Справа № 143/961/25
27.02.2026 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» АТ «Акцент-банк» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.11.2020 № б/н у розмірі 64 444 грн 13 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2020 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі підписаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідач ініціював встановлення кредитного ліміту на свій банківський рахунок та отримав платіжну картку як засіб доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу було надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 44,4% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а також видано платіжну картку.
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив що вона разом з Умовами та Правилами, розміщеними на офіційному вебсайті банку https://a-bank.com.ua/terms, становить між нею та банком кредитний договір. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі, зокрема надало кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту відповідно до умов договору.
Водночас відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, своєчасно не вніс грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими передбаченими договором платежами, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Унаслідок порушення умов кредитного договору станом на 12.10.2025 за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 64 444 грн 13 коп., з яких 47 756 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 16 687 грн 97 коп. - заборгованість за відсотками;
пеня - 00 грн, штраф - 00 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64 444 грн 13 коп., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено обов'язкового повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки учасники справи не подали заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких вони ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 20.11.2020 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», що підтверджується його власноручним підписом.
Відповідно до зазначеної анкети-заяви від 20.11.2020 відповідач ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, і тарифами, правилами користування карткою та основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними на офіційному вебсайті банку та/або викладеними в рекламному буклеті, становлять між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Також у заяві зазначено, що відповідач до укладення договору був ознайомлений з його умовами, погодився з ними та висловив отримати примірник договору шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банку.
Підписанням заяви відповідач зобов'язався виконувати Умови та Правила надання банківський послуг, регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку, а також надав згоду на обробку банком його персональних даних з метою та на умовах, визначених договором.
Крім того, відповідач підтвердив, що повідомлений про свої права, пов'язані зі зберіганням і обробкою персональних даних, про мету їх збору та осіб, яким такі дані можуть передаватися, а також зазначив, що не діє за дорученням чи в інтересах третіх осіб і що вирішальний вплив інших осіб на здійснення ним фінансових операцій відсутній.
У заяві також підтверджено, що умови кредитування та відомості про сукупну вартість кредиту відповідачу роз'яснені та зрозумілі, а рекламний буклет із тарифами та правилами користування ними отримано.
Відповідно до виписки по картці за період з 20.11.2020 по 12.11.2025 відповідач користувався кредитним лімітом, здійснював поповнення рахунку, оплату послуг мобільного зв'язку та перекази коштів між картками.
Відповідно до довідки за картами, на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до липня 2027 року.
Згідно з довідки за лімітами, за кредитним договором від 20.11.2020 №б/н за період з 20.11.2020 по 12.10.2025 встановлено такі зміни кредитного ліміту: 20.11.2020 встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 500 грн (ініціатор CLIENT); 06.12.2021 кредитний ліміт зменшено до 1 040 грн (ініціатор BANK0; 07.04.2023 кредитний ліміт збільшено до 5 000 грн (ініціатор BANK0; 27.05.2024 кредитний ліміт збільшено до 50 000 грн (ініціатор BANK).
У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його електронним підписом від 20.11.2020, визначені умови кредитування за такими типами кредитних продуктів: картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold», картка «Зелена».
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 20.11.2020 № б/н, укладеним між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 станом на 12.10.2025, загальна сума заборгованості становить 64 444 грн 13 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 47 756 грн 16 коп., загального залишку заборгованості за нарахованими процентами - 16 687 грн 97 коп.
У відповідності до статей 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо даної категорії справ, викладеній в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»), а оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
З копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» вбачається, що 20.11.2020 ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та зобов'язався їх дотримуватися. Зазначена анкета-заява містить власноручний підпис відповідача, що підтверджує його волевиявлення щодо приєднання до умов договору.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку про отримання відповідачем кредитної картки із встановленим кредитним лімітом.
З виписки по картці за період з 20.11.2020 по 12.10.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами на власний розсуд, здійснюючи операції з використанням кредитного ліміту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського господарських операцій є первинні документи. З метою контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть оформлюватися як у паперовій, так і в електронній формі.
Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, оцінена судом у сукупності з іншими доказами у справі, підтверджує факт надання кредиту, його розмір, а також наявність та розмір заборгованості, відображеної у детальному розрахунку позивача, який не спростований відповідачем шляхом подання контррозрахунку чи інших належних доказів.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
З довідки про встановлення та зміну кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 20.11.2020 йому встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 500 грн, який у подальшому змінювався з ініціативи банку.
Суд звертає увагу, що кредитний договір відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувався та недійсним не визнавався. ОСОБА_1 тривалий час користувався кредитними коштами та частково виконував зобов'язання за договором, здійснюючи платежі, хоча й несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. Сукупність зазначених обставин свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин та дійсність укладеного кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач не користувався кредитними коштами, і таких доказів відповідачем суду не надано.
За таких обставин, позовні вимоги АТ «Акцент-банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом від 20.11.2020 № б/н, в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 47 756 грн 16 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає таке.
Підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг містить переважно анкетні та ідентифікаційні дані позичальника, зокрема дату народження, паспортні дані, адресу проживання, номер мобільного телефону, та інші персональні відомості, однак не містить істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час підписання відповідачем анкети-заяви 20.11.2020) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частина 3 ст. 9 зазначеного Закону визначає, що інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов'язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 викладено висновок про те, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Із наданого АТ «Акцент-Банк» паспорта споживчого кредиту неможливо достовірно встановити, який саме тариф було застосовано до карткового продукту відповідача та на яких конкретних умовах укладено кредитний договір.
За таких обставин, за відсутності належних та допустимих доказів щодо конкретних умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк за користування кредитними коштами.
Крім того, відсутність в анкеті-заяві домовленостей сторін щодо розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань, виключає можливість розцінювати подані банком витяги з тарифів як складову частину конкретного кредитного договору, укладеного з відповідачем, оскільки такі документи не підтверджують факт їх погодження саме цим позичальником.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 16 687 грн 97 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із платіжним дорученням від 12.10.2025 № 6005315515822 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Ціна позову становить 64 444 грн 13 коп. За результатами розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь АТ «Акцент-банк» 47 756 грн 16 коп., що становить 74,1% відсотків від ціни позову.
Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1 795 грн, сплачений при поданні позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором від 20.11.2020 № б/н в сумі 47 756 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 16 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн, сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-банк», ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя