26 лютого2026 року
м. Київ
справа № 357/6583/25
провадження № 61-2227ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення авансового платежу,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж у розмірі 207 500,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 доларів США.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суд Київської області від 29 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, які були передані в якості авансу за договором про наміри від 26 березня 2025 року, в сумі, еквівалентній 5 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.
19 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 207 500,00 грн та не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, - особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду наразі є преюдиційним фактом, в якій невірно надано оцінку доказам та порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим порушуються права та інтереси відповідача щодо реалізації останнім захисту своїх прав, а саме стягнення штрафу за договором про наміри 26 березня 2025 року, про що ним поданий позов до суду. Зазначає, що позовні вимоги в даній справі стосувались повернення авансу, натомість суд апеляційної інстанції надав оцінку не лише правовій природі повернення авансового платежу, а унеможливив захист порушених прав заявника, оскільки встановив, до договір про наміри не несе юридичних наслідків, оцінив законність отримання заявником авансу та інші обставини.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначає, які саме обставини,встановлені оскарженим судовим рішенням, він позбавлений можливості спростуватипри розгляді іншої справи. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням, і, відповідно, не свідчить, що відповідач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі у справі № 357/6583/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко