Справа № 486/404/24
Провадження № 4-с/486/6/2026
26 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Далматової Г.А., ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців та посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення грошових коштів,
25 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців та посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення грошових коштів, в якій просить відновити його майнові права, зобов'язати ДВС виконати належні процесуальні дії та повернути кошти на його рахунок в АТ «Райффайзен Банк».
У скарзі боржник зазначає, що згідно постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченко Т.М. від 30 серпня 2024 року у ВП № 75381327 з його рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (платіжна інструкція 24387PBNKI005а780001 від 03 вересня 2024 року) було знято 7485,89 грн. Однак, до цього часу ухвала Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2024 року (справа № 486/404/24, провадження № 2-с/486/6/2024) про скасування судового наказу у справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за ЖКП в сумі 6559,90 грн. не виконана, його кошти не повернуті.
В своїх заявах до відділу ДВС від 13 березня 2024 року та 24 грудня 2024 року про примусове виконання зазначеної ухвали Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2024 року, вимагав перерахувати на його рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк» 7485,89 грн, які протиправно були зняті з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Вважає, що своїми рішеннями, діями та бездіяльністю державні виконавці, посадові особи Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання судового рішення порушили його права.
Ознайомившись зі скаргою, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
До скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (ч. 4 ст. 448 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 488 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Частиною 1 статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно з ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 449 ЦПК України, перебіг строку законодавець пов'язує із днем, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її права.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Під час ознайомлення зі скаргою було встановлено, що скаржник посилається на свої заяви до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 березня 2024 року та 24 грудня 2024 року щодо примусового виконання ухвали Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2024 року справа №486/404/24 та перерахування на його рахунок в АТ «Райффайзенб Банк» 7485,89 грн, які протиправно були зняті з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Разом з тим, до суду ОСОБА_1 звернувся лише 25 лютого 2026 року. Будь-якої іншої дати, в яку ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення права або свобод, у скарзі боржник не зазначає, як і не просить поновити пропущений ним строк.
Також, скаргу подано без додержання вимог ч. 3 ст. 448 ЦПК України, а саме, скарга не містить: найменування інших учасників справи;ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.
Крім того, до скарги також не додані докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (ч. 4 ст. 448 ЦПК України).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява №15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 пропущений строк для подання скарги, останній не просить поновити пропущений строк та не наводить суду поважних причин його пропуску, крім того скаргу подано без додержання вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 448 ЦПК України, тому скарга підлягає залишенню без розгляду.
Щодо вимоги скарги про повернення коштів, стягнутих з нього на підставі судового наказу по справі № 486/404/24 в межах виконавчого провадження № 75381327, суд зазначає таке.
Для вирішення даного питання законодавством передбачений інший спосіб захисту прав, а саме, шляхом звернення з відповідною заявою до суду про поворот виконання судового наказу.
Так, положеннями ч. 3 ст. 171 ЦПК України визначено, що в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Питання повороту виконання рішення регламентовані нормою статті 444 Цивільного процесуального кодексу України у розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Керуючись ст. ст. 260, 447, 449 ЦПК України, суд
Залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців та посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення грошових коштів.
Роз'яснити, боржнику, що після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду він має право звернутися до суду повторно.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Г. А. Далматова