24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 359/9027/21
провадження № 61-1632ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року всправі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державних виконавців Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шведа Романа Михайловича та Коріня Анатолія Андрійовича, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «ТРАСТ», та
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зіскаргою на дії та рішення державних виконавців Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шведа Р. М. та Коріня А. А.
23 грудня 2021 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду
від 27 вересня 2022 року, поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги та відмовлено в задоволенні скарги.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вперше направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
06 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
У січні 2026 року ОСОБА_1 вдруге засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення однією і тією ж особою заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої
статті 394 ЦПК України, щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція).
За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 в справі
№ 359/9027/21 судом касаційної інстанції 06 листопада 2025 року постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
Отже, відсутні правові підстави для розгляду поданої вдруге ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду касаційних скарг на судове рішення, коли є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
ЦПК України не передбачає інститут перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою особи, яка уже реалізувала своє право на касаційне оскарження того самого (тих самих) судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою в рішенні від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі», заява
№ 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення в справі «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада
2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
В ухвалах від 05 листопада 2024 року в справі № 182/1163/21 (провадження
№ 61-14043ск24), від 25 березня 2025 року в справі № 752/6921/21 (провадження
№ 61-2731ск25), від 15 квітня 2025 року в справі № 465/6015/19 (провадження
№ 61-4246ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадженняна те саме судове рішення не передбачено.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 вересня 2022 року всправі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державних виконавців Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шведа Романа Михайловича та Коріня Анатолія Андрійовича , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «ТРАСТ».
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська