26 лютого 2026 рокуСправа № 280/1523/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
24 лютого 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов'язаних;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов'язаних;
судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу за мобілізацією, зокрема, вчиняти дії, пов'язані із документальним оформленням призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що 11.09.1990 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» № 260 від 09.09.1987. Відповідна інформація щодо виключення з військового обліку була внесена до військового квитка Позивача серії НОМЕР_3 , а саме: на сторінці 26 в графі VIII «Взяття на облік та зняття з обліку» стоїть відмітка з записом про виключення з військового обліку відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також на сторінці 32 військового квитка Позивача в графі ІХ Відмітки про звільнення від військового обов'язку внесено наступний запис: 11 вересня 1990 р. військово-лікарською комісією 2 госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 Розкладу хвороб і фізичних недоліків Наказу МО СРСР № 260 від 09 вересня 1987 року. Зазначено, що після авторизації в Електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста через мобільний застосунок Міноборони «Резерв +», позивачу стало відомо, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр «Оберіг») були внесені недостовірні відомості про перебування Позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому в графі «Категорія обліку» зазначено «Військовозобов'язаний», в графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» - прочерки. Окрім неправомірного взяття Позивача Відповідачем на військовий облік, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів була внесена недостовірна інформація про порушення Позивачем правил військового обліку, а саме: «Не стали на військовий облік за новою адресою», дата звернення - «19.01.2026». У зв'язку з тим, що Позивач був визнаний на підставі ст. 11-А Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» № 260 від 09.09.1987 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, Відповідач був зобов'язаний внести відповідну інформацію в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але протиправно не зробив цього. При цьому в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відображається інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: про «Порушення Позивачем правил військового обліку» та про перебування Позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертає увагу, що оскільки відповідач відмовив позивачу вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку, існує реальна загроза призову позивача на військову службу, що унеможливлює захист його права бути виключеним з військового обліку. Крім того, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права бути виключеним з військового обліку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до частини 2 статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
З огляду на викладене, на підставі частини 4 статті 229 КАС України розгляд заяви здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або встановити, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі №140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу за мобілізацією, зокрема, вчиняти дії, пов'язані із документальним оформленням призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду.
Так, на переконання позивача, відсутність запису/записів у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку породжує негативні наслідки для позивача щодо протиправних дій направлених на вжиття мобілізаційних заходів відносно позивача.
Суд звертає увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Окрім того, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає предмету спору в даній справі.
Суд зауважує, що позивач не надав доказів того, що відповідач приймав рішення (вчиняв дії) щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації саме станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову. Тому, наразі такі доводи позивача є лише припущеннями про можливе настання певних обставин/подій.
Крім того, позивачем додано до матеріалів позову лист відповідача від 12.02.2026, в якому відповідач повідомив, що рішень щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалося, персональні дані не використовувалися та в подальшому використовуватися не будуть. По суті порушеного питання рекомендовано відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встати на військовий облік за місцем фактичного проживання (реєстрації) в Україні, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.
Наведене свідчить про відсутність обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15-днів з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова