27 лютого 2026 рокуСправа №160/23363/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 13 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.05.2025 №047150031635 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.05.2025;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 по 02.02.1999 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , починаючи з 06.05.2025.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивач не має необхідного для призначення пенсії пільгового стажу. Також, позивач вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 не перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України, пенсію не отримує.
06 травня 2025 року позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.05.2025 №047150031635 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного пільгового стажу.
Вік заявниці на момент звернення за призначенням пенсії - 58 років 21 день, страховий стаж - 37 років 02 місяці 21 день; пільговий стаж - 14 років 04 місяці 14 днів, в тому числі на посаді текстильниці - 10 років 02 місяці 09 днів, за Списком №2 - 04 роки 02 місяці 05 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період безробіття з 04.02.1998 до 02.02.1999, оскільки в трудовій книжці відсутній початок виплати допомоги.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за п. 2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.
На підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та п.3 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.2006 позивач працював на наступних посадах, а саме:
-запис №2 від 22.07.1985 - прийнята на посаду прядівниці (текстильниці) 5 розряду, наказ №552 від 22.07.1985;
-запис №3 від 01.03.1988 - робота на посаді прядівниці (текстильниці), наказ №132 від 26.02.1988;
-запис №4 від 23.01.1992 - запис про перейменування фабрики, наказ №1 від 24.01.1992;
-запис №5 від 25.12.1994 - робота на посаді прядівниці (текстильниці), наказ від 03.01.1995;
-запис №6 від 05.10.1998 - звільнена із займаної посади наказ №306 від 05.10.1998;
-запис №15 від 29.05.2001 - прийнята на посаду ізолювальника на термоізоляції 1 розряду, наказ №174 від 28.05.2001;
-запис №16 від 01.02.2004 - присвоєно 2 розряд ізолювальника з термоізоляції, наказ №27 від 18.02.2004;
-запис №17 від 02.02.2006 - звільнено через догляд за дитиною, наказ №15к від 02.02.2006;
-запис №24 від 07.07.2006 - прийнята маляром 4 розряду, наказ №97-к від 05.07.2006;
-запис №25 від 13.07.2007 - переведена маляром 4 розряду, наказ №120-к від 02.07.2007.
-запис №26 від 18.11.2008 - переведена вантажником, наказ №204-к від 18.11.2008.
Надана суду копія трудової книжки містить всі необхідні записи щодо роботи позивача у трудової діяльності за Списком №2, який в загальному складає становить 20 років 2 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пільгової пенсії за віком.
Суд звернув увагу, що відповідачем 2 при прийнятті оскаржуваного рішення, в порушення ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», не обґрунтував вибіркове зарахування до пільгового стажу періоду трудової діяльності на посаді текстильниці та при виконанні робіт за Списком №2.
Так, відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
Також, судом встановлено, що посади, на яких працювала ОСОБА_1 , а також виконувані нею роботи, відомості щодо яких наведено в трудовій книжці під записами №2, 3, 4, 5, 6, 15, 16, 17, 24, 25 та 26, відносяться до робіт та посад на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461:
- Розділ ХХ Текстильна промисловість. Виробництво шкіри. Виробництво готового одягу та хутра - частина 11. Первинне перероблення вторинної текстильної сировини- сортувальники сировини, матеріалів та виробів, зайняті сортуванням вторинної текстильної сировини.
Так, фабрика, де працювала позивач у період з 22.07.1985 до 05.10.1998 на посаді прядильниці, займалася переробленням та виготовленням текстилю з вовни. Посада прядівниці 5 розряду передбачала підготовку сировини, змішування, скручування волокон, формування нитки та обслуговування верстатів.
- Розділ ХХVІІ. Будівництво - ізолювальники з термоізоляції, у тому числі зайняті ремонтом та виготовленням устаткування.
- Розділ ХХХІІІ. Загальні професії (у всіх галузях господарства) - маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів трудової діяльності, а відповідачем 2 належним чином в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано існування підстав для неврахування таких періодів роботи до пільгового стажу, посилання відповідача 2 про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2 є помилковим та таким, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
В сукупності пільговий стаж позивача на посадах текстильниці (прядівниці) та ізолювальника, а також робота за професією маляра становить 20 років 02 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо незарахування відповідачем 2 періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999, оскільки в трудовій книжці відсутній початок виплати допомоги по безробіттю.
Так, відповідачем 2 у спірному рішенні відмова у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу пояснюється тим, що в трудовій книжці відсутній запис про початок виплати допомоги по безробіттю.
Аналіз норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999,про що свідчать записи №7 від 03.11.1998 та №10 від 02.02.1999 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 07.07.2006.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що наявні в трудовій книжці позивача розбіжності не можуть бути підставою неврахування періоду безробіття для обрахунку стажу при призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.
Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області має здійснити призначення пенсії позивачу.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію - відмовити.
Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999, починаючи з 06.05.2025.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати пенсії як передчасно заявлені. Так, виплата пенсії здійснюється за наслідком призначення позивачу пенсії. Відтак, доказів порушення прав позивача в частині виплати пенсії за наслідком виконання рішення суду в цій справі ще немає.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Керуючись статтями 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Ідентифікаційний код: 21318350, місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.05.2025 №047150031635 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 06.05.2025 призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 до 02.02.1999.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Ідентифікаційний код: 21318350, місцезнаходження: 29013, м. Хмельницьке, вул. Чекірди Гната, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон