26 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа №440/6829/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С. у ході здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом у справі №440/6829/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №440/6829/25 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 №ФП 67128/6882 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 71% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 №ФП 67128/6882 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 24.07.2025.
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/6829/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 23.06.2025 у справі №440/6829/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання даного рішення у строк встановлений судом із урахуванням обставин, що воно не виконується два місяці поспіль, протягом яких позивач зазнає матеріальної шкоди. В разі не подання звіту або не виконання рішення суду, вжити заходів, передбачених ст. 382 КАСУ із застосуванням штрафу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 Заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №440/6829/25.
26.01.2026 до суду надійшов звіт про результати виконання рішення суду від представника відповідача.
Також судом встановлено, що 09.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі №440/6829/25, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 71% грошового забезпечення з 01.02.2023 на підставі довідки ПОТЦК та СП про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року від 01.05.2025 №ФП67128/6882 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 ЗУ №2262, постанови КМУ №704, із урахуванням раніше виплачених сум на "стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 169902,93 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 призначено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі №440/6829/25 на 11:15 29 січня 2026 року.
До суду надійшли від ГУ ПФУ в Полтавській області заперечення на заяву про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду. В обгрунтування представник зазначає, що на виконання рішення суду нарахована заборгованість в розмірі 169902,93 грн за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 та 11549,63 грн за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 облікована в органах Пенсійного фонду України.
29.01.2026 сторони у судове засідання не з'явилися подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд здійснив розгляд питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
За обставин цієї справи суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №440/6829/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 71% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 №ФП 67128/6882 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення суду позивачу нарахована заборгованість за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 в розмірі 169902,93 грн та 15549,63 за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 облікована в органах Пенсійного фонду України.
Здійснено часткову виплату поточної заборгованості за липень 2025 року - 1337,60 грн, за серпень 2025 року - 5183,21, за вересень 2025 року - 5183,21. Залишок невиплачених коштів 163382,12 грн.
Отже, станом на 31.12.2025 заборгованість з пенсійних виплат на виконання судового рішення у справі №440/6829/25 склала 163382,12 грн, що підтверджено витягом з підсистеми "Реєстр судових рішень".
Відповідач зазначив, що нарахована заборгованість облікована в органах Пенсійного фонду України та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" (заява №18966/02) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пар. 66, ЄСПЛ 1999-V). Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Принцип обов'язковості судового рішення, внаслідок набрання законної сили яким у боржника в особі компетентного державного органу виник обов'язок сплатити певну суму коштів на користь особи, зобов'язує такий орган демонструвати добросовісне ставлення до свого обов'язку, зокрема шляхом вжиття належних заходів з метою якнайшвидшого виконання приписів судового акта.
Водночас матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про вжиття боржником дієвих заходів з метою виконання судового рішення в частині виплати стягувачу заборгованості.
Суд враховує, що наявність заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями в України є структурною проблемою, на якій акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішеннях від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України".
Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
У силу частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
У пояснювальній записці від 06.07.2023 до проекту Закону України "Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль" якості підстави для розроблення проекту закону зазначено, що відповідно до щорічного звіту Комітету міністрів Ради Європи за 2019 рік Україна перебувала на третьому місці серед країн з найбільшою кількістю заяв, що надійшли до Європейського суду з прав людини, і справ, що знаходяться під наглядом КМ РЄ.
Однією із ключових є група справ Іванов/Бурмич, що перебувають під посиленим наглядом КМ РЄ і стосуються довготривалої структурної проблеми невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень національних судів (порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Європейської конвенції з прав людини, статті 1 Протоколу №1).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №1218-р було схвалено Національну стратегію розв'язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року.
Так, однією з причин виникнення системної проблеми невиконання судових рішень Стратегією було визначено недосконалий механізм здійснення судового контролю за виконанням рішень судів щодо стягнення заборгованості, тоді як однією з цілей Стратегії закріплено удосконалення процедури встановлення або зміни способу або порядку виконання судових рішень.
Неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень є одними із основних проблем, окреслених в Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, затвердженій Указом Президента України від 11.06.2021 №231/2021.
Суд враховує, що Законом №4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отож законодавець визначив, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення суду про зобов'язання виплатити нараховану пенсію протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд враховує, що спір у цій справі стосувався перерахунку та виплати пенсії .
З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців.
Заборгованість у розмірі 163382,12 грн нарахована на виконання судового рішення, позивачу не сплачена.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судове рішення, яким зобов'язано орган Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу (стягувачу), не було виконано протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, суд, керуючись приписами частини третьої статті 378, частини дев'ятої статті 382-3 КАС України у редакції Закону №4094-IX, дійшов висновку про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378, 382-3 КАС України, суд
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №440/6829/25.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) О. заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.02.2023 по 31.12.2025 у розмірі 163382,12 грн (сто шістдесят три тисячі триста вісімдесят дві гривні 12 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Бойко