26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/46536/25
провадження № 61-2041ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ліси України», третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Ліси України», третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року визнано дії позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами. Позовну заяву повернуто. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 17 листопада 2025 року, через підсистему Електронний суд, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року визнано неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду
м. Києва від 14 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу залишено без руху і визначено строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків шляхом зазначення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження, а також надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів третій особі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року.
У лютому 2026 року, через підсистему Електронний суд, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня
2026 року, яку просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки в апеляційній скарзі було зазначено, що поважність причин пропуску строку на оскарження обумовлена військовою агресією росії проти України, а також оголошенням повітряних тривог, відключенням світла, що унеможливлює роботу з документами.
Заявник вказує, що подаючи заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, ним було зазначено про подання запитів до Коростишівської міської ради і
АТ «Житомиробленерго» щодо кількості повітряних тривог та відключень світла, проте апеляційний суд, не дочекавшись відповідей на ці запити, постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини
(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії»
від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»
від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
У розглядуваній справі ухвалою від 25 грудня 2025 року апеляційний суд визнав неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року. При цьому апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 отримав оскаржену ухвалу районного суду в підсистемі Електронний суд 28 жовтня 2025 року. Апеляційна скарга подана
17 листопада 2025 року, при цьому апелянт не навів об'єктивно непереборних перешкод для подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд в ухвалі від 14 січня 2026 року врахував, що перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду від 14 жовтня 2025 року для ОСОБА_1 розпочався 29 жовтня і сплив 12 листопада 2025 року. Після залишення апеляційної скарги без руху будь-яких інших підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом наведено не було.
Оцінивши встановлені обставини, суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, правильно застосувавши положення частини четвертої статті 358 ЦПК України.
Доводи заявника про те, що апеляційний суд в цьому випадку мав врахувати факт запровадження в Україні воєнного стану та відключень електроенергії підлягають відхиленню, оскільки сам по собі факт запровадження в Україні воєнного стану, який триває вже п'ятий рік, а також графіки електропостачання, не свідчать про наявність підстав для поновлення пропущеного строку. Конкретних обставин, пов'язаних із воєнним станом, які б перешкоджали заявнику, який проживає у м. Коростишів Житомирської області, подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, не наведено.
Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у період з 28 жовтня до 17 листопада 2025 року від ОСОБА_1 до судів різних інстанцій надходили процесуальні звернення в інших справах, зокрема у справах № 240/17685/25, № 240/14385/24, № 240/8510/25, № 935/173/25.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 14 січня 2026 року у справі № 757/46536/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников