Справа № 638/13612/18
Провадження № 2-р/638/1/26
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкові в складі:
головуючого - судді: Шишкіна О.В.,
секретаря судового засідання Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
Заявник звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, в якій просить роз'яснити резолютивну частину рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 в частині, що стосується стягнення аліментів до досягнення дітьми повноліття, зазначає, що одна з дітей досягла повноліття, однак державний виконавець продовжує стягнення аліментів у розмірі 2800,00 грн.
Сторони у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Суд відповідно до ч. 3 ст.271 ЦПК України вважає за можливе розглядати заяву без участі сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши доводи заяви про роз'яснення судового рішення, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 2 800,00 (дві тисячі вісімсот ) грн., щомісяця, починаючи стягнення з 18.09.2018 року до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Виходячи зі змісту вказаної норми ЦПК України суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.
Роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
З наведеного вбачається, що роз'яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, за змістом ст. 271 ЦПК України, роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.
Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Так, з мотивувальної та резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 у цивільній справі № 638/13612/18, вбачається, що дане рішення прийняте на підставі приписів Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Так, згідно з частиною третьою вказаної статті, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст.183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно з ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд зазначає, що порядок та нарахування аліментів здійснюється державним виконавцем згідно Закону України «Про виконавче провадження», а питання щодо строку стягнення аліментів, які стягнуті на двох і більше дітей, стягнення аліментів після досягнення одного з дітей повноліття врегульовано ч.ч. 2, 3 ст. 183 СК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, порядок та спосіб виконання судового рішення в даному випадку чітко врегульовано сімейним законодавством та підлягає застосуванню всіма органами та посадовими особами, що виконуються рішення, і у разі порушень під час такого виконання вказане може бути предметом самостійного контролю з боку відповідних органів та судового контролю.
Тому, відсутність в судовому рішенні вказівки про стягнення аліментів до досягнення найстаршою дитиною повноліття, не свідчить про незрозумілість судового рішення та не звільняє виконавця від обов'язку дотримуватись вимог ст. 183 СК України під час стягнення аліментів.
Заявником зазначено, що через відсутність в рішенні суду вказівки до досягнення повноліття якої дитини має відбуватись стягнення аліментів, державний виконавець продовжує стягувати аліменти в повному обсязі за рішенням суду, не підтверджено належними та допустимим доказами, є припущеннями, також матеріалах справи відсутні докази, що у державного виконавця будуть відсутні підстави для перерахунку розміру аліментів після досягнення найстаршою дитиною повноліття, що не може бути підставою для роз'яснення рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019, повністю відповідає вимогам чинного сімейного законодавства, викладене в чіткій та конкретній формі, а його зміст є зрозумілим, а тому заява про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 271, 353 - 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О.В. Шишкін