Справа № 405/1109/26
2-з/405/6/26
"27" лютого 2026 р. суддя Подільського районного суду міста Кропивницького Волоткевича А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , -
25.02.2026 заявник звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, у якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та/чи іншим особам вчиняти дії по відчуженню всього належного ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) майна;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна, належних на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується відповідною розпискою. Згідно з розпискою від 29.08.2024 року відповідач взяв в борг у позивача грошові кошти в сумі 19 100 доларів США. Згідно з умовами договору (розписки) відповідач зобов'язаний повернути вищевказану суму до 01.10.2024 року. Відповідач свої зобов'язання не виконав і ухиляється від виконання. Вказаними обставини доводиться факт отримання коштів у позику та їх неповернення у встановлений сторонами строк. Як було зазначено відповідач свої зобов'язання не виконав та вчиняє дії з відчуженням свого майна з метою не повернення боргу та унеможливлення виконання рішення суду щодо стягнення вказаної суми.
Розглядаючи заяву, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
У п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.77-80 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст.69, ст.76 ЦПК України).
Заявник стверджує, що є підстави вважати, що майно, яке належить на праві власності відповідачу може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте позивачем не надано доказів наявності у власності ОСОБА_2 будь-якого майна та доказів того, що ОСОБА_2 вживаються заходи щодо передачі належного їй майна третім особам.
Стосовно твердження позивача про те, що відповідно свідоцтва про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серія і номер свідоцтва; НОМЕР_2 ), трактор колісний (тип), марка моделі МТЗ-892, 2003 року випуску, виробник Республіка Білорусь, ідентифікаційний номер:. НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 був присвоєний номерний знак: НОМЕР_5 власником є відповідач - ОСОБА_2 , і 22.01.2025 вказаний транспортний засіб знято для реалізації про, що свідчить відповідна відмітка на вказаному свідоцтві і вказані дії відповідача свідчать про вчинення ним заходів щодо продажу майна з метою уникнення виконання рішення суду у даній справі, суд зауважує, що заявником не доведено факт зняття з реєстрації вказаного транспортного засобу відповідачем саме з метою продажу, а не з інших причин (знищення тощо). Крім того, вказаний транспортний засіб знято з реєстрації 22.01.2025, а з позовом позивач звернувся до суду 25.02.2026 тобто більше ніж через рік, що також спростовує твердження позивача про вчинення дій відповідачем на уникнення виконання рішення суду саме у даній справі.
В заяві жодним чином не мотивовано необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту.
Крім того, позивачем не дотримано вимоги щодо співмірності застосування заходів забезпечення позову із предметом позову.
Так, предметом позову у справі позивач визначає вимогу про стягнення грошових коштів у розмірі 19 100 доларів США. Позивачем заявляється у заяві вимога про накладення арешту на все майно (тобто як на нерухоме/рухоме майно так і на грошові кошти) відповідача без визначення в межах ціни позову, при цьому по тексту заяви позивач сам зазначає про можливість накладення арешту на майно боржника виключно в межах суми позову.
Крім того, як встановлено в даній ухвалі суду вище, заявником не надано доказів наявності у власності ОСОБА_2 майна та не надано до суду доказів вартості такого майна, а тому суд не має змоги оцінити вартість майна ОСОБА_2 і відповідно співмірність застосування вказаних заходів забезпечення позову предмету позову.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, встановлені ст. 12, 13 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно витребовувати від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи та докази наявності обставин, з якими закон пов'язує необхідність забезпечення позову у даній справі.
Слід відзначити, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Конкретний захід забезпечення позову повинен відповідати предмету спору.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Проте, заявником не обґрунтовано і не доведено наявності причинного зв'язку між поданням ним позову про стягнення боргу з відповідача та наслідком у формі потенційної загрози можливого виконання рішення суду у справі щодо стягнення з відповідача коштів.
Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що існує ймовірність відчуження відповідачем належного йому майна на користь третіх осіб, не надання доказів скрутного матеріального становища відповідача, вчинення ним дій по відчуженню належного йому майна, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, не містить мотивів співмірності застосування заходів забезпечення із предметом позову, підтверджену належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зазначений ним спосіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149-150, 153, 154, 157, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня підписання ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького А. В. Волоткевич