Провадження № 11-кп/803/499/26 Справа № 185/3972/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
особи, щодо якої вирішувалося питання про
застосування примусових заходів медичного
характеру (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № №12022041370001482 від 30.12.2022, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_11 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, не одруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та
апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вербки Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Вимоги та мотиви апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 :
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає вирок незаконним, необґрунтованим, постановленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства і таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом були кваліфіковані неправильно, а винуватість останнього не доведена в судовому засіданні.
Зазначає, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що завдає ОСОБА_12 особливих страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень. Фактично вбачається, що численні удари ножем потерпілому нанесла саме ОСОБА_8 , натомість ОСОБА_7 ножових поранень ОСОБА_12 окремо від ОСОБА_8 не спричиняв.
Вказує, що виконавцем злочину є саме ОСОБА_8 , яка діяла одноособово, не узгоджуючи свої дії із ОСОБА_7 , що належить вважати ексцесом виконавця. Такі її дії не охоплювалися умислом обвинуваченого, даний злочин не був запланований та ОСОБА_7 заздалегідь про нього нічого не знав.
Вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ознакою особливої жорстокості, оскільки не встановлено, в чому полягає особлива жорстокість дій саме цього обвинуваченого, який фактично таких дій не вчиняв, не мав умислу на їх вчинення, а також не усвідомлював, що діями ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_13 заподіяні особливі муки і страждання.
Посилається на те, що судом було встановлено факт нанесення саме ОСОБА_8 84 ударів ножем потерпілому, але не встановлено, у чому полягала роль ОСОБА_7 у цих подіях, в чому виражалася спільність цих дій із діями ОСОБА_8 , а висновки суду про їх спільність та вчинення за попередньою змовою мають характер припущень.
Зазначає, що судом не було з'ясовано низку питань, які мають істотне значення для справи, а також не було взято до уваги докази сторони захисту без наведення обгрунтування такого рішення.
Вимоги та мотиви апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 :
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати оскаржений вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що вирок ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, є незаконним і необґрунтованим.
Вважає, що інкримінованого йому вбивства він не скоював та фактично саме вбивство не мало місця, а відбулося настання смерті потерпілого неприродним шляхом від нанесених іншою особою тілесних ушкоджень. Він лише розчленував труп з метою позбутися тіла померлого з домівки частинами, оскільки у країні воєнне положення та введена комендантська година.
Зазначає, що він був позбавлений судом права на збір доказів, а висновок судово-медичного експерта щодо причин смерті потерпілого є сфальсифікованим та незаконним.
Вказує, що первинні показання був змушений давати проти себе після катування, залякування й погрози смерті з боку працівника поліції, який вибив йому зуб.
Вимоги та мотиви апеляційної скарги прокурора на вирок суду щодо ОСОБА_7 :
В апеляційній скарзі на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 прокурор ОСОБА_11 просить вказаний вирок змінити з підстав неправильного закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання період попереднього ув'язнення з 06.01.2023 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з з моменту набрання вироком законної сили.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що при ухваленні вироку судом не було вирішене питання про зарахування обвинуваченому в порядку ч. 5 ст. 72 КК України строку попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, а також невірно визначена дата початку строку відбування ним покарання. Наведене належить вважати порушенням вимог закону про кримінальну відповідальність, яке підлягає виправленню у межах повноважень суду апеляційної інстанції.
Вимоги та мотиви апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду щодо ОСОБА_8 :
В апеляційній скарзі на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року, щодо ОСОБА_8 прокурор просить оскаржену ухвалу скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України, передбачено ухвала, яка викладається окремим документом, складається з вступної частини із зазначенням, дати і місця її постановлення, назви та складу суду, секретаря судового засідання, найменування (номера) кримінального провадження, прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання, закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
Акцентує увагу, що судом в резолютивній частині ухвали при застосуванні до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру всупереч нормам кримінального процесуального закону не зазначено закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, яке вчинене ОСОБА_8 .
Короткий зміст оскарженого вироку суду щодо ОСОБА_7 :
Оскарженим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначене покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишено незмінним - у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання для ОСОБА_7 вирішено обчислювати з 06 січня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 54088 грн. 02 коп.
