Справа № 135/38/26
Провадження № 2/135/199/26
іменем України
27.02.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
12.01.2026 ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №02.06.2025-100002853 від 03.06.2025 в розмірі 19 920,00 грн, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №02.06.2025-100002853, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 6000 гривень строком на 217 днів, дата повернення кредиту 05.01.2026, з процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів; процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов'язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 540 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, 03.06.2025 перерахував позичальнику кредитні кошти в розмірі 6000 грн.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 19 920 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6000 грн, заборгованість по процентах - 9 300 грн, комісія за надання кредиту - 540 грн; додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1080 грн; неустойка - 3000 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за договором, ТОВ «Споживчий центр» вимушено звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі з судовою повісткою надсилалися відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) №02.06.2025-100002853, який складається із Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки кредитного договору, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, Інформаційного повідомлення позичальника та Паспорту споживчого кредиту (а.с.17-23).
Договір укладений в електронному вигляді та підписаний одноразовим ідентифікатором Е621, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача 0987995935, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідач ОСОБА_1 , підписавши договір, погодився з умовами договору.
За умовами договору сума кредиту складає 6000 грн 00 копійок, строк надання кредиту 217 днів з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - дата повернення 05.01.2016, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов'язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 540 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
В заявці кредитного договору позичальником ОСОБА_1 вказано реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим договором - 4441-11**-****-7945.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав умови договору №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025 та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 6000 грн, які були перераховані на платіжну картку НОМЕР_1 , ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору №4ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 про надання послуг з переказу коштів (а.с.24-28), що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-2412 від 24.12.2024 (а.с.30).
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 19 530 грн, з яких: основний борг - 6000 грн, проценти за період з 03.06.2025 по 05.01.2026 - 8910 грн, комісія за надання кредиту - 540 грн, комісія за обслуговування кредиту - 1080 грн, неустойка - 3000 грн.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Установлено, що кредитний договір між сторонами підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача.
Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.
Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору з відповідачем, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору та порушення останнім взятих на себе зобов'язань.
Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині основного боргу та нарахованих відсотків узгоджується із умовами кредитного договору.
Разом з цим, суд не може погодитись із обґрунтованістю на правомірністю нарахування відповідачу неустойки за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3000,00 грн з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 540 грн за кредитним договором №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025.
За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
З урахуванням принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку (фінансової установи), виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.12.2019 року в справі №524/5152/15.
Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025, яким передбачено сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 540 грн задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання в частині позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1080 грн, суд виходить з наступного.
Згідно Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В силу статті 8 Закон України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
За положеннями кредитного договору №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025 передбачено обов'язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказано в даному пункті, однак надання яких забезпечено Кредитодавецем та пов'язане з обслуговування кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Отже, погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування», тому вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1080 грн підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №02.06.2025-100002853 від 02.06.2026, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 15 990,00 грн, в тому числі: 6000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 910,00 - сума заборгованості за процентами; комісія за обслуговування кредиту - 1 080,00 грн.
Керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15990 грн (розмір задоволених вимог) х 100 %/19920 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 80,27% задоволених вимог; 2662,40 грн х 80,27%/100 = 2 137,11 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ - 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №02.06.2025-100002853 від 02.06.2025 в розмірі 15 990 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот девяносто) гривень, в тому числі: 6000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 910,00 - сума заборгованості за процентами; комісія за обслуговування кредиту - 1 080,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ - 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032) судовий збір у розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) гривень 11 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О. Нікандрова