Провадження № 11-кп/803/1292/26 Справа № 185/2302/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 квітня 2026 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції послався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, покарання у разі доведеності вини останнього передбачено у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто, зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання останній може ухилитись від правосуддя.
Зазначив, що судове слідство за даним кримінальним провадженням триває, допитані обвинувачені, відбувається дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Заявлені прокурором ризики ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого ОСОБА_8 у разі зміни запобіжних заходів продовжують існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.
Вказав, що висунення обвинувачення у вчиненні декількох кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_8 підтверджують ймовірність схильності обвинуваченого до вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також зазначив, що всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на інший, більш м'який.
Також вказав, що враховуючи, що в країні введено воєнний стан, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України та у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч. 3 ст. 307 КК), розмір застави не визначається.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі посилається на те, що ризики є недоведеним. Суд в оскаржуваній ухвалі повторює зміст попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу.
Зазначає, що суд не обґрунтував належним чином неможливість зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з урахування того, що жоден із вже досліджених доказів не вказує на хоча б якусь його причетність до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Допитані в судовому засіданні інші обвинувачені не вказали на причетність його підзахисного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисинка про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК правильно врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Вірно взяв до уваги, що судове слідство у кримінальному провадженні триває, допитані обвинувачені, відбувається дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, й інші обставини кримінального провадження та, відповідно, наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд вірно врахував ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Колегія суддів встановлено, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Вищевикладеним спростовуються твердження сторони захисту про недоведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим і з такими висновками погоджується апеляційний суд.
Враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, продовження військового стану, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, судовий розгляд триває, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4