Справа № 349/1462/25
Провадження № 2/349/122/26
іменем України
26 лютого 2026 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову, що 05 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» і ОСОБА_1 укладений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором договір кредитної лінії №00-9952984, згідно якого відповідач отримав кошти в розмірі 6 600,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,94% вдень, а також комісії та неустойки.
17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором №00-9952984.
Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-9952984 від 05 вересня 2024 року становить 19 379,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6600,00 грн, заборгованість за відсотками - 10 029,80 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 2750,00 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 16629,80 грн, а також понесені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового засідання з викликом сторін. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ «ПриватБанк» доказів.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив справу розглядати у його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 05 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9952984.
Договір укладено в електронному вигляді шляхом його підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 41951.
Відповідно до пунктів 1.2., п.1.3. Договору сума кредиту- 5500,00 грн, строк кредиту 360 календарних днів, до 31 серпня 2025 року.
За надання кредиту позичальник зобов'язався склатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 20,00% від суми кредиту, що становить 1100,00 грн., в останній день повного погашення кредиту, а саме 31 серпня 2025 року ( п. 1.6, п. 3.5 Договору).
Стандартна процентна ставка 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку дії кредитної лінії ( п. 1.5.1. Договору).
В п.2.1. Договору зазначено, що для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на Сайті кредитодавця https://lehko.credit та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту.
Договір укладено між сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» ( п.2.2 Договору).
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту - 05 вересня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу ( платіжної карти) НОМЕР_1 ( п.2.8. Договору).
У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за Договором, позичальний зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу: 275,00 грн - на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язаня; 550,00 грн - на п'ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язаня; 825,00 грн - на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язаня;1650,00 грн - на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язаня; 2200,00 грн - на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язаня, 2750,00 на п'ятдесятий день невиконання та /або неналежного виконання зобов'язання, 2750,00 - на шістдесятийдень невиконання та /або неналежного виконання зобов'язання ( п.6.4. Договору).
Відповідно до п. 6.4.1.Договору, штраф до сплати = суму всіх штрафів.
05 вересня 2024 року о 16 год. 36 хв. 02 сек. кошти в розмірі 5 500,00 грн. були перераховані на платіжну карту № НОМЕР_1 , номер транзакції 42554-34211-54724, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Профітгід».
На виконання ухвали судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року про витребування доказів, 18 лютого 2026 року до суду надійшла запитувана інформація від АТ «ПриватБанк», відповідно до якої платіжна карта № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 і 05 вересня 2024 року на цю платіжну картку платіжну карту зараховано 5500,00 грн.
Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9952984 від 05 вересня 2024 року, проведеного ТОВ «Макс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 березня 2025 року становить 16629,80 грн, з яких за тілом кредиту - 5500,00 грн, за відсотками - 10029,80 грн., за комісіями - 1100,00 грн, штрафні санкції - 2750,00 грн
17 березня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс Кредит» був укладений договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал, де згідно п. 2.1. в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор забов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
На підставі акта прийому-передачі реєстру боржників за цим договором факторингу, клієнт ТОВ «Макс Кредит» передало, а фактор ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників клієнта від 17 березня 2025 року, складений за формою згідно із додатком №1 до Договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року, представники ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу підписали реєстр, за яким за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за договором №00-9952984 на загальну суму 16629,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6600,00 грн, за відсотками - 10029,800 грн, штрафні санкції - 2750,00 грн ( а.с.38 ).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9952984 від 05 вересня 2024 року, позивачем проведено обчислення заборгованості за період з 17 березня 2025 року по 01 жовтня 2025 року, де загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 19379,80 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6600,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками -10029,80 грн, штрафні санкції - 270,00 грн (а.с.43).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст.1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 правовідносин у зв'язку з укладенням кредитного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідача невиконаних зобов'язань за кредитним договором.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що його підписано позичальником електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 41951, що відповідає вимогам статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги товариства, що виникають в результаті використання кредитних коштів та повернути кредит.
Отже між сторонами кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9952984 від 05 вересня 2024 року боржником за яким є відповідач по справі ОСОБА_1 .
Щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 6600,00 грн, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №00-9952984 від 05 вересня 2024 року, сума кредиту 5500,00 грн.
Позичальнику ОСОБА_1 на належну йому платіжну карту 05 вересня 2024 року перераховано 5500,00 грн, що підтверджується доказами, наданими позивачем, а також наданими АТ «Приватбанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів.
За розрахунком заборгованості, проведеної первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит», заборгованість за тілом кредиту станом на 17 березня 2025 року, тобто на день укладення договору факторингу, становила 5500,00 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, наданої позивачем ТОВ «Юніт Капітал», ОСОБА_1 має заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 6600,00 грн.
Доказів зарахування на платіжну карту ОСОБА_1 1100,00 грн ( 6600,00 грн - 5500,00 грн) суду не надано.
Судом під час дослідження письмових доказів встановлено, що фактично 1100,00 грн. є комісією за надання коштів у кредит, яку ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити в останній день строку кредитування.
Вимоги про стягнення комісії за надання кредиту позивачем не заявлено, авідповідно до вимог ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту, тобто за основною сумою коштів, яку позичальник ОСОБА_1 отримав від кредитора і яку зобов'язувався повернути, без урахування відсотків, комісій та інших додаткових платежів, сстановить 5500,00 грн. ( п.1.2 Договору) та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача як заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до умов договору кредит надано на строк - 360 календарних днів, до 31 серпня 2025 року (п.1.3. Договору), а денна процентна ставка - 0,94 % ( п.1.5.1. Договору ).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Однак пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.
Договір між сторонами укладено 05 вересня 2024 року, денна процентна ставка - 0,94%, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за відсотками, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо нарахованої позивачем заборгованості за штрафними санкціями, то суд зазначає таке.
Положення п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Позивач не заявляв вимоги про стягнення штрафних санкцій, оскільки просив стягнути з відповідача 16629,80 грн. без врахування штрафу в сумі270,00.
Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9952984 від 05 вересня 2024 року становить 15529,80 грн., з яких: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10029,80 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією від 31 жовтня 2025 року № 30074.
Позовні вимоги задоволено на 93,39 % ( 15529,90 грн х 100% :16629,8- грн (ціна позову)=93,39%).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2262,28 грн. судового збору (2 422,40 грн х93,39 % : 100 %=2262,28).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1-1 статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі документи: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, додаткову угоду №25770871281 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Соломко та партнери».
За змістом акта прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Соломко та партнери» встановлено, що загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката становить 7 000,00 грн.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до суми 3 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню2801,70 грн судових витрат (3 000,00 грн х93,39% : 100 %.=2801,70 грн.).
Керуючись ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9952984 від 05 вересня 2024 року в розмірі 15529,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 10029,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати в розмірі 5063,98 грн., які складаються із 2 262,28 грн. судового збору і 2801,70 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333 м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163. Рахунок: НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.
Суддя О.О.Гаврилюк