Справа №760/16064/25
3/760/5144/25
27 листопада 2025 року
Cуддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №340121 від 24.05.2025, 24 травня 2025 року о 09 год 22 хв у м. Київ, вул. Солом'янська, 11, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом мопед «Honda DIO», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, в кабінеті лікаря нарколога КНП «КМНКЛ Соціотерапія», водій відмовився, дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненому правопорушення не визнав та зазначив, що 24 травня 2025 року їхав на роботу на мопеді «Honda DIO», д.н.з. НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції у зв'язку з тим, що керував мопедом без мотошолому. Пізніше, поліцейський зазначив, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився та результат виявився негативним. У подальшому, працівник патрульної поліції запропонував проїхати до лікаря-нарколога. Він запитав у поліцейських, чи можна заїхати на роботу, щоб він попередив, що його не буде, оскільки він працює на СТО, де ремонтують машини військових та його керівник не відповідав на телефон. На дане прохання поліцейські відповіли, що це його "особисті проблеми", тому він був вимушений відмовитись прослідувати до лікаря-нарколога. Крім того, зазначив, що він з дитинства є особою з інвалідності 3 групи, має діагноз мінімальної аортальної недостатності, пролапс передньої стулки МК без порушення функції клапана, артеріальна гіпертензія, через що має постійну блідість обличчя. На підтвердження вказаного надав відповідні документи. Просив закрити провадження по справі.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що працює інспектором патрульної поліції, 24 травня 2025 року він з напарником зупинили мопед у зв'язку з тим, що водій був без мотошолома. Під час перевірки документів водія у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, який він пройшов, результат був негативний 0,00 проміле. Потім останньому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі у лікаря-нарколога, на вказану пропозицію водій відмовився, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Додатково зазначив, що виявлення ознак сп'яніння є суб'єктивною ознакою працівників патрульної поліції, при виявленні таких ознак вони можуть помилятися, а відтак на його переконнаня дії працівників патрульної поліції стосовно виявлення ознак як наркотичного так і алкогольного сп'яніння були вірними.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Конончук З.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та підтримала вказане клопотання у судовому засіданні.
Клопотання захисника обґрунтовано наступним.
Захисником зазначено про невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП її клієнтом. Вказано, що із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що зйомка розпочалась після того, коли поліцейські підішли до ОСОБА_1 , який перебував біля припаркованого мопеду. Як пригадує водій, на момент коли до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції він не керував транспортним засобом, а зупинився покурити. Більш того, вбачається, що ОСОБА_1 увесь час поводив себе адекватно, вічливо спілкувався з поліцейськими, у нього не тремтіли руки. У подальшому, ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, проходить, а результат приладу «Драгер» виявляється негативним. Після цього поліцейський вже починає вбачати ознаки наркотичного сп'яніння - тремтіння рук, неприродна блідість обличчя, зіниці не реагують на світло. Поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти на місці огляд на координацію (торкання носа пальцями рук, які ОСОБА_1 успішно складає), однак поліцейський пропонує проїхати до закладу охорони здоров'я у Святошинському районі м. Києва, однак ОСОБА_1 повідомляє, що спішить на роботу, де ремонтує автомобілі військових із повним боєкомплектом. Крім того, наголосила, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, він самостійно продовжив рух, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. У зв'язку з викладеним, просила закрити провадження у справі через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Конончук З.В., свідка ОСОБА_2 , дослідивши наявні матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №340121 від 24.05.2025, картку обліку адміністративного правопорушення; направлення на огляд до КНП «КМНКЛ Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24.05.2025, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4804069 від 24.05.2025; витяг з підсистеми «Армор»; реєстраційна картка транспортного засобу «Honda DIO», д.н.з. НОМЕР_2 , відеозаписи з нагрудних БК №472121, 470451 та клопотання захисника про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №340121 від 24.05.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопед «Honda DIO», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, в кабінеті лікаря нарколога КНП «КМНКЛ Соціотерапія», водій відмовився.
Разом із тим, з технічного відеозапису, здійсненого на нагрудні БК працівників поліції №№ 472121, 470451, вбачається, що працівники патрульної поліції підходять до мопеду, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 далі, патрульні поліцейські перевіряють документи водія та зазначають про причину зупинки транспортного засобу, а саме: керування мопедом без мотошолома. При цьому, водій зазначає, що як раз в цей момент хотів зупинитись та вдіти шолом, який перебуває в нього в ногах. Патрульні поліцейські складають постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4804069 від 24.05.2025 за порушення водієм ОСОБА_1 ч.5 ст.121 КУпАП. О 09:13 патрульний поліцейський запитує у водія чи вжив він алкогольні напої, на що останній відповідає, що вчора ввечері випив пляшку пива. Після цього, патрульний поліцейський запитує чи хворіє водій на хронічні захворювання, та останній відповідає, так, є інвалідом третьої групи та має вроджену ваду серця та пропонує для огляду документи, на що поліцейський відповідає відмовою. Далі, поліцейський оголошує виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, в тому чсилі "стійкий запах алкоголю з порожнини рота" та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу «Drager Alcotest», водій погоджується на вказану пропозицію, результат «Drager Alcotest» становить 0,00 проміле. Далі, працівник патрульної поліції запитує чи вживає водій наркотичні засоби, на що останній відповів негативно. Після чого патрульний поліцейський зазначає, що вбачає у водія ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує останньому проїхати до медичного закладу для проходження огляду у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 зазначає, що дуже поспішає на роботу. Далі, працівник патрульної поліції проводить огляд водія (перевірка зіниць, тест на координацію - поза Ромберга) та повторно пропонує водієві проїхати до медичного закладу до лікаря-нарколога. Водій зазначає, що йому необхідно відпроситись у керівництва та після цього він зможе поїхати до медичного закладу для проходження огляду, однак працівники поліції його твердження до уваги не беруть та зазначають, що відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Після чого співробітники патрульної поліції роз'яснюють водієві його права та складають протокол про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, входять: порушення координації рухів, порушення мови виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя , поведінка, що не відповідає обстановці, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до змісту досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції від 24.05.2025 встановлено, що працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Аlсotest Drager, на що ОСОБА_1 погодився.
Відповідно до висновку спеціального технічного приладу Аlсotest Drager щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, складеного 24.05.2025, результат негативний - 0,0 % проміле.
Тож, твердження працівника патрульної поліції про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не знайшли свого об'єктивного підтвердження, оскільки результати огляду, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager», засвідчили відсутність алкоголю в організмі водія, що спростовує відповідні припущення працівників поліції.
У судовому засіданні було досліджено консультаційні висновки, згідно яких ОСОБА_1 має діагноз: мінімальна аортальна недостатність, пролапс передньої стулки МК без порушення функцій клапана, артеріальна гіпертензія, що могло зумовити наявність зовнішнього прояву у вигляді неприродної блідості, яка працівниками патрульної поліції була сприйнята як ознаки наркотичного сп'яніння.
Суд враховує, що з відеозапису вбачається адекватна поведінка ОСОБА_1 , логічні та послідовні відповіді на запитання працівників поліції, відсутність порушень мови чи координації рухів, а також успішне виконання координаційних тестів. Крім того, водій добровільно погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат якого був негативним (0,0 проміле), що додатково спростовує припущення працівників поліції щодо перебування його у стані сп'яніння.
Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 одразу повідомив працівників поліції про наявність у нього хронічних захворювань та інвалідності ІІІ групи, що підтверджується медичними документами, дослідженими у судовому засіданні. Наявні у нього захворювання серцево-судинної системи можуть об'єктивно зумовлювати такі зовнішні прояви, як блідість обличчя, без будь-якого зв'язку із вживанням наркотичних чи інших психоактивних речовин.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що у працівників поліції були відсутні інші об'єктивні, достатні та належні підстави для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проведення лікарем-наркологом огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки жодні характерні ознаки такого стану під час спілкування з водієм зафіксовані не були, його поведінка була адекватною, результати огляду на стан алкогольного сп'яніння негативними, а наявні зовнішні прояви обґрунтовано пояснюються станом здоров'я, що підтверджено медичними документами, які були досліджені у судовому засіданні.
Крім того, з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявс від проходження медичного огляду, а повідомляв про необхідність узгодити свою відсутність на роботі та після цього був готовий прибути разом з працівниками поліції до закладу охорони здоров'я. Однак така позиція водія працівниками патрульної поліції належним чином врахована не була, а відтак його дії не можуть розцінюватися як умисна відмова від проходження огляду у розумінні диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд наголошує, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і в пасивній формі.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього свідомого та категоричного наміру ухилитися від проходження огляду на стан сп'яніння. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, успішно його пройшов, а також не заперечував проти подальшого проходження медичного огляду, повідомляючи лише про необхідність узгодження своєї відсутності на роботі. За таких обставин факт умисної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку не знайшов свого підтвердження та не доведений належними і допустимими доказами, а направлення водія до закладу охорони здоров'я для проведення лікарем-наркологом огляду на стан наркотичного сп'яніння здійснено працівниками патрульної поліції визначеної законом процедури, без наявності передбачених нормативними актами об'єктивних підстав та за відсутності належної фіксації ознак такого стану.
Відтак, надані суду докази виключають наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судовий збір відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 130, ч. 1 ст. 247, 283-284, 287-291 КУпАП -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Я.В.Кравченко