26 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/320/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Хустської окружної прокуратури (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 16, код ЄДРПОУ 0290996725), в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (80008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034), філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі якої виступає Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ 45554542), третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 січня 2026 року Хустська окружна прокуратура, в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернулася з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі якої виступає Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, в якій просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості); 2) визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га та зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» та закріплення її в натурі (на місцевості).
26 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначення меж пралісової пам'ятки природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» та визначення її охоронної зони може проводитися лише на підставі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, погодженого з Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, а відомості про встановлені межі мають бути внесені до Державного земельного кадастру. ДП «Ліси України», в особі його філії «Карпатський лісовий офіс», є правонаступником філії «Хустське лісове дослідне господарство» ДП «Ліси України». Враховуючи викладене, саме на державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», як на постійного лісокористувача у зазначених правовідносинах, який є відповідачем, покладено обов'язок із вчинення дій по організації розробки проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва», визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони. Згідно з відповіддю філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №24180/39.2.2.5-2025 від 20.11.2025 встановлено, що на лісові ділянки пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» розроблено землевпорядну документацію та внесено відомості до Державного земельного кадастру. Також філією процитовано ст.39-1 Лісового кодексу України в частині того, що навколо виділених пралісів, квазіпралісів, природних лісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки. До вищевказаної відповіді долучено витяги з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2125355300:07:001:0010 загальною площею 1647,6035 га із цільовим призначенням «Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг», в межах яких, як вбачається розташована пралісова пам'ятка природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва». При цьому, філією «Карпатський лісовий офіс» не надано підтвердження розроблення землевпорядної документації та внесення відомості до Державного земельного кадастру щодо пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га із присвоєнням окремого кадастрового номера як земель природно-заповідного фонду, а не земель лісогосподарського призначення, а також встановлення охоронної зони в порядку ст.39-1 Лісового кодексу України щодо вказаної пралісової пам'ятки природи. Разом з тим, не можливо встановити межі території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва», на які розповсюджуються встановлені обмеження, оскільки вони не закрпілені на місцевості та відомості про них не внесено до Державного земельного кадастру. Крім того, інформація про охоронні зони взагалі відсутня.
06 лютого 2026 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що постійним лісокористувачем земельних ділянок є державне підприємство «Ліси України», структурний підрозділ якого філія «Карпатський лісовий офіс» передано під охорону та дотримання встановленого режиму об'єкт природно-заповідного фонду пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» відповідно до охоронного зобов'язання, наведені твердження щодо можливого нераціонального використання є безпідставними. Крім того, ні Положення №407 від 01.05.2023, ні Охоронне зобов'язання, приписів щодо покладання на Відповідача саме обов'язку із проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» загальною площею 65,5 га шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості) в собі не містять. Відтак, у Відповідача обов'язок із розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та проведення на його підставі робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості) відсутній, що виключає задоволення позову у даній справі. За приписами діючого законодавства, дотримання правового режиму земель об'єкту природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» забезпечується в існуючих межах, які визначаються проектом створення цієї пам'ятки природи, розробку якого зобов'язана забезпечити Закарпатська обласна державна адміністрація. В даному конкретному випадку Прокуратурою наявність у Відповідача видів економічної діяльності, які б давали йому можливість встановлювати в натурі (на місцевості) межі пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» не доведено.
09 лютого 2026 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що ДП «Ліси України» не оспорюється факт того, що воно є постійним користувачем земель, на яких розташований об'єкт природно-заповідного фонду «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва». Не оспорюється відповідачем і наявність у нього зобов'язань, щодо забезпечення охорони та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду, а також забезпечення охорони та збереження території (об'єкта), що перебуває у його користуванні. Факт надання земель, на яких розташований об'єкт природно-заповідного фонду «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» у постійне користування ДП «Ліси України», а також покладення на нього вищезазначених обов'язків із забезпечення його охорони підтверджується рішенням сесії Закарпатської обласної ради №1757 від 16.07.2020, Положенням про пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва», затвердженим розпорядження голови Закарпатської обласної військової адміністрації № 407 від 01.05.2023 (далі - Положення) та охоронним зобов'язанням від 12.05.2023 за №06- 24/1786/4. Разом з тим, ч.4 ст.28 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Метою розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, є, зокрема, забезпечення охорони довкілля. При цьому, обов'язок щодо забезпечення охорони об'єкта природно-заповідного фонду «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» Положенням, охоронним зобов'язанням, а також ст.ст. 28,60 Закону України «Про природно-заповідний фонд» покладено саме на ДП «Ліси України», що не заперечується Відповідачем. Разом з тим, ч.1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Таким чином, ДП «Ліси України», як постійний землекористувач, який має обов'язок із забезпечення охорони об'єкта природно-заповідного фонду «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» зобов'язане виконувати свої обов'язки, зокрема, шляхом виконання вимог ст. 47 Закону України «Про землеустрій» про розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, оскільки метою розроблення відповідного проекту є, в тому числі, охорона довкілля зазначеного об'єкта.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16 липня 2020 року рішенням Закарпатської обласної ради № 1757 «Про оголошення об'єктів природно - заповідного фонду місцевого значення» оголошено об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення - пралісову пам'ятку природи «Природні ліси Березівського лісництва» на площі 34,0 га, пралісову пам'ятку природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» на площі 65,5 га, пралісову пам'ятку природи «Природні ліси Нижньобистрівського лісництва» на площі 123,8 га, без вилучення площ від землекористувача - державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство», (а.с. 25).
18 жовтня 2024 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1826 «Про припинення філії «Хустське лісове дослідне господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»» припинено філію «Хустське лісове дослідне господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття, (а.с. 29-30).
Пунктом 3 наказу № 1826 від 18 жовтня 2024 року зобов'язано директора філії «Хустське лісове дослідне господарство» здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Хустське лісове дослідне господарство», зокрема забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» станом на 31.12.2024 та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до 10.01.2025.
12 травня 2023 року Закарпатською обласною військовою адміністрацією видано охоронне зобов'язання № 06-24/1786/4, яким філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передається під охорону та дотримання встановленого режиму об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення - пралісова пам'ятка природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» загальною площею 65,5 та у межах кварталів 20 (виділи 9, 15), 23 (виділ 3) Вишківського лісництва, (а.с. 28, зворот).
20 листопада 2025 року Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного підприємства «Ліси України» листом № 2418039.2.2.5-2025 повідомило Хустську окружну прокуратуру Закарпатської обласної прокуратури, що згідно Висновку про належність лісових ділянок державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» до пралісів, квазіпралісів та природніх лісів, належать лісові ділянки на території Березівського лісництва, а саме квартали 10 (виділи 8,12,13) площею 34,0 га, Вишківського лісництва, а саме квартали 20 (виділи 9,15), 23 (виділ 3) площею 65,5 га, Нижньобистрівського лісництва, а саме квартали 4( виділ1), 5 (виділ 2), 6 (виділ 3,4,7), 16 (виділ 9), 46 (виділ 3) площею 123,8 га. Разом з тим, відповідно ст. 39.1 Лісового Кодексу України навколо виділених пралісів, квазіпралісів, природніх лісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки. На дані лісові ділянки розроблена землевпорядна документація та внесені відомості до Державного земельного кадастру. У філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відсутні координати поворотних точок меж об'єкту природно-заповідного фонду пралісової пам'ятки природи «Праліс, квазіпраліс Вишківського лісництва», «Природні ліси Березівського лісництва», «Природні ліси Нижньобистрівського лісництва». Лісові та лісорубні квитки на території пралісів, квазіпралісів, природних лісів не видавались. Вище вказані території оголошені пам'ятками природи та включені до існуючих об'єктів природно- заповідного фонду, (а.с. 39-40).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Відповідно до статей 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до частини 1 статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Положеннями статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
У статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Частиною 6 статті 53 Закону визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Статтею 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Згідно з статтею 1, 2 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення. Землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про землеустрій» організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.
Згідно з статтею 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
За змістом статті 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
З огляду на вказане, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов'язкових за законом заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 260/1681/23 та від 28 серпня 2025 року у справі №600/3379/23-а.
Судом встановлено, що 16 липня 2020 року рішенням Закарпатської обласної ради № 1757 «Про оголошення об'єктів природно - заповідного фонду місцевого значення» оголошено об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення - пралісову пам'ятку природи «Природні ліси Березівського лісництва» на площі 34,0 га, пралісову пам'ятку природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» на площі 65,5 га, пралісову пам'ятку природи «Природні ліси Нижньобистрівського лісництва» на площі 123,8 га, без вилучення площ від землекористувача - державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство», (а.с. 25).
18 жовтня 2024 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1826 «Про припинення філії «Хустське лісове дослідне господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»» припинено філію «Хустське лісове дослідне господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття, (а.с. 29-30).
Пунктом 3 наказу № 1826 від 18 жовтня 2024 року зобов'язано директора філії «Хустське лісове дослідне господарство» здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Хустське лісове дослідне господарство», зокрема забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» станом на 31.12.2024 та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до 10.01.2025.
12 травня 2023 року Закарпатською обласною військовою адміністрацією видано охоронне зобов'язання № 06-24/1786/4, яким філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передається під охорону та дотримання встановленого режиму об'єкт природнозаповідного фонду місцевого значення - пралісова пам'ятка природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» загальною площею 65,5 та у межах кварталів 20 (виділи 9, 15), 23 (виділ 3) Вишківського лісництва, (а.с. 28, зворот).
20 листопада 2025 року Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного підприємства «Ліси України» листом № 2418039.2.2.5-2025 повідомило Хустську окружну прокуратуру Закарпатської обласної прокуратури, що згідно Висновку про належність лісових ділянок державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» до пралісів, квазіпралісів та природніх лісів, належать лісові ділянки на території Березівського лісництва, а саме квартали 10 (виділи 8,12,13) площею 34,0 га, Вишківського лісництва, а саме квартали 20 (виділи 9,15), 23 (виділ 3) площею 65,5 га, Нижньобистрівського лісництва, а саме квартали 4( виділ1), 5 (виділ 2), 6 (виділ 3,4,7), 16 (виділ 9), 46 (виділ 3) площею 123,8 га. Разом з тим, відповідно ст. 39.1 Лісового Кодексу України навколо виділених пралісів, квазіпралісів, природніх лісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки. На дані лісові ділянки розроблена землевпорядна документація та внесені відомості до Державного земельного кадастру. У філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відсутні координати поворотних точок меж об'єкту природно-заповідного фонду пралісової пам'ятки природи «Праліс, квазіпраліс Вишківського лісництва», «Природні ліси Березівського лісництва», «Природні ліси Нижньобистрівського лісництва». Лісові та лісорубні квитки на території пралісів, квазіпралісів, природних лісів не видавались. Вище вказані території оголошені пам'ятками природи та включені до існуючих об'єктів природно- заповідного фонду, (а.с. 39-40).
З огляду на встановлені судом обставини, саме на відповідача покладено обов'язок із вчинення дій по організації і встановленні меж території природно-заповідного фонду, а саме пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» на площі 65,5 га, визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони.
В той же час, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 01 грудня 2025 року № 10-7-0.31-5878/2-25 у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про формування земельних ділянок об'єктів природно-заповідного фонду «Природні ліси Нижньобистрівського лісництва», «Природні ліси Березівського лісництва», «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» та закріплення в натурі (на місцевості) меж таких об'єктів, (а.с. 34).
Як встановлено статтею 30 Закону України «Про землеустрій» та пунктом 3 частини 3 статті 186 ЗК, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов'язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Втім, визначення меж пралісової пам'ятки та її охоронної зони може проводитися лише на підставі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, погодженого з Департаментом, чого в даному випадку не було, а відомості про встановлені межі мають бути внесені до Державного земельного кадастру.
Оскільки проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки не розроблено, її межі та охоронні зони не визначені та не закріплені в натурі (на місцевості), що свідчить про невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо належного забезпечення режиму охорони пам'ятки природи. Відсутність відповідної землевпорядної документації унеможливлює встановлення правового режиму охорони об'єкта, що, в свою чергу, створює ризики порушення вимог природоохоронного законодавства та знижує рівень правового захисту об'єкта як складової частини природно-заповідного фонду України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га та щодо не встановлення охоронної зони вказаної пралісової пам'ятки.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 частини 2 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов Хустської окружної прокуратури (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 16, код ЄДРПОУ 0290996725), в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (80008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034), філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі якої виступає Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ 45554542), третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
3. Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).
4. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» площею 65,5 га.
5. Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва» та закріплення її в натурі (на місцевості).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 лютого 2026 року.
СуддяТ.В.Скраль