Провадження № 22-ц/803/2416/26 Справа № 207/6623/24 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 07 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2024року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 22.12.2020 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту №101201715, дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав проект цього кредитного договору з додатками ознайомився з усіма його умовами та правилами. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №101201715 від 22.12.2020 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн.
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 29.07.2021 року згідно умов договору про відступлення права вимоги № 05Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №101201715 від 22.12.2020 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ “Фінансова компанія “Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101201715 від 22.12.2020 року. Сума боргу перед ТОВ “Фінансова компанія “Пінг-Понг» є обґрунтованою та становить 15463,99 грн., яка складається: 6266 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 9197,99 грн. - заборгованість за відсотками.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №101201715 від 22.12.2020 року в розмірі 35 137 грн. 72 коп. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Південного районного суду міста Кам'янського від 07 серпня 2025 року позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №101201715 від 22.12.2020 року в сумі 15463грн. 99 коп., яка складається: 6266 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 9197,99 грн. - заборгованість за відсотками
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Солветіс» судовий збір в сумі 2422грн. 40 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Солвентіс» витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити .
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2020 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту №101201715, дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав проект цього кредитного договору з додатками ознайомився з усіма його умовами та правилами. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №101201715 від 22.12.2020 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн.
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст.530, 1082,1084 ЦК України, 29.07.2021 року згідно умов договору про відступлення права вимоги №05Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №101201715 від 22.12.2020 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ “Фінансова компанія “Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101201715 від 22.12.2020 року
Сума боргу перед ТОВ “Фінансова компанія “Пінг-Понг» є обґрунтованою та згідно розрахунку становить 15463,99 грн., яка складається: 6266 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 9197,99 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до наказу №70-к від 01.07.2025 року на виконання рішення єдиного учасника ТОВ “ФК “Пінг Понг» №1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01.07.2025 року ТОВ “ФК “Пінг Понг» на ТОВ “ФК “Солвентіс».
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету - заяву № 101201715 від 22.12.2020 року, договір про споживчий кредит№101201715 від 22.12.2020 року, платіжне доручення про переказ коштів на картковий рахунок, договір про відступлення права вимоги №05Т від 29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», договір факторингу від 24.01.2022 року №1/15 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ ФК “Пінг-Понг».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Анкета - заява від 22.12.2020 року містить інформацію про підписання договору. Проте, договір про споживчий кредит від 22.12.2020 року підпису відповідача не містять. Докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні.
Платіжне доручення, не містить відмітки банку про прийняття платежу, а даних про належність кредитного рахунку, зазначеного у платіжному дорученні відповідачу, матеріали справи не містять.
Виписки з карткового рахунку відповідача до суду першої інстанції не надано.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів видачі кредитних коштів та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Також щодо наданого клопотання позивача про витребування додаткових доказів, колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідження нових доказів здійснюється у випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17.
ТОВ «ФК «Солвентіс» звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про витребування доказів, не навів об'єктивних причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Обґрунтування ТОВ «ФК «Солвентіс» про відсутність доступу до документів первісного кредитора ТОВ «Мілоан», не може бути визнано об'єктивною причиною, тому що ці докази, хоча й знаходилися у виключному володінні первісного кредитора, могли бути отримані іншим шляхом, зокрема шляхом направлення офіційних запитів до ТОВ «Мілоан» або ініціювання клопотання про витребування доказів у суді першої інстанції. Відсутність доступу до серверів та програмного забезпечення не є непереборною перешкодою для отримання документів, а є питанням, яке позивач мав вирішити на етапі розгляду справи в суді першої інстанції.
У постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, з ТОВ ФК «СОВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3634,00 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 07 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Солвентіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3634,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Повний текст постанови складено 27лютого 2026 року.
Судді