печерський районний суд міста києва
757/10346/26-к
1-кс-16262/26
25 лютого 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12026000000000445 від 16.02.2026,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором четвертого відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про здійснення спеціального досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12026000000000445 від 16.02.2026 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. В ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Зокрема, ЗС та інші військові формування РФ із території Республіки Білорусь 24.02.2022 здійснили перетин державного кордону України поза пунктами пропуску та, переслідуючи мету окупації українських населених пунктів, здійснювали рух Київською областю у напрямку міста Києва.
Продовжуючи рух у напрямку міста Києва, 27.02.2022 військовослужбовці ЗС та інших військових формувань РФ, в тому числі батальйонно-тактичні групи (далі - БТГр) 234-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ (далі - 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ) ЗС РФ, зайняли позиції на території Бучанського району Київської області, зокрема, заїхали на бойовій броньованій техніці до міста Буча з метою взяття населеного пункту під контроль та забезпечення подальшого руху до міста Києва через місто Ірпінь Бучанського району Київської області.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
З урахуванням положень ст. ст. 43, 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі - ДП І), військовослужбовці ЗС та інших військових формувань РФ є комбатантами та зобов'язані додержувати норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.
Відповідно до статті 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенції) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Також, згідно зі ст. 32 Конвенції, забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Крім того, відповідно до ст. 48 ДП І для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Згідно з пунктом 1 ст. 50 ДП І визначено, що цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою.
Також, відповідно до ст. 51 ДП І цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів.
Крім того, згідно з п. а ст. 3 ст. 85 ДП І перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об'єкт нападу є серйозним порушенням цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров'ю.
Відповідно до ст. 147 Конвенції серйозні порушення цієї Конвенції охоплюють визначені у цій статі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема умисне вбивство.
Підпунктом a.1) п. а) ч. 2 ст. 75 ДП І визначено, що заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці визначені у цій статті дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів, у тому числі насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема вбивство.
Відповідно до ст. 8(2)(а)(і) Римського статуту Міжнародного кримінального суду умисне вбивство є воєнним злочином.
Так, громадянин РФ, військовослужбовець 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ (військова частина НОМЕР_3 , пункт постійної дислокації - АДРЕСА_1 ) молодший сержант ОСОБА_6 , обіймаючи посаду командира відділення - командира бойової машини відділення управління взводу зв'язку десантно-штурмового батальйону 2-ї батальйонно-тактичної групи, починаючи з 24.02.2022 прийняв безпосередню участь у актах збройної агресії, в тому числі в період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 на території міста Буча Київської області, а тому відповідно до ст. 43 ДП І мав статус комбатанта і був зобов'язаний дотримуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, а також усвідомлював існування міжнародного збройного конфлікту.
Протягом лютого-березня 2022 року ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ перебували на території міста Буча Київської області, а саме утримували та контролювали сектор міста, який охоплював, у тому числі, вулицю Яблунську та прилеглі вулиці.
У цей же період часу у приватних будинках по АДРЕСА_2 перебували місцеві жителі, які були одягнуті у цивільний одяг, участі у бойових діях не брали, до таких дій не готувалися, не мали при собі жодної зброї, знарядь чи засобів, що могли б загрожувати військовослужбовцям 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ, тобто були цивільними особами, які ховалися у приміщеннях будинків та своєю поведінкою не компрометували, не провокували і не становили загрози. Про вказані обставини було достеменно відомо військовослужбовцям 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ, які після взяття міста Буча Київської області під контроль, розмістили свої блок-пости, здійснювали періодичні перевірки цивільного населення та патрулювання в районі вказаних будинків, контролюючи їх таким чином.
Так, 05.03.2022 близько о 09 год. 00 хв., потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою евакуюватись разом із членами своєї родини до більш безпечного місця, вирішив виїхати на власному автомобілі. З цією метою потерпілий ОСОБА_7 направився до гаража, розташованого на відстані приблизно 35 метрів від будинку АДРЕСА_2 , де знаходився його автомобіль. Надалі, потерпілий ОСОБА_7 виїхав на автомобілі з гаражу та лишив його прогріватись, а сам попрямував в сторону свого будинку до своєї родини щоб повідомити про готовність їхати. Після чого, ОСОБА_7 повторно попрямував до гаража з метою його зачинення, де в зазначений час побачив військовослужбовців ЗС РФ, які стали здійснювати по ньому постріли з вогнепальної зброї.
З метою уникнення застосування до нього насильства потерпілий ОСОБА_7 взяв в гаражі білий мішок та почав ним розмахувати, демонструючи військовослужбовцям, які перебували неподалік, що він є цивільною особою.
При цьому, ОСОБА_7 , був одягнутий у цивільний одяг, участі у бойових діях не брав, до таких дій не готувався, не мав при собі жодної зброї, знарядь чи засобів, що могли б загрожувати військовослужбовцям ЗС РФ, тобто був цивільною особою, який своєю поведінкою не компрометував, не провокував і не становив загрози.
Після чого, в зазначений час, ОСОБА_6 , спільно з двома невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, будучи озброєними автоматичною стрілецькою зброєю, спорядженою бойовими набоями, надали команду ОСОБА_7 наблизитись до них на відстань 10-15 метрів, роздягнутись та стати на коліна. Надалі ОСОБА_6 навів та утримував вогнепальну зброю у бік ОСОБА_7 .
У подальшому невстановлений досудовим розслідуванням військовослужбовець Збройних сил Російської Федерації, у підпорядкуванні якого перебував ОСОБА_6 , віддав останньому наказ на позбавлення життя ОСОБА_7 , зокрема шляхом висловлення фрази «в расход его», що потерпілий сприйняв як реальний намір позбавити його життя. Після чого двоє невстановлених військовослужбовців ЗС РФ побігли у напрямку, де у той час пролунав вибух.
На виконання наказу невстановленого військовослужбовця ЗС РФ, ОСОБА_6 , діючи умисно та переслідуючи єдину мету на здійснення вбивства, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, та не становить загрози, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів ненависті до українців, які протистоять російсько-окупаційним військам та надають підтримку силам безпеки і оборони України, з метою спричинення смерті ОСОБА_7 , в порушення положень ст. ст. 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та п.п. a.1) а) ч. 2 ст. 75 ДП І, привів вогнепальну зброю у бойове положення, навів її у бік голови потерпілого ОСОБА_7 та мав намір здійснити постріл. У момент безпосередньої реалізації ОСОБА_6 злочинного наміру на вбивство ОСОБА_7 , останній різко підвівся та почав бігти у напрямку свого будинку, у зв'язку з чим ОСОБА_6 відкрив вогонь у бік ОСОБА_7 , здійснивши в його сторону постріли з вогнепальної зброї, однак злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 не доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 .
Отже, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду командира відділення-командира бойової машини відділення управління взводу зв'язку 234-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ Збройних сил Російської Федерації (в/ч НОМЕР_3 ), 05 березня 2022 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи на відстані приблизно 35 метрів від будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи існування міжнародного збройного конфлікту та те, що ОСОБА_7 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, та не становить загрози, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою спричинення смерті ОСОБА_8 , в порушення положень ст. ст. 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та п. п. a.1) п. а) ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, привів вогнепальну зброю у бойове положення, навів її у бік голови потерпілого ОСОБА_7 та мав намір здійснити постріл. У момент безпосередньої реалізації ОСОБА_6 злочинного наміру на вбивство ОСОБА_7 , останній різко підвівся та почав бігти у напрямку свого будинку, у зв'язку з чим ОСОБА_6 відкрив вогонь у бік ОСОБА_7 , здійснивши в його сторону постріли з вогнепальної зброї, однак злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 не доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 .
Унаслідок дій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_7 , однак смерть потерпілого не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у закінченому замаху на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).
Головним слідчим управлінням Національної поліції України 23.01.2026 у кримінальному провадженні № 42022112320000037 від 27.02.2022, ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 438 КК України.
ОСОБА_6 28.01.2026 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, або тимчасово окупованій території України, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 28.01.2026 вручено його захиснику - адвокату ОСОБА_4 .
Одночасно, у вищевказаний спосіб опубліковано повістки про виклик ОСОБА_6 як підозрюваного до слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України на 12.02.2026, 13.02.2026 та 14.02.2026.
Крім того, 28.01.2026 повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 були надіслані йому на адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через соціальну мережу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 а також через месенджери WhatsApp і Telegram на абонентські номери НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_5 .
Згідно абзацу 2 ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_6 вважається таким, який належним чином повідомлений про підозру і про виклики до слідчого, з моменту опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 до Головного слідчого управління Національної поліції України, відповідно до опублікованих повісток безпідставно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно інформації Управління кримінального розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.12.2025 № 279598-2025 встановлено, що ОСОБА_6 на даний час може перебувати на території РФ та на тимчасово окупованій території України і приймати участь у бойових діях у складі ЗС РФ та інших військових формувань РФ.
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.02.2026 № 19.5.1/9537-26-Вих, відомостей щодо перетину ОСОБА_6 державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією в Базі даних не виявлено.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 16.02.2026 оголошено в розшук.
Крім цього, 16.02.2026 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
18.02.2026 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що відсутні підстави для проведення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали, якими клопотання обґрунтовується, приходить до наступного.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000000445 від 16.02.2026, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_6 28.01.2026 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, або тимчасово окупованій території України, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 28.01.2026 вручено його захиснику - адвокату ОСОБА_4 .
Так, у відповідності до вимог ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених частинами 2-5 статті 191 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, в тому числі:
- протоколами оглядів місця події (протокол від 18.12.2024, протокол від 16.10.2025, протокол від 19.01.2026);
- протоколами оглядів предметів (протокол від 29.07.2024, протокол від 12.08.2025);
- протоколами оглядів веб-сторінок в мережі Інтернет від 06.05.2025;
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 (протоколи від 20.03.2025 та 20.01.2026), показаннями свідка ОСОБА_9 (протокол від 25.03.2025), показаннями свідка ОСОБА_10 (протокол від 07.05.2025), показаннями свідка ОСОБА_11 (протокол від 17.10.2025);
- протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_7 (протокол від 19.07.2025), свідка ОСОБА_10 (протокол від 19.07.2025), свідка ОСОБА_9 (протокол від 19.07.2025);
- протоколами впізнання осіб за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 (протокол від 07.05.2025);
- іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності беззаперечно підтверджують вчинення ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення.
Згідно інформації Управління кримінального розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.12.2025 № 279598-2025 встановлено, що ОСОБА_6 на даний час може перебувати на території РФ та на тимчасово окупованій території України і приймати участь у бойових діях у складі ЗС РФ та інших військових формувань РФ.
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.02.2026 № 19.5.1/9537-26-Вих, відомостей щодо перетину ОСОБА_6 державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією в Базі даних не виявлено.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 16.02.2026 оголошено в розшук.
Крім цього, 16.02.2026 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
На даний час у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх суттєвих обставин та доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Матеріалами кримінального провадження повністю підтверджується факт умисного переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, наявність можливостей знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливостей з метою переховування від слідства та суду, а також з метою перешкодити спробам підозрюваного незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюються.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12026000000000445 від 16.02.2026 за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.438 КК України.
Керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 42, 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого- задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с.Красіно Палкінського району Псковської області Російської Федерації, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 12026000000000445 від 16.02.2026, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст.438 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1