Справа № 203/9534/25
Провадження № 1-кп/0203/1268/2026
27 лютого 2026 року місто Дніпро
Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12025042170000306 від 15.11.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борсуки Кременецького (Лановецького) району Тернопільської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді тимчасово виконувача обов'язки командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді тимчасово виконувача обов'язки командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, на початку листопада 2025 року перебуваючи в населеному пункті Великоолександрівка Дніпропетровської області (більш точне місце не встановлено) за невстановленими під час досудового слідства обставинами, заволодів наступними речами: один предмет схожий на корпус гранати типу М-67 з маркуванням з маркуванням «ТNS14G024-035 2368» з запалом типу М213 з маркуванням «FUZE M213 СОР16М 032-008», після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на носіння, придбання знайденого ним предмету.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказаний предмет є бойовим припасом, а також розуміючи, що він не має, передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаним предметом, поклав його до належного йому рюкзака, здійснивши таким чином придбання бойового припасу, без передбаченого законом дозволу.
Далі, ОСОБА_4 15 листопада 2025 року (більш точний час не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу, що знаходився у його рюкзаку, з місця дислокації військової частини, а саме з населеного пункту Великоолександрівка Дніпропетровської області направився до м. Тернопіль, здійснивши, таким чином, носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
15 листопада 2025 року у період часу з 20:40 год. до 21:10 год. працівниками поліції на території залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 у ОСОБА_4 виявлено та вилучено: один конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової ручної гранати Мб7, промислового виготовлення з маркуванням «ТNS14G024-035 2368» та один запал типу М213, промислово виготовлення з маркуванням «FUZE M213 COP16М 032-008», для спорядження ручних гранат типу М67, які у конструкційному поєднанні (штатним способом) утворюють осколкову ручну гранату типу М67 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, які ОСОБА_4 придбав та носив без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. При цьому суду пояснив, що в листопаді 2025 року їхав додому в Тернопільську область, самовільно залишив військову частину, на вокзалі в місті Дніпрі під час проходження рамки металошукача граната була виявлена. Поліцейські запитали про те, чий рюкзак, він підтвердив, що його. Дозволу на придбання та носіння вказаних предметів не мав, розуміє, що такий предмет може наробити шкоди.
Обвинувачений не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, в подальшому подібного не допустить, просив дати шанс йому на виправлення.
Суду зауважив, що наразі вирішується питання про звільнення його зі служби, оскільки він є опікуном дитини, яка має тяжкі захворювання, має проходити лікування. В нього з'явилась можливість вивезти дитину закордон, тому просив суд не застосовувати заборон щодо його виїзду з України.
Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.
У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю підтверджує обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, учасники не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не мають наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухав прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, є військовослужбовцем, за місцем несення військової служби та за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружину, яка потребує лікування.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_5 своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності понести кримінальну відповідальність.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.
В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення будь - яких протиправних проступків не вчиняв, від органів досудового розслідування та суду не ухилявся, протягом кримінального провадження добросовісно виконував обов'язки обвинуваченого, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, не перешкоджав встановленню обставин злочину, що значною мірою сприяло встановленню істини у кримінальному провадженні, наразі проходить військову службу.
Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, суд вважає, що від відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду, саме звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, що захищаються та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.4 ст. 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Запобіжний захід під час досудового розслідування не застосовувався.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Разом з тим, під час досудового розслідування відповідно до постанови від 15.11.2025 речовими доказами у кримінальному провадженні визнано предмети схожі на корпус гранати М-67, запал типу М-213, що під час проведення експертизи знищено, відтак, суд не вирішує долю цих речових доказів.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 395, 532 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно зі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з
питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Нагляд за поведінкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Речові докази:
- відеозапис з бодікамер працівників ВнП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, що скопійовано на оптичний носій-диск DVD-R та відеозапис з камери спостереження, розміщеної в центральному холі залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 за 15.11.2025, що скопійований на оптичний носій - диск CD-R та зберігаються в матеріалах провадження - залишити в матеріалах провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати на проведення вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-25/45462-ВТХ від 28.11.2025 у розмірі 4457,00 грн.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1