалюючи рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею було зменшено до 15 млн. грн. При цьому, враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному раніше розмірі 20 млн. грн. не вніс. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, а також запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі слідчого судді від 20.11.2025 р.
4. Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 не ставлять під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, а оскаржує доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та розмір застави, визначений слідчим суддею.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в цій частині.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про майновий стан ОСОБА_7 та те, що він не є військовозобов'язаним, у зв'язку з чим навіть в умовах воєнного стану може вільно виїжджати з України. Як вбачається з матеріалів провадження, таким правом підозрюваний активно користується. Крім того, ОСОБА_7 має певні соціальні зв'язки на території Республіці Молдова, а також бізнес, що безумовно є сприятливими обставинами для переховування від органу досудового розслідування та суду. У контексті наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя також цілком слушно взяв до уваги обставини затримання ОСОБА_7 , яке відбулось поряд з румунсько-українським кордоном та на відстані 5 км від молдовсько-українського кордону. Крім того, при оцінці наявності цього ризику колегія суддів враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
За наведених обставин, доводи апеляційних скарг захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, слідчий суддя правильно врахував механізм ймовірного вчинення злочину, пов'язаного з розтратою коштів ДП «Чоразморшлях» шляхом надання ОСОБА_7 банку вірогідно підроблених документів. При цьому, наразі органом досудового розслідування не віднайдено оригінали документів, які ОСОБА_7 передав 23.06.2020 року працівникам АТ «Кредобанк» для відкриття банківського рахунку ДП «Чоразморшлях». Натомість, у органу досудового розслідування наявні обґрунтовані підстави вважати, що такі документи, складені від імені «Amrut Dredging & Shipping Ltd» і ТОВ «Байкорп», є підробленими, оскільки здобуто відомості, що компанія «Amrut Dredging & Shipping Ltd» не уповноважувала будь-кого на представництво інтересів компанії на території України та не має будь-яких зв'язків із ТОВ «Байкорп». Відтак, на переконання колегії суддів, те, що оригінали документів досі не віднайдені, може вказувати на їх приховування чи знищення зацікавленими в цьому особами, зокрема ОСОБА_7 , оскільки саме він забезпечив подання цих документів банківській установі для забезпечення вчинення злочину, як стверджує сторона обвинувачення. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і збирання доказів у провадженні не завершено, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував, що за змістом повідомлення про підозру та матеріалів, якими вона обґрунтована, саме ОСОБА_7 організував вчинення одного із інкримінованих йому за ч. 5 ст. 191 КК України кримінальних правопорушень та з метою забезпечення сталого складу учасників групи та її керованості у вказаний період часу залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_10 , з яким підтримував дружні відносини, як пособника ОСОБА_11 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_12 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю, а також інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, тим самим вступивши у попередню змову для вчинення дій, спрямованих на протиправне обернення чужого майна на користь учасників групи. У межах даного провадження, крім ОСОБА_7 , про підозру повідомлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . Крім того, наразі не допитано ряд свідків. За таких обставин, ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості його вини, може вдатись до спроб незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків шляхом узгодження з ними позиції щодо надання показань (їх змісту, характеру, обсягу) або зміни таких показань.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого суді про існування ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя слушно взяв до уваги ймовірну причетність ОСОБА_7 до заниження вартості об'єктів нерухомого майна, що належать державі, спотворення результатів електронних торгів шляхом залучення підставних учасників, використання підроблених документів з метою розтрати коштів ДП «Чоразморшлях» в сумі 11 154 692,72 грн., та зробив висновок про його схильність до вчинення такого роду протиправних діянь, а тому може вдатись до їх вчинення і в майбутньому.
Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів допиту, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, комп'ютерів, тощо, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності всіх вищезазначених ризиків.
4.2. Щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки наявність певних соціальних зв'язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи та родини, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, в апеляційних скаргах захист не порушує питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов'язання чи домашнього арешту, натомість, ставить вимогу про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в цілому, чому вже надана оцінка у попередньому розділі цієї ухвали, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Як вбачається зі змісту клопотання, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжкими, та у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відносяться до корупційних.
Згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов'язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.
Ймовірне вчинення корупційних злочинів керівником державного підприємства не лише підриває довіру суспільства до держави, але й до спроможності державних службовців захищати національні інтереси через використання посади для власного збагачення.
Відтак, корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, міжнародна ізоляція, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій.
У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та констатує, що вказані кримінальні правопорушення могли бути вчинені за наведених у клопотанні обставин, у тому числі й ОСОБА_7 , завдяки його перебуванню на посаді в.о. начальника ДП «Чоразморшлях».
Згідно матеріалів клопотання, офіційний дохід ОСОБА_7 за період 2004-2024 р.р. становить 2 707 780 грн. Наразі ОСОБА_7 є засновником та керівником компанії «Societatea cu Rгspundere Limitatг SMART GRAIN TRADING», яка зареєстрована на території Республіки Молдова 23.11.2023 року. Крім того, з 12.09.2025 року ОСОБА_7 є директором та єдиним бенефіціарним власником ТОВ «Смарт Грейн Солюшнс», статутний капітал якого складає 1 млн. грн. Дохід вказаної юридичної особи за 2024 рік складає 2 млн. 100 тис. грн. (т. 1 а.с. 142-191). Крім того, з огляду на наявність у ОСОБА_7 фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_13 , колегія суддів, оцінюючи майновий стан підозрюваного, бере до уваги і відомості про її доходи. Зокрема, за період 2021-2024 р.р. дохід останньої склав 33 904 107 грн.
Також, згідно протоколу огляду від 09.07.2025 р. інформації, яка містилася у мобільному телефоні ОСОБА_10 , виявлено листування з ОСОБА_7 , зі змісту якого вбачається, що останні обговорювали між собою відсоткове співвідношення грошових коштів, отриманих від реалізації об'єкту злочинного посягання - майнового комплексу Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання (т. 3 а.с. 84-106).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що реальний майновий стан ОСОБА_7 є набагато вищим, аніж офіційно відображений.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 15 млн. грн. слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 20.11.2025 р., у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 20 млн. грн., та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному вище розмірі не вніс. Більше того, він утримується під вартою вже більше двох місяців.
Оцінюючи розмір визначеної слідчим суддею застави в контексті доводів апеляційних скарг про її непомірність, колегія суддів також враховує, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , пов'язані із заволодінням майном державного підприємства вартістю 59 717 000 грн. та розтратою коштів цього підприємства у сумі 11 149 505,36 грн., а отже, заподіяні державі збитки є досить значними.
Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 двох особливо тяжких злочинів, доведеність існування чотирьох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 15 млн. грн., з урахуванням зменшення її на 5 млн. грн.., з одного боку здатна утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Наведене спростовує доводи захисту про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження, особи підозрюваного та його майнового стану. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.
4.4. Щодо доводів апеляційних скарг стосовно стану здоров'я підозрюваного.
В апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 стверджують, що слідчий суддя не врахував стан здоров'я ОСОБА_7 при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив у порядку ч. 6 ст. 206 КПК України доручити органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у його клопотанні, адресованому Державній установі «Київський слідчий ізолятор», та зобов'язати вчинити дії, які допоможуть ОСОБА_7 покращити стан його здоров'я. Підозрюваний ОСОБА_7 при цьому підтвердив, що до нього не було застосовано насильства під час затримання та тримання під вартою. Водночас, на переконання сторони захисту, насильство - це не тільки фізичний біль, але й моральний, суть якого полягає у зневажливому ставленні до затриманої особи та невиконанні обов'язків, покладених державою, щодо забезпечення її здоров'я.
Надаючи оцінку зазначеним доводам сторони захисту, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст. 206 КПК України, слідчого суддю наділено повноваженнями: 1) постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (ч. 1 ст. 206 КПК України), 2) постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України), 3) зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч. 3 ст. 206 КПК України), 4) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством (ч. 6 ст. 206 КПК України).
Отже, аналіз положень ст. 206 КПК України, на яку посилається сторона захисту, дає достатні підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями для постановлення відповідної ухвали про доручення органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, та вжити необхідні заходи для забезпечення безпеки особи у порядку в ст. 206 КПК України.
В той же час, слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу досліджено надані стороною захисту медичні документи та зроблено висновок про відсутність відомостей щодо неможливості утримання підозрюваного під вартою. При цьому, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі у порядку ч. 6 ст. 206 КПК України звернув увагу адміністрації Державної установи «Київський слідчий ізолятор» на наявність скарг ОСОБА_7 на стан здоров'я, що у разі необхідності потребує надання відповідної допомоги.
Під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано жодних доказів звернення до органу досудового розслідування з приводу невиконання ухвали слідчого судді в цій частині.
За наведених обставин, вищевказане клопотання сторони захисту залишено без розгляду, оскільки воно не ґрунтується на нормах КПК України та виходить за межі компетенції суду апеляційної інстанції. Натомість, слідчим суддею вже прийнято відповідне рішення з тих питань, на яких наголошує захисник ОСОБА_6 .
З даного приводу колегія суддів також наголошує на тому, що варто розмежовувати неможливість отримання медичної допомоги в умовах перебування в слідчому ізоляторі від неможливості застосування запобіжного заходу у зв'язку зі станом здоров'я підозрюваного. Так, Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 р., регулюються питання отримання медичної допомоги особами, взятими під варту, у тому числі поза межами слідчого ізолятора. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця (п. 2.6 Порядку).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.7 Порядку).
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (п. 2.8 Порядку).
Отже, вищевказаним Порядком на достатньому рівні урегульовано питання отримання медичної допомоги (у тому числі хірургічне втручання чи необхідна госпіталізація) особами, які перебувають в слідчих ізоляторах.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про неможливість отримання підозрюваним необхідної медичної допомоги, зумовлену застосованим до нього запобіжним заходом, оскільки жодних доказів того, що установа попереднього утримання відмовила ОСОБА_7 в реалізації його права на охорону здоров'я та медичну допомогу, у зв'язку з чим існує загроза його життю та здоров'ю, стороною захисту не надано.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що процедурні питання отримання медичної допомоги підозрюваним врегульовані вищевказаним Порядком та не є предметом судового розгляду. Контроль за дотриманням Порядку та вжиття заходів у разі його порушення здійснюють Міністерство юстиції України та Міністерство охорони здоров'я України. Крім того, як вже зазначалось вище, слідчим суддею вжито заходів по забезпеченню прав ОСОБА_7 , зокрема оскаржуваною ухвалою звернено увагу адміністрації Державної установи «Київський слідчий ізолятор» на наявність скарг ОСОБА_7 на стан здоров'я. Зазначена ухвала в цій частині є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню зазначеними в ній особами та установами.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є перешкодою для реалізації його прав на охорону здоров'я.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційних скарг про необхідність визначення іншого розміру застави, неповноту врахування слідчим суддею обставин даного провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу, та відсутність ризиків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, у зв'язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4