Справа №592/11146/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М.
Номер провадження 33/816/946/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
27 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/11146/25 за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.01.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.01.2026 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування т/з строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.
Згідно з постановою, 01.07.2025 року о 21:12 год. в с. Піщане Сумського району, по вул. Лісній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер, так і в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений безпідставно. Він є військовослужбовцем та в момент зупинки був втомлений, розгубився, отримав стрес від неочікуваної зупинки. Військова служба правопорядку викликана не була, а поліцейський Рясному О.О. пояснив, що він має право відмовитись від проходження огляду, все одно це нічого не змінить. Тому водій і відмовився від проходження такого огляду.
Крім того, апелянт зазначає, що протокол відносно ОСОБА_1 був складений вже після того, як останнього відпустили з місця події, при цьому у самому протоколі зазначено про відмову ОСОБА_1 його підписувати, що не відповідає дійсності. Також у протоколі відсутні дані про те, на який саме пристрій було здійснено відеофіксацію.
Такі упереджені дії працівника поліції, що фактично були відкритою провокацією, спотворили уявлення ОСОБА_1 про процедуру перевірки на стан сп'яніння, внаслідок чого його вже визнали винним без будь-яких доказів.
Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що вина ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена наявними у справі доказами, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а проходження огляду на стан сп'яніння військовослужбовців передбачена ст. 266-1 КУпАП.
У призначену дату ОСОБА_1 та його захисник до суду не з'явилися. Судові повістки про виклик до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 на 11.02.2026 та 25.02.2026 повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ОСОБА_1 повідомлявся про дату судового засідання на сайті Сумського апеляційного суду.
Захисник адвокат Білицький Є.М. є користувачем ЄСІТС, також повідомлений про дату засідання телефонограмою.
Судом на адресу ОСОБА_1 направлялась судова повістка про виклик до суду. Тому будучи обізнаним про те, що в цій справі відомим для держави в особі суду місцем його проживання є вказана адреса, ОСОБА_1 мав сумлінно поставитися до того, що на цю адресу можуть направлятися листи/повістки, які напряму стосуються його законних прав та інтересів, ймовірне надходження яких він повинен був очікувати та слідкувати за ними, що у свою чергу вказувало б на його належну процесуальну поведінку.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю суду. Обов'язок суду «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні. Схожі висновки викладені в постанові ВП ВС (постанова № 800/547/17 від 25.04.2018).
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З врахуванням вказаних обставин, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без участі вказаних осіб, а тому, перевіривши матеріали даної справи та апеляційні доводи та вимоги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2025 серії ЕПР1 № 378425, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, відеозаписом вчиненого правопорушення, який міститься на диску.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія та виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, водій повідомляв, що раніше вживав спиртні напої і на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора драгер був впевнений, що пристрій покаже перебування у стані сп'яніння. Дізнавшись від поліцейських, що санкція статті, як за перебування у стані сп'яніння, так і за відмову від проходження такого огляду є однаковою (штраф у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік), ОСОБА_1 чітко повідомив про відмову від продуття драгера, їхати в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння також бажання не виявив, після чого йому були роз'яснені права та обов'язки і поліцейські повідомили, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та він був відсторонений від права керування.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що керований ним транспортний засіб був зупинений незаконно, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку із обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп'яніння (п. 2.5 ПДР), так як виключно ПДР відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України; інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися тільки на вимогах цих Правил (п. 1.1); учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3); на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортного засобу, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити посадова особа ВСП у Збройних Силах України відповідно до Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та проведення такого огляду та ст.266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до п. 3 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та проведення такого огляду, огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений в АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.
У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.
Не було установлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про упередженість поліцейських, застосування до ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій, пов'язаних із складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неналежним доказом, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, незважаючи на те, що в протоколі вказаний лише номер відеозаписуючого пристрою без зазначення того, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, сам протокол про адміністративне правопорушення, відповідає вимогам КУпАП і містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), а саме суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує автомобілем, від проходження відповідно установленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність - ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому поліцейським при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в його апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить апелянт, встановлено не було.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду як на місці зупинки автомобіля, так і в закладі охорони здоров'я, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.
Суддя апеляційного суду вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.01.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Соколова