Справа № 420/33037/24
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0235567-2408-1502-UA51080030000048246 від 03.05.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в детальному розрахунку суми, що наведений у ППР, у стовпчику 5, вказується інформація «Загальна площа об'єкта, кв.м.» та зазначено 805,30 кв.м. Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться об'єкт незавершеного будівництва. Реєстраційний номер об'єкта 76351451106. Дані про площу відсутні. Об'єкт незавершеного будівництва не є об'єктом нерухомості, про що неодноразово зазначали судові установи.
Ухвалою від 29.10.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.11.2024 року від представника відповідача Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на фізичній особі ОСОБА_1 рахується житлова нерухомість (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 805,3 кв.м. У 2024 році базовим податковим (звітним) періодом (роком) для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належну власнику на праві власності нерухомість, є 2023 рік. За 2023 рік нарахування проводилось згідно рішення Ізмаїльської міської ради 18 сесії VII скликання від 11.01.2017 № 1885- VII п. 1.4 про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, прийнята ставка 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 метр квадратний бази оподаткування, тобто ставка за 2023 у гривнях складає (6700*1,5% = 100,5 грн).
14.11.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що в додатках до відзиву у Відповідача відсутні докази, які нібито підтверджують що за адресою: АДРЕСА_1 , площею 805,3 кв.м. При цьому, відповідно до положень статті 77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна: незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості: Так; відсоток забудови - 85 %, адреса: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110600000:01:031:0171, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0,159 га.
03 травня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення №0235567-2408-1502-UA51080030000048246, яким визначено ОСОБА_1 сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 105932,65 грн.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з положеннями підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом з'ясовано, що 11.01.2017 Ізмаїльською міською радою прийнято рішення №1885-VІІ “Про встановлення на 2017 рік ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановлено з 01.01.2017 на території Ізмаїльської міської ради наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в залежності від типів таких об'єктів нерухомості (без врахування місця розташування (зональності)): для об'єктів житлової нерухомості усіх типів, крім перелічених у п.1.2. ч.1 цього рішення, - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за І кв. метр бази оподаткування; для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 30кв. метрів, кімнат у багатосімейних (комунальних) квартирах - застосовується нульова ставка податку; для об'єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, крім окремих типів об'єкті нежитлової нерухомості, перелічених в п.1.4 ч.1 цього рішення, - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування; для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі. літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для об'єктів нежитлової нерухомості підприємств та установ комунальної та спільної власності територіальних громад Одеської області, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, автокооперативів, - застосовується нульова ставка податку.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з п.п. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, здійснюється виходячи із загальної площі об'єкта житлової нерухомості, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - “незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2024.
При цьому, у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2024 інформація щодо площі вказаного об'єкта нерухомого майна відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що визначаючи ОСОБА_1 в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0235567-2408-1502-UA51080030000048246 від 03.05.2024 року суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 105932,65 грн., ГУ ДПС в Одеській області врахувало наступні показники: адреса об'єкта нерухомості - АДРЕСА_1 ; загальна площа об'єкта нерухомості - 805,3 кв.м.
Таким чином, судом встановлено, що обчислення ГУ ДПС в Одеській області суми податку з об'єктів нежитлової нерухомості, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , контролюючим органом здійснено з порушенням положень пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом, зокрема, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, судом з'ясовано, що інформацію щодо загальної площі об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу - ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС в Одеській області взято з Відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2024 інформація щодо площі вказаного об'єкта нерухомого майна відсутня.
Відповідно до п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як база оподаткування.
Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, Головним управлінням ДПС в Одеській області, у межах розгляду даної справи, не доведено, що загальна площа об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу - ОСОБА_1 , становить 805,3 кв.м.
Доказів на підтвердження своєї позиції, що базою оподаткування є площа об'єкта 805,3 кв.м, відповідачем до суду не надано.
При цьому відповідно до частини першої ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952-ІV).
Пунктом 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952-ІV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Слід зазначити, що згідно з частиною другою ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. 3 ст. 331 ЦКУ).
Отже, об'єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Наявними у справі доказами (інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) підтверджено ту обставину, що позивач є власником саме об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн позивач додав до позовної заяви наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 15.10.2024 року з додатком, квитанцію про сплату № СВ08809921/1 від 23.10.2024 року.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути вочевидь завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, доводів відповідача, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 5000 грн, що є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0235567-2408-1502-UA51080030000048246 від 03.05.2024 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів