24 лютого 2026 року м. Київ
Справа №939/1610/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/3674/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на рішення Бородянського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Стасенка Г.В. 01 жовтня 2025 року в с. Бородянка, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг № 245271/2663249 від 12 квітня 2016 року в розмірі 85045,11 грн, заборгованість за кредитним договором № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року в розмірі 238237,46 грн та відшкодувати витрати по сплаті судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 12 квітня 2016 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг № 245271/2663249, відповідно до якого останній було відкрито поточний картковий рахунок та видано кредитну картку MasterCardGold, а також відповідно до заяви позичальника про надання банківської послуги "Кредитна картка" від 12 листопада 2020 року було досягнуто угоди щодо встановлення кредитного ліміту (відкриття кредитної лінії) на таких умовах: розмір кредитної лінії (кредитний ліміт) 50000 грн, строк 36 місяців, процентна ставка (фіксована) 34% річних. Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором належним чином.
Загальна заборгованість відповідачки за вказаним договором становить 85045,11 грн, з яких 39446,24 грн заборгованість за тілом кредиту, 45598,87 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
12 листопада 2020 року між АТ "Креді Агріколь Банк" і відповідачем був укладений кредитний договір № 1/2663249, відповідно до якого вона отримала кредитні кошти в сумі 100000 грн строком на 72 місяці, з 12 листопада 2020 року до 11 листопада 2026 року (включно). За користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду (далі проценти) щомісячно в розмірі 15.0% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за кредитним договором, а також позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 кредитного договору № 1/2663249. Надання кредиту здійснюється шляхом зарахування банком кредитних коштів на поточний або поточний (картковий) рахунок позивача. Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором № 1/2663249 належним чином.
Загальна заборгованість відповідачки за даним договором становить 238237,46 грн, з яких 89194,46 грн заборгованість за тілом кредиту, 47993 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 101050 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
18 грудня 2024 року між банком та ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" був укладений договір про відступлення права вимоги № 5-2024, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року та № 245271/2663249 від 12 квітня 2016 року.
Відповідач порушила умови кредитних договорів, повернення кредиту не здійснює, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити його вимоги.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" заборгованість за договором про надання банківських послуг № 245271/2663249 від 12 квітня 2016 року в розмірі 85045,11 грн та заборгованість за кредитним договором № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року в розмірі 137187,46 грн, а всього стягнуто заборгованість за кредитними договорами в розмірі 222232,57 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2666,79 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконувала умови договорів, що слугувало підставою для часткового задоволення позову.
Водночас суд відмовив у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року посилаючись на те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць.
Позивач не погодився із зазначеним судовим рішенням, в частині відмови у стягненні комісії, представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права.
Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, оскільки відповідач не направляв ані до Банку, ані до позивача, ані до суду звернення щодо нікчемності кредитного договору в цілому або окремих його положень. Між сторонами відсутній спір щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає нікчемним.
Правом подачі відзиву інші учасники справи не скористалися.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки не повідомили, тому колегія суддів, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
В порядку визначеному ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
В порядку визначеному ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду оскаржується позивачем, апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог щодо стягнення комісії за умовами кредитного договору№ 1/2663249 від 12 листопада 2020 року, що залишені без задоволення судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Зі справи вбачається, що 12 листопада 2020 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1/2663249, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 100000 грн, строком кредитування 72 місяці, з 12 листопада 2020 року до 11 листопада 2026 року (включно).
За умовами п.1.3.1. за користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду щомісячно в розмірі 15% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Пунктом 1.3.2. визначено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в розмірі 2.35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (а.с.27).
У додатку до договору визначений графік щомісячних платежів, з якого вбачається нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2350 грн, а за весь строк користування кредитом 169200 грн (а.с.28-29).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року, згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 20 грудня 2024 року становить 238237,46 грн, з яких 89194,46 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47993 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 101050 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості (а.с. 31)
18 грудня 2024 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" був укладений договір про відступлення права вимоги № 5-2024, відповідно до якого ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" набуло прав кредитора до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг № 245271/2663249 від 12 квітня 2016 року та кредитним договором № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року (а.с. 50-64).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України, під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20).
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 зазначено: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зроблено висновок, що "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказано на те, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
З наведених обставин справи вбачається, що сторонами не заперечується факт укладення кредитного договору та неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, а також правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового (позивача в даній справі). А отже апеляційний суд діючи у межах доводів апеляційної скарги, не здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам, розмір якої підтверджений належними доказами у справі, оскільки очевидних порушень норм матеріального та процесуального права в цій частині не вбачається.
Предметом апеляційного оскарження є питання стягнення заборгованості по сплаті комісії, яка за умовами договору нараховується щомісячно.
Так, у пункті 1.3.2 кредитного договору № 1/2663249 від 12 листопада 2020 року сторони обумовили, що за користування кредитом відповідач сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору.
Вказана комісія передбачена за обслуговування кредитної заборгованості, що включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашання заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо).
Проте, виходячи з наведених норм чинного законодавства, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною
Оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались кредитором, в тому числі і позивачем, як фінансовою установою, на виконання п. 1.3.2 кредитного договору відповідачу частіше одного разу на місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 101050 грн задоволенню не підлягають.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що визначений новим кредитором розмір заборгованості за комісією перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, що суперечить принципу добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки таке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» - залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук