ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2026Справа № 910/14739/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний інжиніринг"
до Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Хутір Вільний"
про стягнення 119 390,40 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний інжиніринг" (далі - позивач) з позовом до Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Хутір Вільний" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 119 390,40 грн, які, за твердженням позивача, отримані відповідачем без належних правових підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/14739/25 за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, відповідачу для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 02.12.2025 до 17:00 год., а отже, відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у даній справі вважається врученою сторонам 02.12.2025.
08.12.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить: надати копію позовної заяви та доданих до неї документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний інжиніринг"; продовжити строк надання відзиву з дня вручення даної ухвали на позов.
15.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 07.01.2026 постановлено: відмовити у задоволенні клопотання Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Хутір Вільний" про продовження строку для подання відзиву на позов; прийняти до розгляду відзив Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Хутір Вільний", поданий 15.12.2025.
16.02.2026 від позивача надійшло клопотання про пришвидшення розгляду даної справи.
Інших заяв по суті та клопотань від учасників справи не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець, Фонд) та ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2019 № 8547 (далі - Договір № 8547).
Відповідно до Договору № 8547 Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 80,0 кв. м (на 1-му поверсі виробничої будівлі котельні літ «Е»), розміщене за адресою: 03026, м. Київ, Дніпровське (Дніпропетровське) шосе, 3, що перебуває на балансі Медичного реабілітаційного центру МВС України «Хутір Вільний».
Майно передається в оренду з метою розміщення котельні для виробництва теплової енергії з подальшим забезпеченням нею МРЦ. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.
Пунктом 3.6. Договору № 8547 передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Як визначено 3.7. Договору № 8547, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.
Згідно з п. 5.3. Договору № 8547 Орендаря зобов'язано своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.1 Договору № 8547 останній укладано стороком на 2 роки 11 місяців, договір діє з 09.10.2019 по 09.09.2022 включно.
Фонд листом від 11.11.2022 № 30-06/4690 надіслав на адресу МРЦ МВС України «Хутір Вільний» акти повернення з оренди майна, що належить до державної власності, для підписання. Підписані примірники МРЦ МВС України «Хутір Вільний» надіслало до Фонду (лист від 15.11.2022 № 33/5-328) та повідомило про наявність заборгованості Орендаря на загальну суму 44 894, 31 грн. Слід зазначити, що Орендар суму заборгованості у грудні 2022 року не відшкодував, однак у річному звіті за 2022 рік заборгованість не відображена.
Після цього Фонд надіслав МРЦ МВС України «Хутір Вільний» повідомлення від 13.02.2023 № 30-06/2077 про розірвання договору оренди на тій підставі, що Орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців і більше. Фонд підписаний примірник акта повернення з оренди майна не надсилав.
МРЦ МВС України «Хутір Вільний» направлено до ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» претензію про сплату суми боргу та пені у зв'язку з простроченням перерахування орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2019 № 8547 (вихідний № 33/5-550 від 23.07.2024), до якої долучено довідку щодо суми заборгованості ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» за договором оренди № 8547 від 09.10.2019 та акт звірки розрахунків між МРЦ МВС України «Хутір Вільний» та ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» згідно з договором оренди від 09.10.2019 № 8547 станом 01.06.2024.
22.08.2024 зі сторони ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» здійснено оплату суми заборгованості в повному обсязі у розмірі - 119 390, 40 грн, без заперечень щодо суми та порядку наданих розрахунків (платіжна інструкція № 190 від 22.08.2024, виписка з рахунка за 22.08.2024).
11.09.2025 між Балансоутримувачем в особі МРЦ МВС України «Хутір Вільний» та Орендарем ТОВ «Український енергетичний інжиніринг» складено Акт приймання-передачі належного орендарю майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8547 від 09.10.2019.
При цьому позивач вказує, що згідно з відповіддю Фонду, наданою у відповідь на адвокатський запит, відповідно до відомостей, що містяться в АППС «ЕТАП-ОРЕНДА», дія договору оренди припинена 11.03.2022 на підставі акту огляду від 11.03.2022, складаного балансоутримувачем - МРЦ МВС України «Хутір Вільний».
Крім того, у вказаному листі зазначено про наявність у позивача у даній справі заборгованості до бюджету: з орендної плати у розмірі 30 054,87 грн, втрат від інфляції у розмірі 15 929,59 грн, пені у розмірі 53 104,13 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача на такі вимоги, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно з ч. 3 вказаної норми положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як визначено ч. 3 вказаної норми, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що:
"предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
При цьому, як встановлено судом під час розгляду даної справи, між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву укладено договір оренди від 09.10.2019 № 8547, за яким, як вказує позивач, орендні відносини припинені 11.03.2022 згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Проте, у вказаному ж листі зазначено про наявність у позивача у даній справі заборгованості з орендної плати за договором оренди.
Платіжною інструкцією № 190 від 22.08.2024 позивач сплатив відповідачу у даній справі грошові кошти в розмірі 119 390,40 грн з посиланням в призначені платежу "сплата заборгованості за оренду".
При цьому під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт відсутності у позивача заборгованості зі сплати орендної плати та здійснених на таку заборгованість нарахувань (пені, інфляційних тощо).
Крім того, в призначенні платежу згідно з платіжною інструкцією № 190 від 22.08.2024 вказано, що кошти сплачуються як заборгованість за оренду.
При цьому те, що відповідач у даній справі не є стороною договору оренди, не вказує, що такі кошти отримані відповідачем за відсутності правових підстав, оскільки, як погоджено сторонами в п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50%, а відповідач у даній справі є балансоутримувачем орендованого позивачем згідно з договору від 09.10.2019 № 8547 майна.
Крім того, позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів повернення орендованого майна шляхом підписання акту повернення майна з оренди, тому доводи про припинення орендних відносин з 11.03.2022 та відсутність заборгованості за договором від 09.10.2019 № 8547 не підтверджені позивачем документально.
Також, як вказано вище, такі кошти сплачувались позивачем як оплата заборгованості за оренду згідно з договором, а тому не можуть вважатись майном, отриманим відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки не підпадають під ознаки кондикційних зобов'язань (відсутність договірних зобов'язань), адже сплачені на виконання зобов'язань за договором оренди).
Таким чином, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що кошти в розмірі 119 390,40 грн сплачені ним надмірно.
Враховуючи викладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 27.02.2026.
Суддя О.Г. Удалова