ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/12273/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/12273/25
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ»
про стягнення 9 519 426,11 грн.
За участю представників:
від позивача Литвиненко Ю.А.
від відповідача не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Київська міська рада (далі - позивач, КМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» (далі - відповідач, Товариство), в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) на вул. Верхній Вал, 70А у Подільському районі міста Києва за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у сумі 9 519 426,11 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2025.
08.12.2025 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2026.
У підготовчі засідання 08.12.2025 та 18.12.2025, а також судове засідання 15.01.2026 представник відповідача не з'явися, про дату, час та місце проведення судового засідання Товариство було повідомлено належним чином шляхом направлення ухвал суду з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернуті поштою з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній», та шляхом розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення.
У судовому засіданні 15.01.2026 суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 15.01.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
КМР 29.02.2024 ухвалила рішення № 7882/7923 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу будівель на вул. Верхній Вал, 70-А у Подільському районі міста Києва» (далі - Рішення КМР), текст якого було розміщено на офіційному вебпорталі позивача за таким посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/7882-7923.pdf.
Рішенням КМР вирішено передати Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) на вул. Верхній Вал, 70 А у Подільському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2021, номери відомостей про речове право: 45895111 та 45895381, 01.02.2022, номер відомостей про речове право: 46453985.
Підпунктом 3.11 пункту 3 Рішення КМР запропоновано Товариству сплатити безпідставно збереженні кошти за користування Земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) [далі - Департамент].
Слід зазначити, що відповідач не звертався до Департаменту за здійсненням розрахунків.
На підставі Рішення КМР позивачем і відповідачем укладено договір оренди Земельної ділянки від 27.02.2025 № 84.
Згідно з інформаційною довідкою від 08.09.2025 № 442569439 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договір оренди Земельної ділянки зареєстровано 27.02.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавцем є КМР, а орендарем - Товариство.
У силу приписів статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України [далі - ПК України]).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З огляду на вказані норми права, чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування Земельною ділянкою у Товариства, не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020 № 922/2417/19.
КМР зазначає, що відповідач не сплачував у повному розмірі орендну плату за користування Земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на Земельній ділянці, до моменту реєстрації права оренди на Земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 83 ЗК України, а також інформаційної довідки від 08.09.2025 № 442569439 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі КМР є власником Земельної ділянки.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2025 № НВ-0000072282025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 площею 0,7796 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, на вул. Верхній Вал, 70 А у Подільському районі міста Києва, проведена 08.10.2021.
Отже, Земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України з 08.10.2021.
Згідно з інформаційними довідками від 16.09.2025 № 443669573, № 443669818, № 443670099 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Земельна ділянка забудована об'єктами нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству, а саме: комплексом будівель загальною площею 519,3 кв. м (складові частини: нежитлова будівля А площею 451 кв. м, нежитлова будівля Б площею 68,3 кв. м, збірно-розбірний склад В, збірно-розбірний ангар Г, асфальтобетонна площадка І, огорожа 1) [реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1443054880000], (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.12.2021, номер відомостей про речове право: 45895111), нежитловою будівлею загальною площею 217,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 241840580385), (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 01.02.2022, номер відомостей про речове право: 46453985) та нежитловою будівлею (літ. А) площею 8,4 кв. м (складові частини: асфальтобетонна площадка І, огорожа № 1, ворота № 2) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2542944480000), (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.12.2021, номер відомостей про речове право: 45895381).
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06,2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22).
Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та у низці постанов Верховного Суду.
Таким чином, вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов'язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкти нерухомості, які було придбано на підставі правочину.
Отже, з дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем Земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, тому саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування Земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування Земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно насувалося, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіюваної шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 тощо.
Відповідно до приписів статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно зі статтею 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).
ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 Верховний Суд вказав таке: « 49. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».
Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.01.2025 № НВ-9905664542025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 на 2025 рік становить 77 081 061,47 грн.
Відповідно до Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.03.2024 №НВ-9934755872024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 на 2024 рік становить 68 824 520,16 грн.
Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування.
Так, відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https:// land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi- oczinky-zemel-za-2024-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років є таким:
- 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь);
- 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь);
- 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).
З огляду на викладене, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки визначалась відповідно до вимог законодавства, та складає:
- за 2023 рік становить 65 484 795,59 грн (68 824 520,16/1,051);
- за 2022 рік становить 56 943 300,51 грн (65 484 795,59/1,15);
- за 2021 рік становить 51 766 636,83 грн (56 943 300,51/1,1).
Верховний Суд у постанові від 25.02.2025 у справі № 903/622/24 зазначив таке: « 5.10. Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок».
Позивач у контексті обчислення періоду стягнення безпідставно збережених коштів посилається на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», в якому передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, враховуючи, що предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів за період з 23.12.2021, позовна давність не спливла.
Враховуючи те, що Земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні статі 79-1 ЗК України 08.10.2021, а дата набуття права власності на об'єкти нерухомого майна - 23.12.2021, то період, за який слід стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, - з 23.12.2021 до 26.02.2025 (день, що передує дню реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2025 № НВ-0000072282025 Земельна ділянка належить до земель з видом цільового призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Ставка орендної плати визначається за періоди:
- 23.12.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24;
- 01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745;
- 01.01.2023 - 31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869;
- 01.01.2024 - 31.12.2024 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572;
- 01.01.2025 - 26.02.2025 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234.
У вказаних вище рішеннях КМР визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).
До земель з видом цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), застосовується ставка орендної плати - 5%.
Враховуючи викладене вище позивачем здійснено такий розрахунок:
- з 23.12.2021 до 31.12.2021 - 51 766 636,83*5%/365*9 днів = 63 821,88 грн;
- з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 56 943 300,51*5%/365*365 днів = 2 847 165,03 грн;
- з 01.01.2023 до 31.12.2023 - 65 484 795,59*5%/365*365 днів = 3 274 239,78 грн;
- з 01.01.2024 до 31.12.2024 - 68 824 520,16*5%/366*366 днів = 3 441 226,01 грн;
- з 01.01.2025 до 26.02.2025 - 77 081 061,47*5%/365*57 днів = 601 865,82 грн, а разом:
63 821,88 + 2 847 165,03 + 3 274 239,78 + 3 441 226,01 + 601 865,82 = 10 228 318,52 грн, де зазначені: період (рік) розрахунку; нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді (році); кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.
Слід зазначити що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 12.09.2025 № 25999/5/26-15-04-15-03) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за період з 23.12.2021 до 27.02.2025 Товариством до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Подільський район) наведена у додатку до листа, відповідно до якого сплачено податкові зобов'язання по земельному податку в розмірі 708 892,41 грн.
Отже, з відповідача слід стягнути безпідставно збережені ним кошти з урахуванням суми сплаченого Товариством земельного податку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21, від 25.04.2023 у справі № 916/3390/21.
Сума, що підлягає стягненню з Товариства на користь КМР, складає 9 519 426,11 грн (10 228 318,52 грн - 708 892,41 грн).
Суд погоджується з посиланнями позивача на те, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту, виходячи з такого.
Відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого Інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку є саме стягнення з відповідача на підставі частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування Земельною ділянкою за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у розмірі 9 519 426,11 грн.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» (вул. Верхній Вал, буд. 70-А, м. Київ, 04070, код 44439605) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001, код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) на вул. Верхній Вал, 70 А, у Подільському районі міста Києва за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у розмірі 9 519 426 (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн 11 коп., судовий збір в розмірі 114 233 (сто чотирнадцять тисяч двісті тридцять три) грн 11 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.02.2026.
Суддя О.Г. Удалова