26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 299/2761/17
провадження № 61-4208св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Великоком'ятівська сільська рада Виноградівського району, Відділ у Виноградівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Джуги С. Д., від 18 лютого 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району, Відділу у Виноградівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування рішення сільської ради, анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання внесення зміни в Поземельну книгу.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що між ним та його сусідом ОСОБА_2 у 2011-2012 роках існував спір з приводу суміжного землекористування, внаслідок чого відповідач претендував на частину його земельної ділянки, площею 0,0298 га.
3. Спір був розглянутий та вирішений Виноградівським районним судом Закарпатської області, про що прийняте рішення від 12 січня 2012 року у справі №2-1450/11. Під час судового розгляду вказаної справи доводи ОСОБА_2 спростовано, у задоволенні позову відмовлено та встановлено, що порушення фактичних меж немає і землекористування повинно відбуватись по ним.
4. Позивач вказує, що замовив виготовлення проєкту землеустрою на власні земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та для особистого селянського господарства.
5. Геодезично-вишукувальні роботи проводились відповідно до планово-картографічних матеріалів, фактичного землекористування та у відповідності до рішення Виноградівського районного суду від 12 січня 2012 року у справі
№ 2-1450/11, яким визначено і встановлено межі землекористування між сторонами. Проте в ході проведення комплексу топографо-геодезичних робіт встановлено, що частина земельної ділянки, площею 0,0423 га, під теплицями (ангарами) разом із системами водопостачання позивача оформлена у власність ОСОБА_2 .
6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати рішення 29 сесії 6 скликання від 07 червня 2013 року Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області в частині затвердження проєкту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1650 га, для ведення особистого селянського господарства;
- скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1650 га, з кадастровим номером 2121280900:08:003:0013, серія САС № 702828 від 08 серпня 2013 року;
- зобов'язати Відділ у Виноградівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області внести зміни в Поземельну книгу щодо скасування запису про право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
7. УхвалоюВиноградівського районного суду Закарпатської області
від 05 грудня 2017 року залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як співвідповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області, у складі судді Леньо В. В., від 07 травня 2019 року у задоволення позову відмовлено.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства на підставі рішення уповноваженого органу, а позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
10. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення 29 сесії 6 скликання від 07 червня 2013 року Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області в частині затвердження проєкту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1650 га, в контурі № 408 для ведення особистого селянського господарства.
Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1650 га, кадастровий номер 2121280900:08:003:0013, серія САС
№ 702828 від 08 серпня 2013 року та зобов'язано відділ у Виноградівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області внести зміни в Поземельну книгу щодо анулювання запису про право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі
1 600 грн судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги та 37 407,35 грн за оплату проведеної судової експертизи.
11. Колегія суддів виходила з обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено факт накладення земельної ділянки, площею 0,0423 га, що передана у власність ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції від 07 травня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 31 березня 2025 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі
№ 299/2761/17.
14. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 299/2761/17, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року продовжено
ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року
у справі № 922/1500/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18,
від 28 листопада 2019 року у справі № 918/150/19, від 26 січня 2022 року у справі № 921/787/20, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3870/21,
від 13 вересня 2022 року у справі № 918/1222/21, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Стверджує, що позивач у грудні 2013 року самовільно встановив теплицю на належній відповідачу земельній ділянці, яку той отримав відповідно до вимог чинного законодавства на підставі рішення уповноваженого органу.
19. Зауважує, що у позивача відсутній проєкт землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1500 га. Водночас дозвіл на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим документом.
20. Звертає увагу, що накладення суміжних земельних ділянок, яке встановлено експертом, зумовлене неправильним визначенням межі земельної ділянки відповідача у землевпорядній документації.
21. Вважає, що позивач не довів порушення, невизнання або оспорення відповідачем його прав чи інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові.
22. Посилається на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боря Ю. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що спір між сторонами щодо накладення суміжних ділянок виник та триває із 2011 року. Зазначає, що спірна земельна ділянка перебуває у його користуванні. Звертає увагу, що відповідач фактично намагається отримати переоцінку доказів у Верховному Суді.
Обставини справи, встановлені судами
24. Рішенням Великоком'ятівської сільської ради 29-ї сесії 6-го скликання
від 07 червня 2013 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , площею 0,165 га, в контурі № 408.
25. ОСОБА_2 отримано свідоцтво від 08 серпня 2013 року за номером НОМЕР_1 на нерухоме майно: земельну ділянку, сільськогосподарського призначення, контур № 408 в с. Великі Ком'яти Виноградівського району; кадастровий номер 2121280900:08:003:0013, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,165 га.
26. Відповідно до записів погосподарських книг на будинковолодіння за
№ 104 ( ОСОБА_1 ) та № 106 ( ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_3 , станом на 2009 рік за ОСОБА_1 закріплені дві земельні ділянки: площею
0,25 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибної ділянки); площею 0,14 га, для ведення товарного сількогосподарського виробництва.
За ОСОБА_2 в погосподарській книзі не значаться земельні ділянки.
27. У земельно-шнуровій книзі на зазначені будинковолодіння за ОСОБА_1 значиться земельна ділянка, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і дві ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,40 га.
За ОСОБА_2 значиться земельна ділянка, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і земельна ділянка,
площею 0,09 га, для ведення особистого селянського господарства.
28. Згідно з рішенням 25 сесії 6 скликання Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району від 18 грудня 2012 року надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,15 га., в АДРЕСА_1 .
29. На виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, Виноградівська міська рада Закарпатської області направила апеляційному суду засвідчені витяги з «Погосподарської книги № 5 на 2016 - 2023 роки Великоком'ятівської сільської ради по вул. Івана Франка №№ 2-108».
30. Згідно облікової карти об'єкта погосподарського обліку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства.
По АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка, площею 0,09 га, для ведення особистого селянського господарства.
31. Кадастрова книга у Великоком'ятівській сільській раді не велася.
32. Апеляційний суд встановив, що при виготовленні проєкту землеустрою ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність земельної ділянки, площею 0,1650 га, відповідачу було відведено земельну ділянку ОСОБА_2 , у тому числі і за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у законному користуванні ОСОБА_1 .
33. Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 із суміжними землекористувачами та землевласниками для ведення особистого селянського господарства від 14 травня 2013 року не містить підпису суміжного землекористувача ОСОБА_1 .
34. Висновком судової земельно-технічної експертизи № 476/08-21
від 12 липня 2023 року, проведеної на виконання ухвали суду, встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 2121280900:08:003:0013, що призначена для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку ОСОБА_1 , що перебуває у його фактичному користуванні. Площа накладення становить 422,81 кв. м. За висновком експерта причиною накладення є те, що при складанні землевпорядної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 2121280900:08:003:0013, не було враховано, що частина цієї ділянки перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
40. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
41. Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
42. За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
43. Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
44. Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
45. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
46. Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
47. У розглядуваній справі апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 безпідставно передано у власність земельну ділянку, площею 0,1650 га, для ведення особистого селянського господарства, яка накладається на земельну ділянку, площею 0,0423 га, для ведення особистого селянського господарства, що перебуває у законному користуванні ОСОБА_1 , дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
48. Факт накладення земельних ділянки підтверджено висновком судової земельно-технічної експертизи за № 476/08-21 від 12 липня 2023 року.
49. ОСОБА_2 до суду з клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи не звертався, висновку, складеного на його замовлення, не надав. При цьому справа перебувала у провадженні суду першої інстанції із жовтня 2017 року до травня 2019 року, а у провадженні апеляційного суду з липня 2019 року до лютого 2025 року, тобто ОСОБА_2 мав достатньо часу для доведення обставин, які підтверджують його заперечення проти позову.
50. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня
2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
51. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
52. Доводи касаційної скарги про те, що у позивача відсутній проєкт землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, є помилковими, оскільки у цьому випадку апеляційний суд захистив порушене право позивача на користування земельною ділянкою, яке підтверджено відповідними записами у погосподарській книзі.
53. Верховний Суд неодноразово наголошував, що записи у погосподарських книгах свідчать про набуття особою, у встановленому законом порядку, права користування земельною ділянкою (див., зокрема постанову Верховного Суду
від 08 травня 2024 року у справі № 441/1773/18).
54. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16, постанові Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня
2023 року у справі № 582/18/21, постановах Верховного Суду від 25 червня
2019 року у справі № 922/1500/18, від 15 серпня 2019 року у справі
№ 1340/4630/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 918/150/19, від 26 січня 2022 року у справі № 921/787/20, від 14 червня 2022 року у справі
№ 904/3870/21, від 13 вересня 2022 року у справі № 918/1222/21, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
55. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
56. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
59. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
60. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников