Провадження № 11-сс/803/397/26 Справа № 203/1087/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 07 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Приморська Запорізької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, виконуючого обов'язки начальника Головного центру безпілотних систем та інновацій Державної прикордонної служби України (військове звання - підполковник), учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ),
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 07 лютого 2026 року частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 06 квітня 2026 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного взято до уваги дані про особу підозрюваного, вагомість наявних доказів, які наведені в клопотанні слідчої, досліджені під час розгляду клопотання і які підтверджують наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у причетності до вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з отриманням неправомірної вигоди. Зазначені обставини дають достатні підстави допускати існування низки передбачених частиною 1 статті 177 КПК ризиків.
Зазначив, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування справи, а також з метою попередження зазначених вище ризиків, можливим є обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вказав, що при цьому насамперед береться до уваги суму неправомірної вигоди (4 000,00 доларів США), отримання якої жодним чином не вплинуло на ухвалення підозрюваним або третіми особами будь-якого рішення на користь ОСОБА_9 .
Також зазначив, що враховується й майновий стан підозрюваного, який мешкає з дружиною-військовослужбовицею та двома малолітніми дітьми в орендованому житлі, не має у власності жодного нерухомого та рухомого майна. Доказів протилежного ані слідчим, ані прокурором у судовому засіданні надано не було.
Також вказав, що річний дохід підозрюваного за 2025 рік становить близько 680 000,00 грн, що в поєднанні з відсутністю у підозрюваного іншого майна, наявністю дружини, двох малолітніх дітей та проживанням в орендованому житлі жодним чином не корелюється з позицією сторони обвинувачення в суді.
Послався на те, що підозрюваний є учасником Операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, а також учасником бойових дій після 24.02.2022, має державні та відомчі нагороди, бездоганно характеризується командуванням Державної прикордонної служби України.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмір 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні у повній мірі були доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та обґрунтовано, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом для забезпечення виконання процесуальних обов»язків підозрюваним.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, третім СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026052110000003, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 07 лютого 2026 року частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, місцевий суд послався на наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 , доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та недоведеність необхідності обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Проте, з таким висновком слідчого судді колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Також, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим інкримінованим злочином підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність останнього до вчинення інкримінованого злочину є обґрунтованою, та дає підстави для застосування щодо нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою здійснення подальшого розслідування.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Що стосується наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Підозрюваний ОСОБА_7 зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Також, враховуючи те, що на разі досудове розслідування триває, встановлюються всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, наявним є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, апеляційний суд вважає можливим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, апеляційний суд вважає можливим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У справі “Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 статті 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 (частина 1 статті 184 КПК).
Так, вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту та тримання під вартою Суд зазначає наступне.
Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного.
Враховуючи обставини злочину та дані про особу, міцність соціальних зв'язків та інше, колегія суддів вважає, що вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики та у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку. Домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти встановленим ризикам, та захистити високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.
Враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри та існування зазначених вище ризиків, колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, чи інший більш м'який запобіжний захід, об'єктивно не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та перешкодити реалізації підозрюваним існуючих ризиків.
Отже, лише такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою буде відповідати суспільному інтересу та завданням кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Одночасно розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_10 злочину, для забезпечення досягнення мети запобіжного заходу, заставу необхідно визначити у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200 гривень. На переконання суду апеляційної інстанції, саме такий розмір застави зможе запобігти ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 КПК України та гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З огляду на викладене вище, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 07 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР розташованого в місті Полтаві про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 квітня 2026 року.
Відповідно до ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_7 заставу в розмірів 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 331 200 грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, не змінювати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися з свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4