Провадження № 22-ц/803/1452/26 Справа № 932/5464/23 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 5
17 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргоюОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року у складі судді Овчиннікової О.С.
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про усиновлення дитини, -
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною заявою, посилаючись на те, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою його дружини ОСОБА_3 від першого шлюбу. Дитину він вважає своєю донькою, був присутній під час її народження, з самого народження вони проживали разом однією сім'єю, з того часу вона називає його батьком. У шлюбі з дружиною у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сприймає саме його як рідного батька, він займається вихованням дитини, матеріально її забезпечує. Мати дитини, яка є його дружиною, проти усиновлення не заперечує, а біологічний батько дитини ОСОБА_1 рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2023 року, яке набрало законної сили 11 квітня 2023 року, позбавлений батьківських прав.
Враховуючи наведене, просив суд дозволити йому усиновити дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складений Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за № 1385 від 29 жовтня 2013 року, в якому змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », по батькові змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », та записати його батьком дитини, в графі «відомості про батька» вказати: «батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України».
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Оголошено ОСОБА_2 усиновлювачем дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва.
Прізвище дитини з « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », по батькові дитини з « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 ». Ім'я дитини, дату народження та місце народження дитини залишено без змін.
Записано усиновлювача батьком дитини: в графі «Батько» - ОСОБА_2 , громадянин України.
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 1385, складеного Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 29 жовтня 2013 року, вказано в графі «Прізвище» - « ОСОБА_7 », «По батькові» - « ОСОБА_9 », а в графі «Батько» - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник виконав всі умови, встановлені законодавством для усиновлення, він має здібності особи, яка бажає усиновити дитину, може забезпечити стабільні та гармонічні умови для життя дитини. Перешкод, визначених статтею 212 СК України, для усиновлення заявником дитини, наявності будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні з боку заявника не встановлено.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 , який не є учасником справи, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він нотаріальної згоди на усиновлення своєї доньки ОСОБА_4 не надавав, а напроти ним було подано у вересні 2022 року позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Вказує, що його батьківські права, як рідного батька дитини, є природніми та мають пріоритет над правами ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року скасовано та в задоволенні заяви відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що біологічний батько дитини станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції в цій справі не позбавлений батьківських прав, тому відсутні підстави для усиновлення заявником дитини.
Постановою Верховного Суду від 17 липня 2024 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється, є лише однією з можливих підстав для усиновлення дитини без згоди її батьків. Водночас суд апеляційної інстанції не оцінив обставин здійснення батьківської турботи та піклування, стабільних та гармонійних умов її життя дитини, сімейних зв'язків, не навів оцінки балансу конкуруючих прав учасників справи та забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року скасовано та в задоволенні заяви відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви про усиновлення, оскільки на цей час існує актовий запис про народження дитини, в якому батьком вказано ОСОБА_1 , тоді як законом не передбачено наявності в актовому записі двох батьків. Суд першої інстанції розглянув справу в окремому провадженні без участі ОСОБА_1 та питань про виключення відомостей про нього, як батька неповнолітньої Ради з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану не порушувалось, тому наявні підстави для відмови в задоволенні заяви.
Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного суду мотивована тим, що під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції вдруге відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про усиновлення з формальної підстави. Обов'язкові вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року, зокрема щодо необхідності оцінити фактичні обставини справи та врахувати якнайкращі інтереси дитини, суд апеляційної інстанції не виконав. Суд апеляційної інстанції з'ясував думку малолітньої Ради щодо усиновлення, проте оцінки їй не надав, як і не надав оцінки мотивам, на підставі яких заявник бажає усиновити дитину, тривалості й сталості емоційних зв'язків дитини з учасниками справи, поведінки біологічного батька (у тому числі щодо наявності значної заборгованості зі сплати аліментів) тощо.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , про що 29 жовтня 2013 року складено актовий запис № 1385, у якому батьком зазначено ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_3 .
11 липня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у справі № 202/3248/22 ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав відносно дитини ОСОБА_11 .
20 травня 2023 року ОСОБА_3 надала свою нотаріально посвідчену згоду на усиновлення ОСОБА_2 , з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, своєї малолітньої дочки ОСОБА_11 . У заяві просила змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », по батькові з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
Згідно з висновком Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, усиновлення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_2 буде доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини.
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 202/3248/22 рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки і покладено на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ним батьківських обов'язків стосовно дитини.
Малолітня Рада в судовому засіданні 22 січня 2025 року зазначила, що своїм батьком вважає ОСОБА_2 , з яким вона живе з народження однією сім'ю та він добре ставиться до неї. Свого біологічного батька не знає з народження, не бачила, тільки певний час було його прізвище та по батькові, ніяких стосунків з ним підтримувати не хоче.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 200/1549/13-ц, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір заборгованості по сплаті аліментів за період з листопада 2013 року до 15 грудня 2025 року становить 448572,53 грн.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у цій Конвенції, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей.
Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, які стосуються дітей, і вимагає прийняття активних заходів для захисту їх прав і сприяння їхньому зростанню і благополуччю, а також заходів, спрямованих на надання підтримки і допомоги батькам і іншим особам, які мають обов'язок забезпечити права дітей.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.
Статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, передбачено, що компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.
Згідно зі статтею 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом статті 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов'язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода.
Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом (частина п'ята статті 217 СК України).
Статтею 218 СК України визначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Водночас стаття 219 СК України передбачає випадки, за яких згода батьків на усиновлення дитини не є необхідною. Зокрема, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється (пункт 4 частини першої статті 219 СК України).
Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (частина друга статті 219 СК України).
Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (висновками, актами, довідками, листами тощо), а також показаннями свідків. Окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. Водночас суди повинні враховувати, що у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування в тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим.
Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.
Суд, постановляючи рішення про усиновлення неповнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Статтею 225 СК України передбачено, що усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Відповідно до статі 232 СК України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
У відповідності з частиною першої статті 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 231 СК України, якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення. Відповідно до статті 234 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Таким чином, враховуючи вік, стан здоров'я та матеріальне становище усиновлювача, встановивши, що будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні з боку заявника немає, його намір відповідає вимогам законодавства та моральним засадам суспільства, заявник є здоровою людиною, має стійке бажання виховувати та утримувати дитину, усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя.
Також суд встановив, що заявник ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, веде здоровий спосіб життя, хронічних захворювань та протипоказань щодо усиновлення дитини не має. Є працездатною особою, має стабільний дохід, житло та належні житлові умови для проживання дитини.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Враховуючи вище викладене, з урахування якнайкращих інтересів дитини, беручи до уваги думку малолітньої Ради, яка зазначила, що своїм батьком вважає ОСОБА_2 , з яким вона живе з народження однією сім'ю та він добре ставиться до неї, свого біологічного батька не знає з народження, не бачила, тільки певний час було його прізвище та по батькові, ніяких стосунків з ним підтримувати не хоче, враховуючи висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, усиновлення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_2 буде доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини, з урахування наданих пояснень під час перегляду справи в апеляційному порядку, ставлення заявника до дитини, виконання ним всіх умови, встановлених законодавством для усиновлення, він має здібності особи, яка бажає усиновити дитину, може забезпечити стабільні та гармонічні умови для життя дитини, з урахуванням тривалості й сталості емоційних зв'язків дитини із заявником, з врахуванням поведінки біологічного батька, якого дитина не знає, останній не проявляє бажання на спілкування з дитиною та має значну заборгованість зі сплати аліментів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що він нотаріальної згоди на усиновлення своєї доньки ОСОБА_4 не надавав, а напроти ним було подано у вересні 2022 року позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (частина друга статті 219 СК України), що в рамках даної справи встановлено та доведено належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що його батьківські права, як рідного батька дитини є природніми та мають пріоритет над правами заявника, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки в даній категорії справ у першу чергу враховується принцип якнайкращих інтересів дитини, призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у Конвенції про права дитини, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини, а не вирішується пріорітети на права біологічного батька та заявника.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 лютого 2026 року
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров