26 лютого 2026 року справа №П/320/222/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головногого управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ввв в якому просить суд:
1. Визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
2. Зобов?язати відповідача, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173,00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/20II (402/19, 1737/19).
Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на висновки Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/20II (402/19, 1737/19).
Від відповідача надійшов відзив в якому він заперечував проти позовних вимог яке зводиться до дублювання аргументів викладених в оскаржуваній відмові та зводяться до довільного тлумачення правових норм.
Дослідивши обставини справи та проаналізувавши аргументи сторін суд зазначає наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 1 категорії серії НОМЕР_1 .
Позивачу встановлена 2 група інвалідності довічно у зв?язку з захворюванням, пов?язаним з наслідками аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку як інвалід ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС в Кагарлицькому у об?єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
Згідно Постанови КМУ N? 628 від 22.08.2018 р. «Деякі питання функціонування органів пенсійного фонду» вказане об?єднане управління Пенсійного фонду України в Київській обл. реорганізовано і всі повноваження пенсійного забезпечення та інше передані з 01.07.2019 р. до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській обл.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-1 N? 186931 та витягу з акту догляду мсек вбачається, що позивачу встановлена 2 група інвалідності довічно.
Відповідно довідки про результати визначення - ступінь втрати працездатності становить 80% .
Згідно експертного висновку N? 153-6614вбачається, що захворювання пов?язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.
2.07.2007 р. управлінням соціального захисту населення Кагарлицького МР позивачу видано посвідчення серії € НОМЕР_2 інваліда війни, що дає їй право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Під час аварії на ЧЕАС позивач брав безпосередню участь у ліквідації її наслідків у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Кагарлицького АТП 11032, що підтверджується довідкою N? 55, довідкою від 03.05.2007 р. N? 01-08/405, довідкою N? 121, довідкою? 01-13-09, довідкою 130.
Позивач отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до п.3 ст.59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 N? 1-р(II)2019 у справі N? 3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Проте, отримано відмову від 17.12.2019 р. в проведенні перерахунку позивачу пенсії відповідно до вищевказаної заяви, оскільки порядок виконання даного рішення судом не визначено, чим порушив права позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем щодо перерахунку пенсії позивача, регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 N?796-XII (далі - Закон N?796 XII).
Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначаються основні положення щодо порядку реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров?я та єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (абзац 2 преамбули до Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 зазначеного вище Закону, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв?язання пов?язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв?язання пов?язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Позивач є військовозобовязаною особою, згідно ст. 1 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» військовий обов?язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов?язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Той факт, що позивач є саме військовозобовязаною особою, підтверджується наявністю у нього посвідчення інваліда війни, військового квитка, довідкою N? 55, довідкою від 03.05.2007 р. N? 01-08/405, довідкою N? 121, довідкою № 01-13-09, довідкою 130, згідно яких вбачається, що Позивач брав участь у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони районного АТП.
Згідно ст. 10 ЗУ « Про Цивільну оборону України» комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», а також за контрактом.
Відповідно до Статтею 10 Закону N?796-ХII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов?язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається КМУ.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов?язані, призвані на військові збори, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають на дійсній строковій службі у збройних силах , керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також, інших військових формувань.
За правилами ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про Збройні сили України» Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов?язки служби у військовому резерві, та військовозобов?язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервіств та військовозобов?язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов?язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов?язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Зазначене кореспондується зі ст. 10 ЗУ N? 796-XII, згідно з якою до військовослужбовців належать зокрема військовозобов?язані, призвані на військові збори.
Згідно Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 N?90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет ... Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников...».
Позивач є військовозобовязаною особою, маючи всі достатні для цього докази, а саме посвідчення інваліда війни, яке видається якщо підтверджуються перебування в складі Цивільної оборони.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов?язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст; 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року N? 1-p (Ш)/2019 справа N?3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби" , яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N?796-XII зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, положення ч. 3 ст. 59 ЗУ N? 796-ХII в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п?ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Закону 796-ХII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 р. N? 2629-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата на 01 січня 2019 року складає 4173,00 грн.
Отже, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на 5.
Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року N?543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019 року, абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 92, ст. 3343; 2017 р., N 94, ст. 2841), викладено в такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов?язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:"
П =3c x Ksc * 100% де П - розмір пенсії; 3с - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Ksc = 3m(NiE) x 5 3c де 3п(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; 3с1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. Таким чином, перерахунок пенсії відповідно до абзацу першого пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вказаної Постави Кабінету Міністрів України проводиться з середнього заробітку для обчислення пенсії, а не з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року як того вимагає норма ч.3 ст. 59 Закону N?796.
3 огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважаю, що пенсійний орган повинен керуватися виключно ч. 3 ст. 59 цього Закону, а не абз. 1 п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.11р. р. N 1210 в редакції Постанови КМ N? 543 від 26.06.2019.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чи права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб?єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб?єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб?єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов?язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов?язати відповідача - суб?єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб?єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням вищевикладеного, Суд висновує що, оскільки з 25.04.2019 року у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії у відповідності до вимог ч. З статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з метою належного та повного захисту прав позивача належним способом відновлення порушеного права, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня відповідного року на підставі ч.3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (5?4173,00 = 20865,00) без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 N?1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
3. Зобов'язати відповідача, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173,00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/20II (402/19, 1737/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.