г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 177/3092/25
Номер провадження 2/213/483/26
27 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №177/3092/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог.
14 червня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26258000039291, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитом. 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. На дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 062,32 грн, що складається із суми боргу за тілом кредиту, відсотками та комісії. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Процесуальні дії у справі.
16 грудня 2025 року позовна заява, передана за підсудністю, отримана судом.
19 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
24 грудня 2025 року недоліки усунуто.
29 грудня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Будь-яких заяв (клопотань) від сторін не надходило.
Відповідач відзив на позов не подав.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд приходить до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом.
14 червня 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір №26258000039291 про встановлення кредитного ліміту, за умовами якого відповідачу встановлено ліміт кредитної лінії у сумі 6 000,00 грн строком на 12 місяців, процентна ставка на строкову заборгованість - 48,00% річних, на прострочену заборгованість - 56,0% річних. Договором передбачено продовження строку дії договору.
Відповідач ознайомлений з умовами договору, що підтверджується його підписом. Зокрема, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.
Виписками з особових рахунків підтверджується надання кредиту відповідачу та часткове внесення коштів на повернення заборгованості.
Відповідач не в повному обсязі здійснював платежі з погашення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 14 грудня 2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 062,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 640,05 грн, заборгованість за процентами - 8 722,27 грн, комісія - 1 700,00 грн.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, на підставі якого до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №26258000039291 на суму 16 062,32 грн.
05 червня 2025 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов'язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.
Норми права, які застосовує суд.
За нормами ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з положеннями ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення первісним кредитором кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування того, що він отримував кредитні кошти на підставі укладеного кредитного договору та користувався ними не надав, ці обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
При вирішенні питання про доцільність задоволення вимоги про стягнення комісії суд враховує правові висновки Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) викладені такі правові висновки.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі № 1023-XII текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», яким безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 цих Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд зазначає, що договір №26258000039291 не містить умови про сплату позичальником комісії. Позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача комісії, не конкретизовано, яку саму комісію він просить стягнути (за надання, обслуговування кредиту тощо) не зазначено, розмір комісії не обґрунтовано, копію УДБО, на які є посилання в договорі і які можуть містити інформацію про сплату комісії, не надано.
Таким чином, позивачем не доведено, що договір містить умови про сплату комісії із зазначенням розміру комісії та періоду її сплати, а також переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Тому вимога про стягнення з відповідача комісії не підлягає задоволенню.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню заборгованості у розмірі 14 362,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 640,05 грн, заборгованість за процентами - 8 722,27 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 166,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 682,49 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 137, 141, 206, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №26258000039291 від 14 червня 2018 року у розмірі 14 362 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 32 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 640,05 грн, заборгованість за процентами - 8 722,27 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 2 166,02 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 682,49 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.