26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 712/12953/25
провадження № 61-2338ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Обставини справи
1. 24 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2976807, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
3. ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.
4. 10 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 23 лютого 2022 року № 2976807, перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
5. Позивач вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутися з даним позовом.
6. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 102 351,20 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту -
20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 82 351,20 грн.
7. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року позов - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 лютого 2022 року № 2976807 в розмірі
40 000,00 грн, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 944,74 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 950,00 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
8. Постановою від 21 січня 2026 року Черкаський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит - Капітал». Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року - змінив та збільшив суму нарахованих відсотків, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із 20 000,00 грн до 82 351,20 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 24 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
10. ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 390/1114/20, від 02 грудня 2020 року у справі № 445/1447/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
11. Заявниця також суперечить щодо належності та допустимості доказів, які були предметом оцінки у суді апеляційної інстанції.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
12. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови заявниця отримала 26 січня 2026 року.
13. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
14. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
15. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
16. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечено надання загального доступу до повного текст постанови Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року - 27 січня 2026 року.
17. Відповідно до картки руху документа постанова Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року надійшла до електронного кабінету ОСОБА_1 надійшла 26 січня 2026 року.
18. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
19. Частина друга статті 390 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
20. При вирішені питання про поновлення строку Судом враховано дати прийняття оскаржуваного судового рішення, надання загального доступу до оскаржуваної постанови, отримання заявницею повного тексту постанови, та подання касаційної скарги, а тому строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
21. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
22. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
24. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
25. Ціна позову у цій справі становить 102 351,20 грн, яка станом на 01 січня
2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 250 = 832 000,00 грн).
26. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
27. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
28. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
29. ОСОБА_1 посилається на підставу, передбачену підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
30. Так, заявниця зазначає, що існує проблема у формуванні єдиної правозастосовної практики щодо застосування статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до розміру процентної ставки у договорах мікрокредитування, укладених у електронній формі.
31. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
32. Наведені заявницею питання, які, на її переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права. Такі посилання носять загальний характер і не обгартовують наявність фундаментального правого питання при вирішені спорів у сфері кредитних правовідносинах, які виникли саме у зв'язку з укладенням у електронній формі договорів мікрокредитування.
33. Касаційна скарга також містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
34. Так, заявниця зазначає, що справа стосується вразливої категорії населення, виходить за межі приватного спору має значний суспільний інтерес, оскільки стосується системної проблеми «кредитних пасток» та захисту прав споживачів. Винятковість полягає у тому, що кредитні кошти залучалися для лікування важкохворої рідної сестри.
35. Щодо доводів про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
36. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа становить значний суспільний інтерес.
37. Також не може бути визнано як переконливе посилання на ознаку «винятковості цієї справи для заявниці» вказівка про те, що кредит отримував заявницею для лікування сестри. Зазначені обставини, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини.
38. Отже обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
39. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
40. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
41. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
42. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
43. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
44. Оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян В. В. Шипович