27 лютого 2026 рокуСправа №160/26441/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/26441/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/26441/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом №17 від 28.08.2025 року, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 набрало законної сили 26.12.2025 року.
30.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить визнати протиправним рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №4 від 22 січня 2026 року, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; констатувати, що вказаним рішенням (протоколом №4) порушено права заявника, підтверджені рішенням суду від 25.11.2025 у справі №160/26441/25; постановити ухвалу відповідно до частини 6 статті 383 та статті 249 КАС України.
Заява обґрунтована тим, що на виконання судового рішення від 25.11.2025 у справі №160/26441/25, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 22 січня 2026 року було ухвалено нове рішення, оформлене протоколом №4, яким заявнику знову відмовлено у наданні відстрочки. Єдина зазначена підстава відмови: «відсутні документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 160/26441/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії до розгляду у порядку письмового провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду інформацію та докази на її підтвердження щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 та повідомити, за результатами якого розгляду (заяви, рішення суду) прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 22 січня 2026 року № 4.
23.02.2026 року відповідачем до суду надано заяву про виконання ухвали суду, надано витребувані документи та повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 виконано, шляхом розгляду заяви наданої позивачем, де у додатках було пред'явлено рішення суду та виконавчий лист.
24.02.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали долучені до неї, суд зазначає наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що 03.09.2025 року позивачем отримано повідомлення відповідача, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, справа №160/26869/24 та за поданням Голови комісії з надання відстрочки повторно розглянуто заяву від 16.09.2024 року зареєстровану 23.09.2024 року за вхід. №7302 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 28 серпня 2025 р. № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: не є батьком трьох дітей, не надано документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
13.01.2026 року позивачем до Центру надання адміністративних послуг було подано заяву №20260113-286519 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої було додано, зокрема рішення суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 та виконавчий лист.
На виконання поданої позивачем заяви до Центру надання адміністративних послуг від 13.01.2026 року, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надано повідомлення від 23.01.2026 року №774, в якому зазначено, що розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 22 січня 2026 р. № 4 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відсутні документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда» баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим: вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі: висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька).
Водночас в поданій, заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/26441/25 позивач фактично не погоджується з прийнятим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 22 січня 2026 року № 4.
В свою чергу, таке рішення прийняте відповідачем за результатом розгляду окремо поданої позивачем заяви від 13.01.2026 року про надання відстрочки, яка хоча і подана з доданим рішенням суду проте не є заявою про добровільне виконання рішення.
Суд зазначає, що питання правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 22 січня 2026 року № 4 не може бути вирішене шляхом судового контролю передбаченого статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення прийняте не на виконання рішення в справі №160/26441/25.
При цьому, суд зазначає, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/26441/25 позивачем додано також засвідчені нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу заяву ОСОБА_2 від 15.12.2025 року, зареєстровану в реєстрі №2738 та шлюбний договір від 15.12.2025 року, зареєстрований в реєстрі №2737, заяву до Центру надання адміністративних послуг м. Дніпра від 13.01.2026 року про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, які також не були предметом дослідження судом в справі №160/26441/25.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що подання до нової заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 160/26441/25 та виконавчого листа не забезпечує виконання вказаного рішення суду.
Суд зазначає, що судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Також суд звертає увагу, що положеннями статті 382 - 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України виокремлено такий вид судового контролю за виконанням судового рішення після розгляду судом по суті адміністративної справи на підставі поданої позовної заяви, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача відсутні ознаки умисної протиправної поведінки, які б свідчили про ухилення від виконання судового рішення, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №160/26441/25.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/26441/25 - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська