Іменем України
18 лютого 2026року
м. Київ
Справа № 734/3619/25
Провадження № 61-13893ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Лутай Наталія Миколаївна (далі - адвокат),
на постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року
у справі за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області й Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до скаржника про витребування земельної ділянки, скасування рішення нотаріуса, державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки і
1. У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до скаржника, в якому просив:
- витребувати від скаржника на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 7422010400:31:250:0006, розташовану на території Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - земельна ділянка);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Ткаченко Н. В. від 30 липня 2020 року з індексним номером 53376715;
- скасувати здійснену на підставі вказаного рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності скаржника (із закриттям розділу) на земельну ділянку (номер відомостей про речове право - 37547999, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1376516274220);
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності скаржника на цю ділянку.
2. 2 вересня 2025 року Козелецький районний суд Чернігівської області постановив ухвалу, згідно з якою позовну заяву повернув. Мотивував так:
- 19 серпня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою залишив позовну заяву без руху, встановив строк для усунення її недоліків, а саме для того, щоб на підставі положень абзацу другого пункту 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ), частини четвертої статті 177, частини другої статті 185 ЦПК України Козелецька окружна прокуратура, яка подала віндикаційний позов, внесла на депозитний рахунок суду першої інстанції вартість земельної ділянки у зв'язку із набранням 9 квітня 2025 року чинності Законом №4292-ІХ;
- відповідно до довідки про доставку електронного документа вказану ухвалу прокурор отримав 20 серпня 2025 року о 02:36:30. З урахуванням встановленого судом п'ятиденного строку для усунення недоліків їх треба було усунути до 25 серпня 2025 року включно.;
- 1 вересня 2025 року прокурор надіслав додаткові пояснення до позову та новий примірник позовної заяви, однак з пропуском встановленого судом п'ятиденного строку. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків не заявив. Недоліки позовної заяви не усунув. Тому її слід визнати неподаною та повернути.
3. 14 жовтня 2025 року Чернігівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу скерував до того суду для продовження розгляду. Мотивував так:
- суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву, бо за її змістом прокурор заявив позов до скаржника як недобросовісного набувача;
- залишаючи позовну заяву без руху через недотримання прокурором вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України, а саме через ненадання доказів внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна, суд першої інстанції залишив поза увагою, що надання таких доказів передбачено виключно у разі витребування майна у добросовісного набувача;
- перевірка добросовісності набувача майна відбувається під час вирішення питання про витребування чи повернення майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19). Висновок про добросовісність чи недобросовісність набувача суд робить на підставі встановлених обставин справи (див. постанову Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/20528/21). Тобто відповідні обставини суд досліджуватиме та встановлюватиме безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття у ній провадження. Недобросовісність набувача суд встановлює на підставі наданих сторонами та досліджених доказів, а не виключно через вказівку про недобросовісність у позовній заяві;
- з огляду на неможливість перевірки добросовісності набувача земельних ділянок на стадії відкриття провадження у справі помилковою є вимога суду першої інстанції щодо внесення вартості земельної ділянки на депозит суду;
- необґрунтованість доводів прокурора щодо недобросовісності скаржника як набувача земельної ділянки, відсутність внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі її вартості матимуть наслідком відмову в задоволенні позову незалежно від його обґрунтованості.
4. 6 листопада 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 33766/0/220-25 від 6 листопада 2025 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Мотивувала так:
- апеляційний суд не звернув увагу, що вимога про внесення на депозитний рахунок вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, покликана забезпечити вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади;
- прокурор заявив вимогу про витребування земельної ділянки після набрання чинності Законом № 4292-ІХ та викладу частини четвертої статті 177 ЦПК України у новій редакції, а тому мав виконати відповідні вимоги;
- держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, спрямованими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав скаржника внесенням депозиту у розмірі вартості майна для її відшкодування у разі задоволення позову. Проте прокурор не надав суду документів, що підтверджують внесення такого депозиту. Тому суд правомірно спершу залишив позовну заяву без руху, а надалі її повернув;
- прокурор у позовній заяві справді зазначав, що, на його думку, скаржник є недобросовісним набувачем земельної ділянки. Однак це не може впливати на застосування частини четвертої статті 177 ЦПК України щодо внесення на депозитний рахунок суду вартості цієї ділянки. Відповідне твердження прокурора не відповідає презумпції добросовісності, встановленій статтею 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд перевіряє добросовісність набувача під час вирішення питання про витребування чи повернення майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №910/20528/21);
- суд першої інстанції правильно поширив вимоги Закону № 4292-ІХ на відносини у цій справі, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою презумпцію добросовісності скаржника, звернувши увагу виключно на твердження прокурора у позовній заяві.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
5.2. 9 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4292-ІХ, згідно з яким внесені зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
5.3. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзаци перший, другий і четвертий частини п'ятої статті 390 ЦК України у редакції Закону № 4292-IX).
5.4. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України у редакції Закону № 4292-IX).
5.5. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону № 4292-IX).
5.6. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
5.7. Верховний Суд вже вказував, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права, і відповідні положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюються на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача (обґрунтування цього позову недобросовісністю набувача) вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України незастосовні.
Питання про добросовісність та недобросовісність набувача суд може вирішити лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Тоді як у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду (див., постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року в справі № 127/8274/24, від 1 грудня 2025 року в справі № 354/419/25, від 10 грудня 2025 року у справах № 354/1754/24 і № 354/417/25).
5.8. Апеляційний суд вказав, що позивач обґрунтував позов про витребування земельної ділянки недобросовісністю скаржника. Тому зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви. Протилежні доводи касаційної скарги з огляду на наведені вище висновки є необґрунтованими.
5.9. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
5.10. Беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду щодо застосування приписів Закону № 4292-IX (норм у редакції цього Закону), апеляційний суд вочевидь правильно застосував норми процесуального права, скасувавши ухвалу про повернення позовної заяви. Таке їхнє тлумачення та застосування не викликає розумних сумнівів. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування рішення нотаріуса, державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко