Справа № 909/48/26
26.02.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізична особа - підприємець Ярош Інна Іванівна
(
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ"
(вул. Пасічна, буд. 41, кв. 28, м. Івано-Франківськ,
Івано-Франківська область, 76008)
про стягнення заборгованість в загальній сумі 126 525, 53 гривень, з яких: 101 126, 70 гривень - основний борг, 19 426, 96 гривень - пеня, 2 224, 79 гривень - інфляційних втрат, 1 873, 54 гривень - 3 % річних та 1 873, 54 гривень - процентів за користування чужими коштами,
за участю:
від позивача: представник в судове засідання не з'явився,
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився,
Фізична особа - підприємець Ярош Інна Іванівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 503/26 від 21.01.2026) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" про стягнення заборгованості в загальній сумі 126 525, 53 гривень, з яких: 101 126, 70 гривень - основний борг, 19 426, 96 гривень - пеня, 2 224, 79 гривень - інфляційних втрат, 1 873, 54 гривень - 3 % річних та 1 873, 54 гривень - процентів за користування чужими коштами.
Ухвалою від 26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 03.03.2026; запропонував відповідачу подати суду: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
10.02.2026 за вх. № 2363/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" надійшов відзив на позовну заяву.
10.02.2026 за вх. № 2364/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
25.02.2026 за вх. № 3394/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Фізичної особи - підприємця Ярош Інни Іванівни, адвоката Шабана Василя Гениковича надійшла відповідь на відзив.
25.02.2026 за вх. № 3464/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані заяви, клопотання та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Щодо клопотання відповідача про повернення позовної заяви.
Так, у поданому до суду відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" вказуючи на відсутність повноважень представника позивача просив суд повернути позовну заяву позивачу.
Відповідач, посилаючись на рішення Ради адвокатів України № 98 від 20.09.2019 "Про затвердження роз'яснення щодо заповнення обов'язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги", вказує, що в долученому до позову ордері на надання правової допомоги Фізичній особі - підприємцю Ярош Інні Іванівні, адвокатом Шабаном Василем Гениковичем відсутні такі обов'язкові реквізити як номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Разом із тим, суд звертає увагу, що Рішенням Ради адвокатів України "Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги" від 07.06.2025 за № 66, із переліку реквізитів, які містяться в ордері, виключено реквізити "номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане".
Радою адвокатів України відповідно до Рішення за № 103 від 17.10.2025 "Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги" виключено із зазначеного вище Положення вимогу щодо самостійного заповнення адвокатом реквізитів ордера "номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане".
Так, у постанові Верховного Суду 15.07.2021 у справі № 904/6342/20 вказано "Суд зазначає, що в ордері містяться дані про видане Мирошніченко І. В. свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, його номер, дата видачі та зазначено інформацію про орган, який його видав. Відсутність в ордері інформації про номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане не впливає на дійсність такого ордеру, оскільки ордер ідентифікує особу, на ім'я якої останній виданий".
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява при зверненні до суду була підписана представником позивача, повноваження якого підтверджено ордером на надання правничої допомоги б/н від 15.12.2025.
Згідно із пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відтак, суд зазначає, що можливість повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачена лише перед відкриттям провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви.
Разом із тим, щодо посилання відповідача щодо передчасно поданого позову та необхідності досудового врегулювання спору, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії або позову.
Водночас, статтею 124 Конституції України закріплено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Ураховуючи викладене, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору є необґрунтованими.
Щодо заяви відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У поданому клопотанні про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідач зазначає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не забезпечить повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин спору, що суперечить завданням господарського судочинства щодо справедливого та ефективного захисту прав сторін, оскільки заявлені позивачем вимоги пов'язані зі значними грошовими сумами та потенційними майновими наслідками для відповідача, що зумовлює необхідність більш ретельного та детального судового розгляду із застосуванням повного процесуального інструментарію.
За правилами частин 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення, або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак справа № 909/48/26 є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а тому у суду відсутні підстави для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та задоволення означеного клопотання відповідача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що процесуальні права учасників справи не обмежується у спрощеному позовному провадженні, а тому відповідач жодним чином не позбавлений такого права під час розгляду справи № 909/48/26 в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо відсутності перекладу окремих доказів.
Так, позивачем долучено до позову копію міжнародної товаро-транспортної накладної, яка викладена іноземною мовою.
Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів", судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За положеннями статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно фз пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
За правилами частин 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відтак, для дотримання принципу змагальності сторін, враховуючи необхідність повного та всебічного з'ясування обставин справи та підтвердження їх відповідними доказами, суд вважає за можливе зобов'язати позивача надати до суду нотаріально засвідчений переклад долученої до матеріалів справ копії міжнародної товаро-транспортної накладної.
Частиною 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексуУкраїни визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
З метою повного, об'єктивного встановлення обставин справи, господарський суд вважає за необхідне відкласти судове засідання.
Керуючись статтями 12, 120, 234 - 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" (вх. № 2364/26 від 10.02.2026) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" про повернення позовної заяви - відмовити.
3. Розгляд справи по суті відкласти на 03.04.2026 об 11:00 год.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 7.
4. Зобов'язати позивача в строк до 31.03.2026 подати до суду нотаріально засвідчений переклад долученої до матеріалів справ копії міжнародної товаро-транспортної накладної.
5. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
6. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
7. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
8. Ухвала набирає законної сили 26.02.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В. В. Михайлишин