Провадження № 11-кп/803/1185/26 Справа № 172/918/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, ухваленого стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових, правоохоронних органах, органах, що надають публічні послуги, а також посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в юридичних особах будь-якої форми власності на строк 15 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке призначене вироком Соснівського районноо суду м. Черкаси від 06.05.2025 року визначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових, правоохоронних органах, органах, що надають публічні послуги, а також посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в юридичних особах будь-якої форми власності на строк 15 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, поза межами строку на апеляційне оскарження, захисник ОСОБА_7 звернулася до суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Обґрунтовуючи поважність пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, захисник посилається на те, що вирок суду був ухвалений 09.12.2025 та направлений на електронну адресу захисника лише 11.12.2025, й у зв'язку з тим, що у м. Дніпрі, як і в інших регіонах країни відсутнє постійне елекропостачання, за графіком світло може бути від 2-х до 6-ти годин, що суттєво перешкоджає адвокату здійснювати адвокатську діяльність, враховуючи завантаженість та черговість справ за їх приорітетністю, вона була позбавлена можливості вчасно ознайомитися з вироком, підготувати апеляційну скаргу, роздрукувати її разом з додатками та надіслати до суду процесуальні документи.
Таким чином, враховуючи енергетичну ситуацію в країні, захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження вироку нею було пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню
Захисник підтримала заявлене нею клопотання та просила поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вироку, як такий що пропущений з поважних причин.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника, й просила відмовити в його задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені захисником доводи, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 113, ст. 116 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
У відповідності до ст. 116 КПК України закон вимагає додержання процесуальних строків, зазначені положення є визначальними і в практиці Європейського Суду з прав людини, якою передбачено вимоги про юридичну визначеність судових рішень, складовою якої є обов'язковість судових рішень, які вступили в законну силу і дотримання учасниками судового провадження процесуальних строків.
Лише наявність поважних причин, які повинна довести особа, яка заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, у відповідності до ст. 117 КПК України є підставою для поновлення пропущеного строку.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Виходячи із усталеної практики Верховного Суду та системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 8 жовтня 2020 року у справі № 461/3021/18 (провадження № 51-1246 км 20), від 29 вересня 2020 року у справі №265/2982/18 (провадження № 51-2844 км 20).
У ході вирішення питання про поновлення пропущеного апеляційного строку необхідно враховувати конкретні обставини, які перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу, тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати його завершення, наявність обставин, що об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право в межах процесуального строку, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення, й інші обставини.
Разом з цим, колегія суддів враховує і те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що питання про поновлення процесуального строку в разі його пропуску з причин, пов'язаних зі збройною агресією російської федерації, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Із матеріалів провадження видно, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 , було ухвалено судом першої інстанції 09 грудня 2025 року, зокрема за участю захисника ОСОБА_7 й 11 грудня 2025 року копію вироку було отримано захисником. Тридцятиденний строк на апеляційне оскарження вказаного вироку закінчився 08 січня 2026 року.
Між тим, з апеляційною скаргою на вирок від 09 грудня 2025 року захисник звернулася до суду лише 21 січня 2026 року, тобто через 13 днів після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Дійсно, з грудня 2025 року по даний час, у м. Дніпрі, де здійснює свою адвокатську діяльність адвокат ОСОБА_7 мають місце відключення електропостачання, через пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури внаслідок ракетних обстрілів рф, однак ці відключення мали здебільшого плановий характер, відбувалися згідно з графіками, і за умов належної організації роботи ці обставини не могли створити істотні труднощі для своєчасного виготовлення апеляційної скарги та реалізації права на апеляційне оскарження у встановлений законом строк.
В той же час, захисник не тільки не вживала розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право в межах процесуального строку, а й не вживала розумних заходів якнайшвидшого звернення до суду з апеляційної скаргою після закінчення процесуального строку.
Відтак, на переконання колегії суддів, причини пропуску строку на апеляційне оскарження вироку, зазначені в клопотанні, не можуть вважатися поважними.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження вироку та вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 399, 405 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, ухваленого стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, ухваленого стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4