Справа № 420/5575/26
27 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Національного університету «Одеська юридична академія» про забезпечення позову
До Одеського окружного адміністративного суду 26.02.2026 надійшла позовна заява Національного університету «Одеська юридична академія» до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу № 25/ОД Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23.01.2026 р. в частині анулювання сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001645 виданого 19 грудня 2019 р. Національного університету «Одеська юридична академія».
Водночас із позовом в якості додатку було подано заяву, в якій позивач просить забезпечити позов, шляхом зупинення дії п. 3 наказу № 25/ОД Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23.01.2026 р. в частині анулювання сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001645 виданого 19 грудня 2019 р. Національному університету «Одеська юридична академія» до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду цієї адміністративної справи.
В обґрунтування заяви зазначено, що станом на сьогоднішній день діяльність закладу повністю заблокована, внаслідок анулювання сертифікату 76 учнів не змогли завершити розпочате навчання (більшості з яких залишилось по 1-2 заняття). Учні вимагають повернення коштів, звинувачують позивача, який несе негативні репутаційні наслідки на збитки. Більша частина учнів не може бути допущена до іспитів, а частина не змогла пройти навчання до кінця. Окрім того, протягом листопада-грудня 2025 р. позивачем було отримано також значну кількість заявок від учнів. Тобто, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення значні негативні наслідки несуть треті особи, що проходять навчання в автошколі.
Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення неминуче призведе до порушення конституційного права позивача на підприємницьку діяльність, суттєво вплине на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення прав і законних інтересів позивача у разі визнання їх судом порушеними. Отже, анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу безсумнівно завдасть шкоди позивачеві, оскільки якщо суд ухвалить рішення про задоволення позовних вимог, то повноцінне поновлення прав позивача буде утруднене та фактично не можливим, оскільки ніхто не відшкодує позивачу завдані збитки.
До заяви додано квитанцію №0639-4802-8309-7469 від 26.02.2026 про сплату судового збору у сумі 798,72 грн.
Станом на вирішення заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.
За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23.01.2026 № 25/ОД в частині про анулювання сертифіката про державну акредитацію серії МВС №001645 виданого 19 грудня 2019 року НУ «Одеська юридична академія», до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічного висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.01.2026 у справі № 420/34356/25.
Суд зазначає, що посилання позивача на протиправність рішення про анулювання сертифіката про державну акредитацію НУ «Одеська юридична академія», не є беззаперечним свідченням настання обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Так, у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що очевидні ознаки протиправності повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом, а суд, який застосовує забезпечення позову, має бути переконаний, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є єдиним дієвим способом запобігання істотним негативним наслідкам.
Проте, на цьому етапі провадження у справі таких очевидних ознак судом не встановлено.
Наведені заявником обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останні звернулися до суду.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року.
При цьому, доводи заявника про фактичне зупинення господарської діяльності НУ «Національної юридичної академія» внаслідок ухвалення спірного рішення документально не підтверджені, оскільки матеріали позову не містять доказів про прийом на роботу працівників, зарахування учнів, внесення ними оплати за проходження навчання тощо.
Так позивач покликається нас тримання значної кількості заявок від учнів, проте наявність заявок від учнів, свідчить лише про намір отримати послугу та не є підтвердженням виникнення реальних негативних наслідків як для позивача, так і для третіх осіб.
Крім того, до суду не було надано доказів, що позивач несе майнові збитки, до заяви не було долучено доказів вимагання повернення коштів за надані послуги (копій претензій, вимог про повернення коштів, тощо).
Відтак, позивачем у даному випадку, не доведено, що у разі винесення позитивного судового рішення, його виконання буде об'єктивно неможливим або настільки ускладненим, що матиме негативні правові наслідки.
Враховуючи вищевикладене, а також загальну мету інституту забезпечення позову - охорону прав заявника від реальної та доведеної загрози, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави та умови, які б виправдовували застосування такого попереднього захисту, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача Національного університету «Одеська юридична академія» (вх. №21422/26 від 26.02.2026) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА