27 лютого 2026 р.Справа №160/4715/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов'язаних;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов'язаних.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу за мобілізацією, зокрема, вчиняти дії, пов'язані з документальним оформленням призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, до моменту набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що з огляду на визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 75 п. «А» «Розкладу хвороб і фізичних недоліків» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402, графи ТДВ, відповідач був зобов'язаний внести відповідну інформацію в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів за заявою позивача від 22.12.2025, але протиправно не зробив цього. Вищевказані дії відповідача зумовили порушення його права бути виключеним з військового обліку за станом здоров'я, яке виникло ще у березні 2022 року на підставі відповідного рішення ВЛК від 16.03.2022 та відповідно не бути призваним на військову службу за мобілізацією. Наголошує на тому, що призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період матиме наслідком набуття позивачем нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права бути виключеним з військового обліку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З метою збереження існуючого становища позивача, а саме, реалізації права позивача бути виключеним з військового обліку згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а також для недопущення ускладнення або неможливості виконання рішення суду за позовом, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей КАС України вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Водночас, суд, проаналізувавши доводи, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи й аргументи останнього не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, оскільки, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, останнім не надано доказів вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією в особливий період. При цьому, наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про позивача не підтверджує факту, що позивач вже перебуває в статусі військовослужбовця.
Водночас, представником позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України, щодо очевидної небезпеки правам та свободам позивача, окрім посилання на той факт, що статус ОСОБА_1 може зміниться з військовозобов'язаного на військовослужбовця.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що факт очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача такими діями відповідача наразі судом не встановлено як і не встановлено тієї обставини, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька