27 лютого 2026 року Справа № 280/8798/25
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі №280/8798/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Піскарьова Артема Олександровича (вул. Тбіліська, 9а/40, м. Запоріжжя, 69018), до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (б-р. Приймаченко Марії, 20-А, м. Запоріжжя, 69036) про визнання протиправними та скасування постанов,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №280/8798/25 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 : визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №21 від 28.08.2025, якою постановлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок); визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №22 від 28.08.2025, якою постановлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок).
18.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання (вх.№8952), в якому він просить стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу понесені у справі у розмірі 12 800,00 гривень.
До клопотання представником позивача додано: АКТ №1 за Договором №4925ЮК, договір про надання правничої (правової) допомоги №49-25ЮК, розрахунок вартості виконаних робіт, квитанція про надсилання клопотання стороні (відповідачу по справі).
Як вбачається з Акту №1 та розрахунку вартості виконаних робіт, зазначена сума витрат на професійну правничу (правову) допомогу складається з наступних послуг (робіт):
Первинна консультація, витрачений час - 1 (одна) година, вартість - 1000,00 грн.;
Адвокатський запит до з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, витрачений час - 1 (одна) година, вартість - 800,00 грн.;
Складання адміністративної позовної заяви, витрачений час - 5 (п'ять) годин, вартість - 5000,00 грн.;
Складання клопотання про забезпечення позову, витрачений час - 2 (дві) години, вартість - 2000,00 грн.;
Складання відповіді на відзив, витрачений час - 2 (дві) години, вартість - 2000,00 грн.;
Складання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, витрачений час - 1 (одна) година, вартість - 800,00 грн.;
Складання клопотання про витребування доказів, витрачений час - 1 (одна) година, вартість - 1200,00 грн.;
Загальна ціна наданих послуг становить 12 800 гривен.
23.02.2026 від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Заперечення обґрунтовано тим, що по-перше, до клопотання не додано належних документальних доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу; по-друге, зазначена в клопотанні сума є явно завищеною та не співмірною наданим послугам.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення (клопотання про стягнення витрат на правову допомогу) та надані представником відповідача заперечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21, від 08 травня 2023 року у справі №140/2165/19, від 19 березня 2025 року у справі №320/39247/23.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 21 березня 2025 року у справі №520/1405/22.
У цій справі, відповідач (представник відповідача) подав заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Заперечення обґрунтовано тим, що:
не додано належних документальних доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу;
зазначена в клопотанні сума є явно завищеною та не співмірною наданим послугам.
Стосовно документальних доказів фактичного понесення витрат, то суд вважає за необхідне зазначити, що у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19) від 18 травня 2023 року (справа №240/38728/21), від 04 червня 2024 року (справа №808/1564/18), від 07 серпня 2025 року (справа №520/25012/24), постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики ЄСПЛ.
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
З огляду на викладене, суд не повинен відмовляти у стягнення витрат на правову допомогу за відсутності доказів її сплати, що узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.
Проте, суд вважає частково обґрунтованим твердження представника відповідача, що зазначена в клопотанні сума є завищеною та не співмірною наданим послугам, з огляду на таке.
Так, первинна консультація та адвокатський запит є складовими частинами підготовки та складання адміністративного позову, а отже не самостійними послугами, стягнення за які підлягає задоволенню в межах даної справи.
В задоволенні клопотання про забезпечення позову та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, позивачу було відмовлено.
Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні зазначених клопотань, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених за них судових витрат.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено судом частково, в зв'язку з чим стягнення витрат за послугу по його складанню підлягає задоволенню на 50%.
Таким чином, підлягає стягненню витрати на професійну правничу (правову) допомогу, за надані послуги по складанню адміністративної позовної заяви, відповіді на відзив та 50% за складання клопотання про витребування доказів (5000 грн.+2000 грн.+600 грн.).
Як вже зазначалось судом, усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (постанови Верховного Суду від 30.12.2025 у справі №200/55/23, від 07.01.2025 у справі №120/19027/23, від 24.12.2024 у справі №380/25725/21, від 07.11.2024 у справі №500/51/24, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, розумним розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 7600,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 132, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд
Клопотання представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі №280/8798/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40311343, адреса: 69036, м. Запоріжжя, бул. Примаченко Марії, 20-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти клопотання - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове судове рішення у повному обсязі складено та підписано «27» лютого 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль