Справа № 643/4285/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/869/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 186 КК України
18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221170001126 від 22.03.2024,
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 03.04.2026.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має родину, постійне місце проживання, страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизотипового розладу, що заважає мати йому більш стійкі соціальні зв'язки. Стороною обвинувачення не надано жодного конкретного доказу на підтвердження ризику переховування. Крім того, суд вийшов за межі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на наявність додаткового ризику, передбаченого частиною 1 статті 177 КПК України. Захисник посилається на те, що наявність умислу на вчинення тяжкого злочину був поставлений під сумнів ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.10.2025. Посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, є лише припущенням. Свідки, допитані у суді першої інстанції, підтвердили нетипову поведінку обвинуваченого під час заволодіння телефоном потерпілої. Під час затримання, обвинуваченому співробітниками поліції було завдано тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим, суд доручив ДБР провести перевірки цих обставин.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим, не встановив підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів зауважує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). При цьому, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану. Прокурор, звертаючись із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, зазначила, що ухвалою Харківського апеляційного суду обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.10.2025, однак закінчити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали неможливо, у зв'язку із чим, посилаючись на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, без визначення застави.
Суд першої інстанції, посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, задовольнив клопотання прокурора та продовжив ОСОБА_8 строк тримання під вартою без визначення застави, до 03.04.2026, включно. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що ОСОБА_8 на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що може вказувати на існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Поряд з цим, посилання суду першої інстанції на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, є необгрунтованим, враховуючи, що прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , не посилалася на наявність цього ризику та зазначила, що потерпіла під час судового розгляду допитана. Крім того, колегія суддів не встановила підстав вважати доведеним ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_8 раніше не був судимий, а доводи сторони обвинувачення про те, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із насильством, оскільки останній не працевлаштований, є безпідставними.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає можливим поряд із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. З урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_8 злочину, даних про особу обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає необхідним визначити обвинуваченому заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 гривень, що є достатнім та необхідним розміром для забезпечення досягнення мети запобіжного заходу, у випадку звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення такого розміру застави. Колегія суддів вважає, що застава, як альтернативний запобіжний захід, у випадку її внесення, буде достатнім стримуючим фактором від вчинення обвинуваченим дій, передбачених статтею 177 КПК України, враховуючи, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Крім того, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в частині не визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - змінити в частині невизначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: Харківського апеляційного суду: р/р UA078201720355279002000085314, МФО 820172, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 42261368. У разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити. При внесенні визначеної суми застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Відповідно до вимог статті 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
В решті ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 року - залишити без змін.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному проваджені.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: