Справа № 274/8504/25
Провадження № 2/0274/1195/26
Іменем України
"27" лютого 2026 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Айрапетян А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за несвоєчасно виплачену заробітну плату, -
07.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» невиплачену заробітну плату в сумі 137 670,18 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.05.2025 до 05.12.2025 у розмірі 62 783,88 грн.
Стислий виклад доводів позову
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 08.06.2017 до 21.05.2025 він перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», де працював на різних посадах.
21.05.2025 року був звільнений з роботи на підставі наказу № 67-к від 21.05.2025 р.
У день його звільнення відповідач не провів із ним розрахунок.
Заборгованість із заробітної плати станом на 21.05.2025 складає 137 670,18 грн, яка йому не виплачена.
Оскільки його середньоденний заробіток склав 442,42 грн, а затримка виплати заробітної плати за період із 22.05.2025 до 05.12.2025 становить 142 дні, просить стягнути 62 783,88 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Заперечення відповідача
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідач перебуває у вкрай скрутному майновому становищі.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану кількість нових замовлень на продукцію виробництва Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» суттєво скоротилася, оскільки значна частина основних замовників продукції знаходиться на тимчасово окупованих територіях або постраждала від військової агресії з боку рф і не може виконати свої договірні зобов'язання.
У Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» арештовані рахунки через наявність виконавчих проваджень, відкритих Бердичівським відділом державної виконавчої служби у Бердичівському районі, при примусовому виконанні судових наказів про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Звертає увагу, що 28 лютого 2022 року, у зв'язку з широкомасштабним вторгненням росії в Україну, Торгово-промислова палата розмістила на своєму офіційному сайті https://ucci.org.ua/ лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчила, що збройна агресія РФ є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.
Також вказує, що розрахунок середнього заробітку позивачем складено з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Відповідно до Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Також до суми середньої заробітної плати за останні два місяці відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100 не включається оплата щорічної та додаткових відпусток і допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняні), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Датою звільнення ОСОБА_1 є 21 травня 2025 року, тому для розрахунку потрібно включати період березень-квітень 2025 р.
Працівник перебував у відпустці з 4 квітня до 2 травня 2025 року, оплата праці за цей період здійснювалася зі збереженням середнього заробітку, тому вона не підлягає включенню до розрахунку середнього заробітку.
Відповідно до розрахункових листків за березень та квітень 2025 року ОСОБА_1 відпрацював 23 робочі дні у березні 2025 року та 2 робочі дні у квітні 2025 року.
Згідно з вищевказаними розрахунковими листками за цей період йому були нараховані такі суми: почасова оплата за березень 2025 року 10 183,33 грн.
Оплата за роботу в нічний час - 1 175,42 грн. Почасова оплата за квітень 2025 року - 620,45 грн. Оплата за роботу в нічний час - 144,77 грн. Всього нараховано 12 123,97 грн.
За вирахуванням податку з доходів фізичних осіб (18 %) та військового збору (5 %) сума заробітної плати складає 9 335,46 грн. Середньоденний заробіток за 25 робочих днів становить 373,42 грн.
За період з 22.05.2025 до 17.11.2025 - 6 місяців, що становить 123 робочі дні, сума середнього заробітку становитиме 45 930,66 грн.
Проте, з огляду на причини, з яких відбулася затримка у виплаті позивачу належних йому грошових сум, лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні, оскільки вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку із позивачем немає.
Також посилається на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 25.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.
Позивач направив до суду заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача у відзиві просить справу слухати за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 21.05.2025 на підставі наказу № 67-К ОСОБА_1 звільнений з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією його трудової книжки та копією витягу з наказу про розірвання трудового договору (а.с. 9).
Відповідно до довідки Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» від 21.11.2025 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено 137 670,18 грн заробітної плати за період із листопада 2023 року до травня 2025 року (а.с. 16).
Застосовані судом норми права
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом абзаців першого, четвертого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За положеннями п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної й додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Абзацом першим пункту 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що відповідач, у порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, не виплатив ОСОБА_1 у день звільнення 21.05.2025 усіх сум, що йому належали. Станом на 21.05.2025 сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становила 137 670,18 грн, а отже невиплачену заробітну плату слід стягнути, і в цій частині позов підлягає задоволенню повністю.
Крім того, відповідно до статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року зазначено, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. За наявності наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про відсутність його вини у невиплаті позивачеві всіх сум, що належать при звільненні.
Накладення арештів на рахунки відповідача у березні 2025 року не свідчить про відсутність вини у невиплаті заробітної плати позивачеві у день звільнення 21.05.2025.
Посилання відповідача на те, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною для позивача, що підтверджується листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України, суд відхиляє, оскільки відповідач має надати належні докази існування форс-мажорних обставин та довести їх прямий вплив на неможливість виконання покладеного на нього зобов'язання, адже виплата заробітної плати є обов'язком роботодавця. Таких доказів відповідач суду не надав.
Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач як на аналог сертифіката про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 зазначеного Закону, а також такий лист не є документом, виданим за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести не лише сам факт їх існування, а й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, із нього на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що не перевищує шести місяців, тобто з 22 травня 2025 року до 22 листопада 2025 року.
Позивач у позові зазначив, що його середньоденний заробіток становить 442,42 грн та з такого розміру провів нарахування боргу.
Проте доказів на обґрунтування такого розрахунку позивач до позову не долучив, не просив витребувати у відповідача докази щодо його середньоденного заробітку та для обчислення обрав не заробіток за два місяці, що передували звільненню.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача навів розрахунок середньоденного заробітку, який становить 373,42 грн.
Суд вважає такий розрахунок обґрунтованим, оскільки він підтверджується розрахунковими листками щодо ОСОБА_1 за березень та квітень 2025 року.
З урахуванням того, що відповідач не провів розрахунок при звільненні позивача у день такого звільнення та у період з 22.05.2025 до 22.11.2025 (не більше шести місяців, як визначено ст. 117 КЗпП України) було 132 робочі дні, середній заробіток ОСОБА_1 за час невиплати належних йому сум при звільненні за цей період становить 49 291 грн 44 коп. із розрахунку 373,42 грн ? 132.
Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, всього суд стягує 186 961,62 грн.
У решті позову, в частині стягнення середнього заробітку, суд відмовляє як необґрунтованій.
Розподіл судових витрат
На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути 815,90 грн витрат зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, із розрахунку 1 211,20 ? 49 291,44 : 62 783,88 пропорційно задоволеним позовним вимогам.
За позовну вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 1 211,20 грн суд стягує з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь ОСОБА_1 137 670 гривень 18 копійок нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та 49 291 гривню 44 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 186 961 гривню 62 копійки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 815 гривень 90 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь держави 1 211 гривень 20 копійок судового збору.
Допустити до негайного виконання рішення в межах суми виплати заробітної плати за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідач - Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», місцезнаходження за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська, 79, ЄДРПОУ 00217426.
Суддя І.Ю. Хуторна