26 лютого 2026 року Справа № 183/11105/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої допомоги» Дніпровської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнати дії що порушують права, честь і гідність та стягнення моральної шкоди,
17.10.2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої допомоги» Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої допомоги» Дніпровської міської ради від 05.05.2025 року;
- зобов'язати відповідні органи встановити позивачу ІІ групу інвалідності, враховуючи всі підтверджені діагнози і фактичний стан здоров'я;
- визнати дії експертної команди такими, що порушують права, честь і гідність позивача;
- долучити «Свідоцтво про хворобу»;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.
30.10.2025 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
24.02.2026 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями була передано на розгляд судді Дєєву М.В.
На підставі положень частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.
Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Так, позивачем однією із вимог заявлено вимогу визнати дії експертної команди такими, що порушують права, честь і гідність позивача.
У відповідності до приписів частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Перелік немайнових благ, особистих немайнових прав закріплено у статтях 94, 269-271 ЦК України.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч. 1 ст. 270 ЦК України).
Враховуючи характер спірних правовідносин, позовні вимоги про визнати дії експертної команди такими, що порушують права, честь і гідність позивача є цивільно-правовим спором.
Отже вказані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
З урахуванням наведеного, позивачем в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства
Порядок розгляду кількох пов'язаних між собою вимог визначено статтею 21 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 1 якої позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Частиною 6 цієї статті визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За приписами частини четвертої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в порушення наведених вище вимог Кодексу адміністративного судочинства України позивачем до позовної заяви одночасно з позовною вимогою, яку належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, включено вимогу, яка не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 КАС України).
Враховуючи, що позивачем було порушено правила об'єднання вимог та наявністю прямої заборони для застосування положень статті 172 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд,
Прийняти до провадження матеріали справи №183/11105/25.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої допомоги» Дніпровської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнати дії що порушують права, честь і гідність та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом з поданими додатками.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв