26 лютого 2026 року м. Ужгород № 260/7959/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
за участю:
секретаря судового засідання Фозекош В.В.
сторони у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 по неналежному розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і неприйняттю відповідного рішення за результатами розгляду цієї заяви та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по здійсненню 20 вересня 2025 року призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
2) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 вересня 2025 року №М1589 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не здійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і неприйняття рішення за результатами її розгляду. Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2025 року №М1589 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. В решті позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,40 грн.
30 січня 2026 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Так, у заявленому клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 30000,00 грн.
26 лютого 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд раніше поданої заяви без його участі.
Сторони в судове засідання 26 лютого 2026 року не з'явилися.
Представник відповідача про причини своєї неявки суд не повідмив, про відкладення розгляду справи не клопотав.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Нормами ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Як вбачається з поданих представником позивача документів, позивач заявив до відшкодування 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача в ході розгляду справи долучив копії договору про надання правничої допомоги б/н від 12 вересня 2025 року, акту-опису наданих адвокатом послуг, платіжної інструкції та банківської виписки.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Ч. 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проти заявленої до відшкодування суми понесених судових витрат у розмірі 30000,00 грн. представник відповідача не заперечив.
В свою чергу ч.ч 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги б/н від 12 вересня 2025 року, клієнт доручає, а адвокат приймає зобов'язання по наданню клієнту правничої допомоги у справах, пов'язаних з призовом клієнта на військову службу під час мобілізації та відстрочки від мобілізації, з проходженням ним військової служби та звільнення його з такої служби.
Оплата правничої допомоги здійснюється відповідно до об'єму виконаної роботи та розрахунку її вартості, зазначених в акті-описі наданих адвокатом послуг (п. 2.1 договору).
Відповідно до акту-опису наданих адвокатом послуг, адвокат Гончаров В.В. надав клієнту - ОСОБА_1 у справі №260/7959/25 наступну правову допомогу:
- вивчення і аналіз наданих клієнтом документів (1 год) - 1500,00 грн;
- перегляд законодавчої бази, пошук і аналіз судової практики (4 год) - 8000,00 грн;
- надання консультацій клієнту (1 год) - 1500,00 грн;
- підготовка заяви про надання відстрочки і адвокатських запитів (2 год) - 3000,00 грн;
- підготовка і подання до суду адміністративного позову про визнання протиправними бездіяльності і дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (4 год) - 10000,00 грн;
- підготовка і подання до суду заяв з процесуальних питань (4 грн) - 6000,00 грн.
Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Дослідивши заявлене обґрунтування витрат на правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо їх вартості, суд дійшов висновку, що такі в повній мірі відповідають критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи. Так, в акті-опису наданих адвокатом послуг наведено детальний опис виконаних адвокатом робіт. Такий опис співпадає з наявними в матеріалах справи відомостями та поданим до суду процесуальним документам. Наведені в поданих письмових поясненнях та заявах доводи є ґрунтовними та змістовними, що свідчить про значний обсяг виконаної адвокатом роботи.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на зазначене суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача у пропорційному співвідношенні до задоволених позовних вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач заявив 3 позовні вимоги:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 по неналежному розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і неприйняттю відповідного рішення за результатами розгляду цієї заяви;
2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по здійсненню 20 вересня 2025 року призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
3) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 вересня 2025 року №М1589 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Рішенням від 08.12.2025 заявлений позов задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 по неналежному розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню призову позивача на військову службу було відмовлено.
Отже, з відповідача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 143, 243, 252 КАС України, суд, -
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (Двадцять тисяч гривень 00 коп.).
3. В решті заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Ващилін