26 лютого 2026 року Справа №160/31558/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 160/31558/23 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/31558/23 в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України
09.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/31558/23 в порядку ст.382 КАС України, в якій заявник просить:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №160/31558/23.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 25 квітня 2024 року у справі №160/31558/23.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 160/31558/23 має зобов'язальний характер, а обставини його не виконання протягом тривалого часу (півтора року з дня набрання законної сили рішенням суду) дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання.
На думку позивача, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд має займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Виплата грошових коштів на виконання рішення суду відповідачем не здійснена.
Ухвалою від 12 лютого 2026 року суд заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/31558/23 в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України призначив до розгляду у судовому засіданні на 19 лютого 2026 року о 14:40 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4,зала № 19.
Представник Військової частини НОМЕР_2 подав пояснення, де вказав, що Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 160/31558/23, яке набрало законної сили 09.07.2024, Військовою частиною НОМЕР_2 12.07.2024 було направлено клопотання до НОМЕР_4 комендатури охорони та обслуговування стосовно наявності підстав та необхідності виконання вищевказаного рішення суду.
У подальшому НОМЕР_4 комендатурою охорони та обслуговування було підготовлено клопотання відповідно до встановленого алгоритму дій щодо отримання погодження на виділення коштів, необхідних для виконання рішення суду, та 17.10.2024 (вих. № 1915/172/40/776/пс) направлено його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування погодження щодо виділення коштів на виконання вищевказаного рішення суду станом на теперішній час не надано.
Дослідження матеріалів справи, змісту заяви та додатків до неї, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
25.04.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/31558/23, яким задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 грудня 2019 року по 30 серпня 2023 року включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4 463,15 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) в розмірі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 29 грудня 2019 року по 30 серпня 2023 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.08.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.
09.07.2024 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову в адміністративній справі № 160/31558/23, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 , а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 - залишив без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 року у справі № 160/31558/23.
Рішення суду від 25.04.2024 набрало законної сили 09.07.2024 року.
Вважаючи, що рішення суду в цій справі залишилося невиконаним, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам заявника, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).
Слід звернути увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Суд встановив, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 160/31558/23, яке набрало законної сили 09.07.2024, Військовою частиною НОМЕР_2 12.07.2024 було направлено клопотання до НОМЕР_4 комендатури охорони та обслуговування стосовно наявності підстав та необхідності виконання вищевказаного рішення суду.
У подальшому НОМЕР_4 комендатурою охорони та обслуговування було підготовлено клопотання відповідно до встановленого алгоритму дій щодо отримання погодження на виділення коштів, необхідних для виконання рішення суду, та направлено його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листами від 17.10.2024 (вих. № 1915/172/40/776/пс), від 16.02.2026 № 1915/172/40/172/пс.
Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування погодження щодо виділення коштів на виконання вищевказаного рішення суду станом на теперішній час не надано. 46 комендатура охорони та обслуговування здійснює виконання судових рішень, що набрали законної сили, у добровільному порядку в межах бюджетних асигнувань та в порядку черговості.
Проте через обмежене фінансування виконання рішень судів відбувається поступово та залежить від наявності відповідних бюджетних призначень.
Частиною 3 статті 382-3 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина 4 статті 382-3 КАС України).
За частиною 5 статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Як слідує з пояснень відповідача на заяву про встановлення судового контролю та доданих до неї документів, Військова частина НОМЕР_2 з метою виконання рішення суду від 09.07.2024 року у справі № 160/31558/23, здійснювалися запити щодо виділення коштів на виплату перерахованого грошового забезпечення позивачу, проте такі кошти виділені не були.
Наведене свідчить про відсутність коштів у Військової частини НОМЕР_2 на виплату позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 09.07.2024 року у справі № 160/31558/23.
Водночас матеріали справи містять докази щодо вжиття відповідачем певних заходів з метою виконання рішення суду в частині виплати цієї заборгованості (запити коштів у розпорядника вищого рівня на виконання рішення у справі № 160/31558/23), і такі докази, на думку суду, є достатніми для звільнення керівника суб'єкта владних, відповідального за виконання рішення суду у справі № 160/31558/23, від накладення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 07.11.2018 у справі №818/159/18, від 07.11.2019 у справі №560/523/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19. У вказаних рішеннях Верховний Суд зробив висновок про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
А тому, відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Отже, у даному випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування, що не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення.
Суд не встановив недобросовісності у діях суб'єкта владних повноважень щодо несвоєчасного виконання судового рішення в адміністративній справі.
Таким чином, правові підстави для встановлення судового контрою у даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/31558/23 в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.В. Ніколайчук