Справа № 192/499/26
Провадження № 1-кс/192/71/26
Ухвала
Іменем України
27 лютого 2026 року
Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025170030006427 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області, який є громадянином України, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовому званні «старший солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз 06.12.2001 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнився 12 липня 2024 року із Старобабанівської ВК № 92 Черкаської області по відбутті строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів в умовах гауптвахти.
Клопотання обґрунтовується тим, що відповідно до витягу із наказу № 18 від 24.01.2025 командира військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 , призваного під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 69/2022, з 24 січня 2025 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого стрільця 4 парашутно-десантного відділення 3 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону.
Старший солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу в посаді старшого стрільця 4 парашутно-десантного відділення 3 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, 18 березня 2025 року самовільно залишив місце розташування підрозділу в районі селища Зарічного Дніпропетровської області, звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до підрозділу військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 26 лютого 2026 року, коли ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції по вул. Дніпровська у с. Горького Дніпровського району Дніпропетровської області та доставлений відділення поліції № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: с-ще Солоне, вул. Строменка, буд. 1, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
27 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допитів свідків, - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , актом службового розслідування, яким встановлено факт самовільного залишення військової частини, а також відсутність поважних причин неприбуття до військової частини, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. Вказані докази, які самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами, містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов?язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Окрім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
Про вагомість вказаного ризику свідчать дані про те, що ОСОБА_5 офіційно зареєстрований та проживає у с. Горького Дніпровського району Дніпропетровської області, у зв?язку з чим у разі застосування альтернативного запобіжного заходу, контроль за процесуальною поведінкою останнього буде ускладнений;
2) вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваному загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування, існує реальна можливість повторного вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК У країни. Крім того, підозрюваний є особою раніше судимою, який належних висновків для себе не зробив та вчинив новий тяжкий злочин.
Слідчий також просить врахувати, що ОСОБА_5 міцних соціальних зв?язків, утриманців не має, тобто у останнього відсутні соціально-стримуючі фактори.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов?язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Щодо визначення альтернативної застави, то слідчий просить визначити достатній розмір альтернативної застави, яка враховуючи дані про особу підозрюваного забезпечила виконання ним покладених на нього обов?язків.
Слідчий вказує, що вік та стан здоров?я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою. При цьому, звертається увага на відсутність соціально-стримуючих факторів у запобіганні ризиків та міцних соціальних зв?язків не має. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від слідства та суду і вчинити інше кримінально правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали вказане клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 вважав недоцільним застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за змістом його пояснень він має сина, який проживає з матір'ю у Росії, його племінник загинув, мати перебуває за кордом, але невдовзі повернеться. Також посилався на те, що він перебуває вдома.
Захисник також проти застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, вказував, що такий запобіжний захід є занадто суворим, просив застосувати домашній арешт. Також захисник посилався на те, що мати підозрюваного відсутня тимчасово, що заявлені слідчим ризики ґрунтуються на припущеннях, що підозрюваний знаходиться вдома та не переховується.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що Відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030006427 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2025 року.
Підслідність визначена постановою першого заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, датованою 20 жовтня 2025 року.
26 лютого 2026 року о 20 год 50 хв ОСОБА_5 був затриманий (дата та час фактичного затримання: 26 лютого 2026 року 18 год 00 хв).
27 лютого 2026 року ОСОБА_5 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри підтверджується, зокрема, такими письмовими доказами, копії яких надані суду:
витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.01.2025 № 18, за змістом якого ОСОБА_5 з 24 січня 2025 року вважати таким, що справи та посаду солдата резерву 21 запасної роти здав, а справи та посаду старшого стрільця 4 парашутно-десантного відділення 3 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк - старший солдат (а.с. 23);
повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, стосовно ОСОБА_5 (а.с. 10);
поясненнями солдатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 22);
рапортом офіцера групи планування 1 парашутно-десантного батальйону військової частини ОСОБА_9 про виявлення самовільного залишення місця служби старшим солдатом ОСОБА_5 (копія, а.с. 28);
витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 № 56, за змістом якого вважати таким, що самовільно залишив частину в пункті дислокації с-ще Зарічне старшого солдата ОСОБА_5 (а.с. 24);
доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану старшим солдатом ОСОБА_5 (а.с. 31);
актом службового розслідування (а.с. 14);
наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби 18.03.2025 старшим солдатом ОСОБА_5 » (а.с. 25).
Слідчий суддя зазначає, що ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази слідчий суддя дійшов висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України). Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то слідчий суддя дійшов таких висновків.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не одружений, доказів, що на його утриманні перебувають діти чи інші особи, суду не надано. Тому суд погоджується з тим, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Суд також вважає, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки він не має постійного заробітку, раніше неодноразово судимий, в тому числі, за вчинення корисливих кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання не встановлено достатніх підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов'язання.
Окрім того, як зазначалось вище, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Що стосується обставин, на які посилається сторона захисту, то вони не спростовують вказаних ризиків та підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий запобіжний захід відповідає завданням кримінального провадження, встановленим обставинам, особі підозрюваного, меті застосування запобіжного заходу запобіганню зазначеним ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Щодо питання про визначення місця тримання під вартою підозрюваного, то слідчий суддя звертає увагу, що ст. 196 КПК України не містить вимоги вказувати в ухвалі про застосування запобіжних заходів місце, де саме слід утримувати підозрюваного, відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та таких повноважень у слідчого судді немає.
Отже, клопотання слідчого потрібно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 196 КПК України, суд
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025170030006427 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 18 год 00 хв 26 лютого 2026 року до 18 год 00 хв 25 квітня 2026 року включно.
Строк дії ухвали визначити до 25 квітня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1