Вирішено питання про долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за те, що останній 24 грудня 2022 року, приблизно о 20.00 год., разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 та раніше знайомим ОСОБА_12 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де вказані особи утрьох спільно розпивали спиртні напої.
Далі, в цей же час, в ході сумісного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в спальній кімнаті за вказаною адресою, у ОСОБА_7 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті ревнощів до своєї співмешканки ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 .
Реалізовуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи спричинити смерть останньому, наніс з силою один удар ліктем правої руки в область спини останнього, який в цей час перебував на ліжку обличчям вниз. Далі, ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, бажаючи спричинити смерть останньому, схопив руками за шию потерпілого ОСОБА_12 та став утримувати з силою його в такому положенні, однак, не втримавшись на ногах обидва впали на підлогу. Після чого потерпілий ОСОБА_12 , підвівшись на ноги, з метою покинути вказане місце мешкання, побіг в зальну кімнату вказаної квартири. В свою чергу ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , наздогнавши його, став умисно наносити руками не менше десяти ударів у місце розташування життєво-важливих органів - голови, тулубу, та схопивши за шию, з силою знов став утримувати його. Від умисних дій ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 знепритомнів.
В цей час ОСОБА_8 , відносно якої вирішено питання про застосуваня примусових заходів медичного характеру, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у стані неосудності, внаслідок тимчасового хоробливого стану у формі шизофренії параноїдної, діючи спільно з ОСОБА_7 , не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати з балкона зальної кімнати взяла два фрагмента деревини та підійшовши до потерпілого ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_7 , стала наносити ними не менше 10 ударів в область розташування життєво-важливого органу - голови та тулубу. Від сумісних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 впав на підлогу. В цей час ОСОБА_8 , перебуваючи у стані неосудності, внаслідок тимчасового хоробливого стану у формі шизофренії параноїдної, не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати, вчинила, діючи спільно з ОСОБА_7 , суспільно небезпечне діяння, в ході якого, взявши зі столу зальної кімнаті кухонний ніж підійшла до потерпілого ОСОБА_12 та зі значною силою прикладання, стала наносити вищевказаним ножем удари у місце розташування життєво-важливих органів - в передню поверхню грудної клітини, по голові та по нижніх та верхніх кінцівках, тим самим нанесла не менше 84 ударів.
Своїми сумісним діями ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , відносно якої вирішено питання про застосування примусових заходів медичного характеру, спричинили потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді не проникаючих колото-різаних поранень обличчя, правої вушної раковини, шиї, лівої верхньої кінцівки котрі умовно пронумеровані як та не проникаючих колото-різаних ран на шкіряних покривах тильних поверхнях лівої та правої кисті з розповсюдженням на фаланги пальців у загальній кількості 33-х, колото-різаних ран на шкіряних покривах у проекції клубової ділянки праворуч на ділянці 10x9,5 см. у кількості 16-ть. Поверхневих колото-різаних ран на шкіряних покривах на передньо-зовнішньої поверхні правого плеча починаючи від верхньої третини з розповсюдженням на нижню третину, на шкіряних покривах передньої поверхні черева ліворуч у проекції навколо пупковій ділянці, лівій бічній та лівій клубовій ділянці, у загальній кількості 34-х. Дані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, по ударному механізму, від дії твердого плаского предмету, який володів колючо-ріжучими властивостями. За своїм характером всі виявлені тілесні ушкодження у вигляді не проникаючих колото-різаних поранень та поверхневих колото-різаних поранень у загальній сукупності, та враховуючі їх кількість, та ускладнення, у вигляді масивної зовнішньої крововтрати за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечних для життя в момент їх спричинення, згідно пункту 2.1.1 о), які могли спричинити масивну крововтрату, та гострі розлади регіонального і ороганного кровообігу, усвідомлюючи настання тяжких наслідків у виді смерті людини в результаті нанесення ударів по життєво-важливим органам; - на голові у вигляді: внутрішньо-черепна травма, крововиливи під м'які тканини голови у проекції тім'яної ділянки ліворуч, у тім'яно-потиличній ділянці по центру, у потиличній ділянці ліворуч, в лобній ділянці праворуч, в скроневій ділянці праворуч, крововиливи під м'які мозкові оболонки у проекції лобної ділянки ліворуч, скроневої ділянки праворуч, у тім'яній ділянці ліворуч у тім'яно-потиличній ділянці по центру, численні крапкові крововиливи у товщі речовини головного мозку відповідно до крововиливів під м'які мозкові оболонки, скупчення жовтувато-рожевої спино-мозкової рідини у шлуночках мозку, набряк речовини головного мозку, забійні рани волосистої частини голови розташовані відповідно у проекції тім'яної ділянки ліворуч, у тім' яно-потиличній ділянці по центру, у потиличній ділянці ліворуч, на шкіряних покривах лобної ділянки праворуч в скроневій ділянці праворуч з розповсюдженням на волосисту частину голови.
Враховуючи додатковий метод дослідження а саме судово-гістологічне дослідження шматочків внутрішніх органів а саме головного мозку та м'якої мозкової оболонки виявлено: масивний інфільтруючий крововилив з помірною лейкоцитарною реакцією, прояви судинного лейкоцитоза у маркованому матеріалі м'яких тканин голови, та можливо вказати що тілесне ушкодження у вигляді внутрішньочерепної котре супроводжувалося крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку утворилось прижиттєво за короткий проміжок часу до настання смерті останнього, по ударному механізму, від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), та за своїм характером відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя в момент спричинення; вигляді синців у загальній кількості 20-ти: на шкіряних покривах лобної ділянки праворуч на 2,9 см до гори від внутрішнього кута правої надрівної дуги та на 2,1 см праворуч від умовної середньої лінії голови, в лобній ділянці по центру, на верхніх та нижніх повіках лівого та правого ока, у виличній ділянці праворуч, на правому крилі носу, на лівому крилі носу, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи ліворуч та праворуч на передній поверхні грудної клітини ліворуч у проекції 2-3-го та 4-5-го міжребер'я по середньо-ключичній лінії, на задній поверхні лівого та правого ліктьових суглобів н розгинаючих їх поверхнях, на зовнішній поверхні правого плеча у проекції верхнь третини з розповсюдженням на середню третину, на тильній поверхні лівої та прав кисті, на передньо-внутрішніх поверхнях лівого та правого колінних суглобах. Дані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, по ударному механізму, від дії тупе твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), та за своїм характером кожне так і окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Заподіюючи потерпілому велику кількість тілесних ушкоджень своїми умисними діями, направленими на протиправне заподіяння смерті останньому, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , яка перебуваючи у стані неосудності внаслідок тимчасового хоробливого стану у формі шизофренії параноїдної та не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати, спричинили ОСОБА_12 страждання, муки та нестерпний біль.
24.12.2022 року приблизно о 20.20 год., ОСОБА_12 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Смерть потерпілого ОСОБА_12 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, що починається колото-різаною раною на шкіряних покровах правої бічної поверхні тулуба у проекції 8-9-го міжребер'я по середньо - пахвовій лінії, та продовжується у раньовий канал довжиною близько -11,7-12см, з направленням його по відношенню тіла котре перебуває у вертикальному стані, справо-наліво, зверху-донизу,зовні-всередину, пошкоджуючи на своєму шляху шкіряні покриви, підлеглу жирову клітковину, м'язи, пристінкову плевру, капсулу правої долі печінки, тканину печінки, де сліпо закінчується у товщі тканини печінки, прижиттєвими крововиливами у товщі м'яких тканин по ходу раньового каналу, яке супроводжувалося внутрішньою та зовнішньої кровотечею та зумовило безпосередню причину смерті останнього.
Впевнившись в досягненні задуманої злочинної мети, яка полягала у умисному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_12 , не бажаючи залишати тіло вбитого ОСОБА_12 за місцем свого мешкання, ОСОБА_7 , з метою приховати сліди злочину та позбутися тіла вбитого, використовуючи ніж, молоток та пилку, які знаходилися в приміщенні квартири, перебуваючи при цьому в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_3 , куди перемістив тіло ОСОБА_12 , діючи впевнено та неухильно, розрізав тіло ОСОБА_12 на частини, від'єднавши нижні, верхні кінцівки, відділивши тазову частину від грудної клітини тіла трупу ОСОБА_12 , розділивши таким чином труп на декілька частин, ОСОБА_7 помістив розчленовані частини тіла трупу ОСОБА_12 по декількох пакетах, які взяв в приміщенні своєї квартири, та пішки на собі, в подальшому, переніс частини тіла вбитого ним чоловіка, в пакетах, на іншу територію м. Павлограда, а саме - на ділянку місцевості вздовж вулиці Новоросійської, подалі від місця свого проживання, бажаючи відвести підозри причетності останнього щодо вчинення ним особливо тяжкого злочину.
Дії ОСОБА_7 у цій частині у вироку кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду щодо ОСОБА_8 :
Оскарженою ухвалою суду від 10 липня 2025 року застосовано до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Вирішено питання про запобіжний захід.
У межах розгляду клопотання слідчого про застосування щодо останньої примусових заходів медичного характеру судом було досліджено й проаналізовано надані стороною обвинувачення докази та встановлено, що 24 грудня 2022 року приблизно о 20.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 , та раніше знайомим ОСОБА_12 , розпивали спиртні напої.
Далі, в цей же час, в ході сумісного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в спальній кімнаті за вказаною адресою, у ОСОБА_7 , знаходячись з стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті ревнощів до своєї співмешканки ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_7 діючи умисно, бажаючи спричинити смерть останньому, наніс з силою один удар ліктем правої руки в область спини останнього, який в цей час перебував на ліжку обличчям вниз. Далі, ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, бажаючи спричинити смерть останньому, схопив руками за шию потерпілого ОСОБА_12 та став утримувати з силою його в такому положенні, однак, не втримавшись на ногах обидва впали на підлогу. Після чого, потерпілий ОСОБА_12 підвівшись на ноги, з метою покинути вказане місце мешкання, побіг в зальну кімнату вказаної квартири. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , наздогнавши його, став умисно наносити руками не менше десяти ударів у місце розташування життєво-важливих органів - голови, тулубу та схопивши за шию, з силою знов став утримувати його. Від умисних дій ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 знепритомнів.
В цей час ОСОБА_8 , з балкона зальної кімнати взяла два фрагмента деревини та підійшовши до потерпілого ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_7 , стала наносити ними не менше 10 ударів в область розташування життєво-важливого органу - голови та тулубу. Від сумісних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 впав на підлогу. В цей час ОСОБА_8 , взявши зі столу зальної кімнаті кухонний ніж підійшла до потерпілого ОСОБА_12 зі значною силою прикладання, стала наносити вищевказаним ножем удари у місце розташування життєво-важливих органів - в передню поверхню грудної клітини, по голові та по нижніх та верхніх кінцівках, тим самим нанесла не менше 84 ударів.
Потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді не проникаючих колото-різаних поранень обличчя, правої вушної раковини, шиї, лівої верхньої кінцівки котрі умовно пронумеровані як та не проникаючих колото-різаних ран на шкіряних покривах тильних поверхнях лівої та правої кисті з розповсюдженням на фаланги пальців у загальній кількості 33-х, колото-різаних ран на шкіряних покривах у проекції клубової ділянки праворуч на ділянці 10x9,5 см. у кількості 16-ть. Поверхневих колото-різаних ран на шкіряних покривах на передньо-зовнішньої поверхні правого плеча починаючи від верхньої третини з розповсюдженням на нижню третину, на шкіряних покривах передньої поверхні черева ліворуч у проекції навколо пупковій ділянці, лівій бічній та лівій клубовій ділянці, у загальній кількості 34-х. Дані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, по ударному механізму, від дії твердого плаского предмету, який володів колючо-ріжучими властивостями. За своїм характером всі виявлені тілесні ушкодження у вигляді не проникаючих колото-різаних поранень та поверхневих колото-різаних поранень у загальній сукупності, та враховуючі їх кількість, та ускладнення, у вигляді масивної зовнішньої крововтрати за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечних для життя в момент їх спричинення, згідно пункту 2.1.1 о), які могли спричинити масивну крововтрату, та гострі розлади регіонального і ороганного кровообігу, усвідомлюючи настання тяжких наслідків у виді смерті людини в результаті нанесення ударів по життєво-важливим органам; - на голові у вигляді: внутрішньо-черепна травма, крововиливи під м'які тканини голови у проекції тім'яної ділянки ліворуч, у тім'яно-потиличній ділянці по центру, у потиличній ділянці ліворуч, в лобній ділянці праворуч, в скроневій ділянці праворуч, крововиливи під м'які мозкові оболонки у проекції лобної ділянки ліворуч, скроневої ділянки праворуч, у тім'яній ділянці ліворуч у тім'яно-потиличній ділянці по центру, численні крапкові крововиливи у товщі речовини головного мозку відповідно до крововиливів під м'які мозкові оболонки, скупчення жовтувато-рожевої спино-мозкової рідини у шлуночках мозку, набряк речовини головного мозку, забійні рани волосистої частини голови розташовані відповідно у проекції тім'яної ділянки ліворуч, у тім'яно-потиличній ділянці по центру, у потиличній ділянці ліворуч, на шкіряних покривах лобної ділянки праворуч в скроневій ділянці праворуч з розповсюдженням на волосисту частину голови.
