27 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 130/259/22
провадження № 61-2130ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної шкоди,
07 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язкуподав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року в указаній справі.
Пунктом другим частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Разом із тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначив жодного обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При таких обставинах Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Верховний Суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статями 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної шкоди повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко