Справа № 758/6663/24
23 лютого 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
позивача ОСОБА_1 , його представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження.
В ході проведення підготовчого засідання у справі, 24.11.2025 до суду надійшла заява від ОСОБА_6 , 1939 р.н., проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , про залучення її до участі у даній справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні відповідача.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 19.11.2025 ОСОБА_6 подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати за нею право власності на 3/4 частин квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які входять до переліку об'єктів спірного майна та є предметом спору між сторонами у даній справі.
У підготовчому судовому засіданні вказані заяви судом поставлено на обговорення учасників справи.
Позивач та його представники заперечили щодо залучення до участі у справі третьої особи з підстав, наведених у їхніх письмових запереченнях, вказуючи, зокрема на те, що з огляду на предмет спору у даній справі залучення третьої особи є безпідставним та недоцільним.
Відповідачка та її представник підтримали подану заяву та просять залучити ОСОБА_6 , 1939 р.н., яка є матір'ю відповідача, до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами, вказуючи на те, що спірні квартири, щодо яких подано позов третьої особи, були придбані за особисті кошти матері відповідачки ОСОБА_6 , а тому таке майно не підлягає поділу між сторонами в порядку поділу майна подружжя.
Заслухавши сторони та їхніх представників, вивчивши подану ОСОБА_6 позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Статтею 195 ЦПК України визначено, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У відповідності до ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_6 , остання просить суд:
1) визнати за нею право власності на 3/4 частин квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 , які фактично придбані, відремонтовані та облаштовані за її кошти, але за їхньою з донькою згодою, зареєстровані на її дочку ОСОБА_4 ;
2) зобов'язати державного реєстратора внести відповідні зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_6 вказує на те, що вона є співвласником спірних квартир (у розмірі 3/4 часток), оскільки ці квартири є житлом її, її дочки та онука, та вони були придбані за їхні власні кошти, отримані від продажу їхньої приватизованої у 1999 році квартири АДРЕСА_4 .
Так, у позові ОСОБА_6 , зокрема, зазначила, що у 2004 році її дочка ОСОБА_4 вийшла заміж за ОСОБА_1 та проживала у чоловіка. 25.12.2015 приватизована квартира за адресою: АДРЕСА_5 була продана громадянину ОСОБА_7 фактично за суму 70 000 тисяч доларів США, які за проханням покупця не було вказано в договорі. 15.01.2016, менше ніж за місяць, за їхньою спільною згодою з донькою, ОСОБА_4 був укладений інвестиційний договір №8035/159 - В - В - 1, зі 100 відсотковою попередньою оплатою за трикімнатну квартиру для доньки з ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес - Гарант» за адресою: АДРЕСА_6 та інвестиційний договір № 8034/160 - В - В1 від 15.01.2016 зі 100 відсотковою попередньою оплатою за однокімнатну квартиру для ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Квартири розташовані поряд. Тобто, дві нові квартири були придбані за їхні власні кошти, які вони отримали від продажу їхньої приватизованої квартири та особисті заощадження ОСОБА_6 . Проте через похилий вік та хворобливість ОСОБА_6 та за спільною згодою з донькою, право власності на придбані квартири було зареєстровано на ім'я її дочки ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований у їхньому новому житлі, так як має своє житло, і не брав участі у придбанні нових квартир для їхньої сім'ї №159 і АДРЕСА_3 . Коштів на оплату квартир він не вносив, оскільки їх просто не мав. ОСОБА_1 працював водієм і його заробіток, відповідно до довідки податкової служби, складав 3 000 тисячі грн. Ніяких заощаджень він не мав. У 2024 році донька позивачки розлучилася з ОСОБА_1 і 30.05.2024 він звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, яке нібито було набуте подружжям у період шлюбу, який тривав з 22.05.2004 по 17.05.2024. Крім того, дочка позивачки ОСОБА_4 працювала і заробляла значно більше коштів ніж ОСОБА_1 , який працював водієм за 3000 грн за місяць до 2019 року, ще в той час, коли дві нові квартири були уже придбані і відремонтовані. З 2019 року по кінець 2021 року дочка позивачки ОСОБА_4 отримувала 300% надбавки до її заробітної плати, оскільки працювала з тяжкими хворими на COVID у лікарні №4. Всі їхні власні кошти дочка витрачала на придбання, ремонт і облаштування нових квартир, а також на утримання її сім'ї, оскільки ОСОБА_1 не міг утримували свою сім'ю із 2-х дітей і 2-х дорослих за 3 000 грн у місяць. Позивачка особисто за власні кошти оплатила їхнє весілля, весільну сукню для доньки, обручки і навіть білу сорочку для позивача, бо він не мав грошей. Позивачка стверджує, що у випадку наявності у позивача коштів для придбання нових квартир, їх ремонт і облаштування, він ніколи б не дозволив зареєструвати право власності на свою дружину ОСОБА_4 , оскільки поняття подарунок у нього відсутнє. Позивачка вважає, що ОСОБА_1 не надав суду допустимих доказів, які б підтверджували факт його грошових витрат на придбання, ремонт і облаштування їхніх нових квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які б призвели до істотного збільшення вартості квартир. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі з дочкою позивачки ОСОБА_4 на момент придбання, реконструкції і облаштування спірних квартир не є підставою для визнання цього майна спільним сумісним майном, а тому до їхніх спірних відносин застосовуються положення ч.4 ст. 57 СК України.
У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
Так, за змістом вказаної статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Однак, як вбачається зі місту позовної заяви ОСОБА_6 , вона не містить жодних відомостей щодо позивача та відповідача за цим позовом: у ній чітко не вказано хто є позивачем, а хто - відповідачем, а також не зазначено усі відомості щодо позивача та відповідача, визначені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Крім того, позов ОСОБА_6 підлягає грошовій оцінці, оскільки однією з її вимог є вимога про визнання права власності на 3/4 частин квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а тому, у відповідності до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна що підлягає поділу, яка має бути підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно з п.22-26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Однак доказів, які підтверджують вартість майна, що є предметом спору, до позовної заяви ОСОБА_6 не додано.
При цьому суд звертає увагу ОСОБА_6 на те, що в якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи наведене, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно вказати ціну позову, а також надати документи на її підтвердження.
Крім того, ОСОБА_6 належним чином не обґрунтовано зміст позовних вимог у цій частині, а саме: не зазначено, чому (на якій правовій підставі та у зв'язку з якими обставинами, підтвердженими належними доказами) вона просить визнати за нею право власності саме на 3/4 частки спірних квартир.
Крім того, як вбачається зі змісту прохальної позовної заяви ОСОБА_6 , однією із вимог такої заяви є зобов'язання державного реєстратора внести відповідні зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, до кого заявлено такі вимоги (хто є відповідачем за такими вимогами, який саме державний реєстратор чи будь-яка інша особа) зі змісту позовної заяви є незрозумілим.
Суд звертає увагу позивача ОСОБА_6 , що згідно зі ст. 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Окремо суд звертає увагу на те, що позовні вимоги в частині зобов'язання державного реєстратора внести відповідні зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, у позовній заяві не зазначені правові підстави позову у цій частині, а також не зазначено, ким, коли та за яких обставин порушено, не визнано чи оспорено відповідні права позивача, у зв'язку з порушенням яких заявлено такі вимоги.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Однак вказана вище вимога ОСОБА_6 також не виконана.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_6 не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, надасть суду належні докази, що стосуються предмету спору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_6 про визнання права власності підлягає залишенню без руху.
Разом із цим, з аналізу положень статті 52 ЦПК України слідує, що право на звернення з позовом до будь-якої із сторін - учасників спору, має право особа, яка вже має статус третьої особи, тобто перед поданням позову до однієї із сторін першочерговим є вирішення питання щодо вступу відповідної особи у справу саме в якості третьої особи.
У заяві про вступ у справу в якості третьої особи ОСОБА_6 вказує на те, що рішення суду у даній справі може вплинути на її права або обов'язки, оскільки вона є співвласником частини спірного майна, яке є предметом даного спору, а саме квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та придбала ці квартири спільно зі своєю дочкою ОСОБА_4 , яка є відповідачем у даній справі.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що наявні підстави для залучення ОСОБА_6
до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 52, 175-177, 185, 193-195, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
Залучити до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Позовну заяву ОСОБА_6 про визнання права власності залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 27.02.2026.
СуддяО. О. Ковбасюк