Враховуючи додатковий метод дослідження а саме судово-гістологічне дослідження шматочків внутрішніх органів а саме головного мозку та м'якої мозкової оболонки виявлено: масивний інфільтруючий крововилив з помірною лейкоцитарною реакцією, прояви судинного лейкоцитоза у маркованому матеріалі м'яких тканин голови, та можливо вказати що тілесне ушкодження у вигляді внутрішньочерепної котре супроводжувалося крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку утворилось прижиттєво за короткий проміжок часу до настання смерті останнього, по ударному механізму, від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), та за своїм характером відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя в момент спричинення; вигляді синців у загальній кількості 20-ти: на шкіряних покривах лобної ділянки праворуч на 2,9 см до гори від внутрішнього кута правої надрівної дуги та на 2,1 см праворуч від умовної середньої лінії голови, в лобній ділянці по центру, на верхніх та нижніх повіках лівого та правого ока, у виличній ділянці праворуч, на правому крилі носу, на лівому крилі носу, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи ліворуч та праворуч на передній поверхні грудної клітини ліворуч у проекції 2-3-го та 4-5-го міжребер'я по середньо-ключичній лінії, на задній поверхні лівого та правого ліктьових суглобів н розгинаючих їх поверхнях, на зовнішній поверхні правого плеча у проекції верхнь третини з розповсюдженням на середню третину, на тильній поверхні лівої та прав кисті, на передньо-внутрішніх поверхнях лівого та правого колінних суглобах. Дані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, по ударному механізму, від дії тупе твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), та за своїм характером кожне так і окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
24.12.2022 року приблизно о 20.20 год., ОСОБА_12 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, що починається колото-різаною раною на шкіряних покровах правої бічної поверхні тулуба у проекції 8-9-го міжребер'я по середньо - пахвовій лінії, та продовжується у раньовий канал довжиною близько -11,7-12см, з направленням його по відношенню тіла котре перебуває у вертикальному стані, справо-наліво, зверху-донизу,зовні-всередину, пошкоджуючи на своєму шляху шкіряні покриви, підлеглу жирову клітковину, м'язи, пристінкову плевру, капсулу правої долі печінки, тканину печінки, де сліпо закінчується у товщі тканини печінки, прижиттєвими крововиливами у товщі м'яких тканин по ходу раньового каналу, яке супроводжувалося внутрішньою та зовнішньої кровотечею та зумовило безпосередню причину смерті останнього. З наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що мало місце та підтверджено скоєння ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю.
Разом із тим, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 47 від 25.01.2023 року ОСОБА_8 є неосудною особою, оскільки у період інкримінованого їй діяння страждала і в цей час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдальної. Зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитовану можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльності) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння. За своїм психічним станом іспитована у даний час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Під час апеляційного розгляду прокурор апеляційну скаргу прокурора на вирок суду відносно ОСОБА_7 підтримав, на її задоволенні наполягав з викладених у ній підстав. Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу суду відносно ОСОБА_8 не підтримав. Проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував, посилаючись на їх безпідставність.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_10 апеляційні скарги сторони захисту та прокурора підтримали, на їх задоволенні наполягали.
ОСОБА_8 та її захисник вирішення апеляційних скарг залишили на розсуд суду.
Мотиви суду апеляційної інстанції щодо апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_14 на вирок суду відносно ОСОБА_7 .
Аналізуючи доводи сторони захисту щодо незаконності та необгрунтованості вироку суду щодо ОСОБА_7 , колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням та інші питання.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, є ґрунтовним та підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою.
Дослідивши з дотриманням вимог закону та детально проаналізувавши у вироку надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, і ці докази в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеності вини останнього у їх вчиненні, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
Визначену в оскарженому вироку кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України колегія суддів вважає правильною і з нею погоджується.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, які зводяться до посилання на неправильну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи, невірну кваліфікацію дій ОСОБА_7 та процесуальні порушення, на думку сторони захисту допущені у межах судового розгляду, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами та обставинами, які ними підтверджуються.
Ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи, випливають з власного тлумачення апелянтами норм процесуального закону та суб'єктивного аналізу і переоцінки окремих доказів та фактичних обставин, які ними підтверджуються. При цьому оцінка і тлумачення таких доказів здійснюються тенденційно, вибірково, спотворюючи їх зміст та відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Так, посилання захисника на недоведеність матеріалами справи того, що ОСОБА_7 усвідомлював, що завдає ОСОБА_12 особливих страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, оскільки у межах судового розгляду було встановлено, що численні удари ножем потерпілому нанесла саме ОСОБА_8 , натомість ОСОБА_7 ножових поранень ОСОБА_12 окремо від ОСОБА_8 не спричиняв, колегія суддів оцінює критично.
Так, з фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції зокрема з відомостей, отриманих у межах проведення слідчих експериментів із ОСОБА_8 та самим ОСОБА_7 , вбачається, що у ОСОБА_7 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, на грунті ревнощів до своєї співмешканки ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_12 , реалізуючи який, обвинувачений наніс цьому потерпілому один удар ліктем правої руки в область спини останнього, який в цей час перебував на ліжку обличчям вниз. Далі, ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, бажаючи спричинити смерть останньому, схопив руками за шию потерпілого ОСОБА_12 та став утримувати з силою його в такому положенні, однак, не втримавшись на ногах обидва впали на підлогу. Після чого, потерпілий ОСОБА_12 , підвівшись на ноги, з метою покинути вказане місце мешкання, побіг в зальну кімнату вказаної квартири. В свою чергу ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , наздогнавши його, став умисно наносити руками не менше десяти ударів у місце розташування життєво-важливих органів - голови, тулубу, та схопивши за шию, з силою знов став утримувати його. Від умисних дій ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 знепритомнів.
В цей час ОСОБА_8 , перебуваючи у стані неосудності, внаслідок тимчасового хоробливого стану у формі шизофренії параноїдної, діючи спільно з ОСОБА_7 , не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати з балкона зальної кімнати взяла два фрагмента деревини та підійшовши до потерпілого ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_7 , стала наносити ними не менше 10 ударів в область розташування життєво-важливого органу - голови та тулубу. Від сумісних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_12 впав на підлогу. В цей час ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_7 , взявши зі столу зальної кімнаті кухонний ніж підійшла до потерпілого ОСОБА_12 та зі значною силою прикладання, стала наносити вищевказаним ножем удари у місце розташування життєво важливих органів - в передню поверхню грудної клітини, по голові та по нижніх та верхніх кінцівках, тим самим нанесла не менше 84 ударів.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що саме ОСОБА_7 почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_12 та привів останнього у стан, в якому ОСОБА_8 змогла безперешкодно заподіяти цьому потерпілому тілесні ушкодження фрагментами деревини та ножем. Крім того, дії ОСОБА_8 , яка послідовно вийшла на балкон, взяла фрагменти деревини, нанесла ними не менше 10 ударів потерпілому, після чого взяла зі столу кухонний ніж, наблизилася до ОСОБА_12 та вказаним ножем нанесла останньому не менше 84 ударів, не були одномоментними та зайняли певний час, на протязі якого ОСОБА_7 міг у будь-який час ці дії припинити, втім такою можливість не скористався, швидку допомогу ОСОБА_12 не викликав, правоохоронні органи про подію не повідомив, натомість впродовж наступних двох днів труп потерпілого розчленував та намагався позбутися його.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, поза розумним сумнівом були спільними, узгодженими та спрямованими на досягнення єдиного злочинного результату.
У зв'язку із цим суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні апеляційні доводи захисника про те, що роль ОСОБА_7 у цих подіях не була встановлена, виконавцем злочину була саме лише ОСОБА_8 , яка діяла одноособово, не узгоджуючи свої дії із ОСОБА_7 , і це належить вважати ексцесом виконавця, оскільки такі її дії не охоплювалися умислом обвинуваченого, даний злочин не був запланований та ОСОБА_7 заздалегідь про нього нічого не знав.
Зазначені доводи належить вважати упередженими міркуваннями захисника, що полягають у тенденційні переоцінці фактичних обставин справи, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка, що відповідає їх дійсному змісту.
Посилання захисника на помилковість кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ознакою особливої жорстокості, оскільки не встановлено, в чому полягає особлива жорстокість дій саме цього обвинуваченого, який фактично таких дій не вчиняв, не мав умислу на їх вчинення, а також не усвідомлював, що діями ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_12 заподіяні особливі муки і страждання, колегія суддів оцінює критично.
Так, умисне вбивство відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань. Сама по собі множинність поранень при вбивстві не в усіх випадках свідчить про наявність такої кваліфікуючої ознаки, оскільки закон пов'язує останню не тільки зі способом убивства, а й з іншими обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом, спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю.
Разом із тим, у даному випадку ОСОБА_12 спільними узгодженим діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження, велика кількість та локалізація яких явно й очевидно виходять за межі необхідного для позбавлення його життя. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно із висновком судово-медичного експерта від 09.02.2023 № 772 виявлені у ОСОБА_12 багаточисленні тілесні ушкодження головною мірою були не проникаючими та були локалізовані здебільшого на ділянках тіла, де вони не являли загрози для життя, втім спричиняли фізичний біль та страждання, зокрема на обличчі, вушній раковині, шкіряних покривах лівої та правої кистей рук, правому плечі, передній поверхні черева та клубовій ділянці.
Такі тілесні ушкодження були прижиттєвими та поза розумним сумнівом потягли особливі фізичні страждання цього потерпілого до настання його смерті, що не могло не бути очевидним для ОСОБА_7 , який у свою чергу, діючи спільно із ОСОБА_8 , дії останньої не припинив, швидку допомогу ОСОБА_12 не викликав та будь-якої допомоги йому не надав, а після реалізації свого злочинного умислу та настання смерті потерпілого розчленував труп останнього та намагався його позбутися.
З огляду на викладене визначену в оскарженому вироку кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України колегія суддів вважає правильною і з нею погоджується, а апеляційні доводи захисника щодо незгоди з такою кваліфікацією вчиненого діяння відхиляє як безпідставні.
З тих самих міркувань суд апеляційної інстанції оцінює критично апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що інкримінованого йому вбивства він не скоював та фактично саме вбивство не мало місця, а відбулося настання смерті потерпілого неприродним шляхом від нанесених іншою особою тілесних ушкоджень, натомість він лише розчленував труп з метою позбутися тіла померлого з домівки частинами, оскільки у країні воєнне положення та введена комендантська година.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що він був позбавлений судом права на збір доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки цей апелянт, формально посилаючись на неповноту судового розгляду, у той же час не вказав, в чому саме вона полягає, які обставини та докази, якими вони підтверджуються, залишилися недослідженими, а також не порушив питання про отримання та дослідження будь-яких нових доказів.
Апеляційні доводи обвинуваченого щодо фальсифікації висновку судово-медичного експерта в частині причини настання смерті ОСОБА_12 є ідентичними позиції захисту в суді першої інстанції, яка була ретельно перевірена, детально проаналізована у вироку та грунтовно визнана неспроможною.
Погоджуючись з висновками суду у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідні доводи ОСОБА_7 зводяться до власного тлумачення цим обвинуваченим висновку експерта, суперечать його точному змісту та не спростовують тверджень компетентного фахівця - судово-медичного експерта, який був допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції та надав детальні пояснення, в яких підтвердив правильність своїх висновків та повністю спростував міркування ОСОБА_7 щодо тілесних ушкоджень, виявлених в ділянці печінки потерпілого.
Посилання обвинуваченого на застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування колегія суддів вважає такими, шо не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки вони були перевірені судом першої інстанції шляхом направлення відповідного повідомлення до Державного бюро розслідувань, за якими було внесено відомості до ЄРДР за № 62025170030003162 та розпочато досудове розслідування, у межах якого зазначені цим обвинуваченим відомості перевірено та встановлено, що його пояснення про застосування до нього насильства працівниками поліції є безпідставними, не знайшли будь-якого підтвердження та були спростовані зокрема поясненнями ОСОБА_8 , у зв'язку із чим вказане кримінальне провадження вмотивованою постановою слідчого від 07.06.2025 було закрите (т. 4 а.с. 173-175). Будь-які відомості про оскарження зазначеної постанови слідчого стороною захисту не надані, обвинувачений та його захисник на вжиття ними відповідних заходів не посилалися.
У цій частині належить додатково зазначити, що наявність в обвинуваченого легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень сама по собі не вказує на застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, оскільки за встановлених судом обставин виявлені в нього ушкодження могли утворитися під час боротьби із ОСОБА_12 , який у свою чергу, будучи притомним, тривалий час захищався від заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 , формально посилаючись на застосування до нього на етапі досудового розслідування фізичного насильства працівниками правоохоронних органів, у той же час не вказує, як це вплинуло на його позицію у справі, які фактичні обставини були встановлені та/або докази добуті внаслідок цього, тобто яке значення застосування до нього насильства на етапі досудового розслідування, якщо таке мало місце, має для оцінки законності та обгрунтованості оскарженого вироку суду.
Відтак підстав для скасування або зміни оскарженого вироку суду за доводами апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 не вбачається.
Мотиви суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги прокурора на вирок суду відносно ОСОБА_7 .
Аналізуючи доводи прокурора про необхідність зарахування строку попереднього ув'язнення, яке було застосоване до ОСОБА_7 , з моменту його затримання 06 січня 2023 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбування призначеного покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, а також визначення початку відбування цим обвинуваченим покарання від дня набрання вироком законної сили, колегія суддів вважає їх в цілому обгрунтованими, втім такими, що не тягнуть зміни або скасування оскарженого вироку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 у цьому провадженні був затриманий 06 січня 2023 року і з цього часу триває його попереднє ув'язнення, оскільки до закінчення апеляційного розгляду та набрання вироком законної сили він не може вважатися особою, що відбуває покарання.
За таких обставин суду першої інстанції належало зазначити у резолютивній частині вироку про початок строку відбування ОСОБА_7 покарання з дня набрання вироком законної сили та одночасно вирішити питання про зарахування у строк покарання періоду його попереднього ув'язнення з дня затримання до дня набрання вироком законної сили на підставі ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Натомість судом першої інстанції зазначені вимоги закону враховані не були та у вироку зазначено про початок строку відбування покарання ОСОБА_7 безпосередньо від дня його затримання, з 06 січня 2023 року.
Разом із тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, а лише таке порушення, що має істотний характер.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення про початок строку відбування покарання ОСОБА_7 з дня його затримання за своїми правовими наслідками є ідентичним правильному рішенню, не впливає на тривалість відбування покарання цим обвинуваченим та не змінює його становища у будь-який спосіб, а отже допущене порушення має формальний характер та не є істотним у розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України, у зв'язку із чим не тягне зміни або скасування оскарженого вироку.
Відтак підстав для скасування або зміни оскарженого вироку суду за доводами апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Мотиви суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду відносно ОСОБА_8 .
Аналізуючи доводи зазначеної апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не може із ними погодитись, оскільки положення ст. ст. 372, 513 КПК України не містять імперативної вимоги щодо зазначення саме у резолютивній частині ухвали суду про застосування до особи примусових заходів медичного характеру норми закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає суспільне небезпечне діяння, ознаки якого вбачаються у діях даної особи. Натомість всі інші питання, передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 513 КПК України, в оскарженій ухвали вирішені, необхідні відомості про суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_8 , наведені як у вступній, так і у мотивувальній її частинах.
Відтак апеляційні доводи прокурора не грунтуються на процесуальному законі, у зв'язку із чим не вбачається підстав для скасування або зміни за ними оскарженої ухвали суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4