Постанова від 24.02.2026 по справі 922/3349/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3349/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;

представниці позивача (в залі суду) - Леонової Т.О.;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (вх. №47 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Усатої В.В. 08.12.2025 (повний текст складений 18.12.2025) у справі №922/3349/25

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія"

про припинення повноважень директора

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", в якому просить:

1) припинити повноваження ОСОБА_1 як Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (члена колегіального виконавчого органу);

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія":

- видати позивачу копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України,

- внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Усі судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" протиправно ухиляється від припинення повноважень позивачки та звільнення її з роботи. При цьому, впродовж тривалого часу позивачка позбавлена можливості фактично реалізовувати свої повноваження та працювати, оскільки Товариство не здійснює свою діяльність за адресою реєстрації, заробітна плата позивачу не виплачується. Вказане порушує корпоративні права позивачки та конституційне право вільно обирати місце роботи і отримувати заробітну плату за виконану роботу.

За твердженнями позивачки, за відсутності рішення загальних зборів Товариства про її звільнення з посади директора фінансового порушуються права ОСОБА_1 на припинення трудових відносин.

Зазначає, що з 22.05.2026 Загальними зборами учасників Товариства було прийнято рішення про ліквідацію Товариства. Загальні збори Учасників також вирішили передати всі повноваження на управління Товариством Ліквідатору одноособово, таким чином повноваження Дирекції, як органу управління товариства, перейшли до ліквідатора.

Як зазначає позивач, у зв'язку з таким рішеннями учасника Товариства ОСОБА_2 щодо зміни керівництва, початку ліквідації та відсутністю нового Генерального директора ОСОБА_3 , вона перебувала у стані повної невизначеності щодо її подальших дій та того, яким чином їй продовжувати виконання посадових і трудових обов'язків.

02.06.2025 ОСОБА_1 прийняла рішення звільнитися з займаної посади і ініціювати припинення своїх повноважень та звернулася до керівника ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" з письмовою заявою, яку направила цінним листом з описом вкладення № 6114506060220 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на зареєстровану адресу Товариства.

Позивачка вважає, що вчинила залежні від неї дії для припинення повноважень та свого звільнення, не мала права самостійно скликати Загальні збори чи ухвалювати самостійне рішення про припинення повноважень та трудового договору, однак у зв'язку з бездіяльністю Товариства, її повноваження не були припинені з незалежних від неї підстав, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25 позов задоволено повністю.

Припинено повноваження ОСОБА_1 як Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (члена колегіального виконавчого органу).

Зобов'язано ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (код ЄДРПОУ 40578993) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Зобов'язано ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Стягнуто з ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд виходив з наступного:

- припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права;

- управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України);

- згідно з п. 9.1 Статуту ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" управління Товариством здійснюють: Загальні збори учасників Товариства, Дирекція Товариства;

- до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить, зокрема, але не виключно: обрання та звільнення членів виконавчого органу - Дирекції (всіх чи окремо одного або декількох з них), що закріплено в пункті 9.2.3. Статуту.

- загальні збори Учасників скликаються з ініціативи Дирекції Товариства (підпункт 1 пункту 9.2.4 Статуту);

- позивач (Директор фінансовий) - входить до складу колегіального виконавчого органу Товариства - Дирекції, а отже правовідносини між нею та Товариством носять корпоративний характер. При цьому, питання призначення, звільнення та припинення повноважень членів Дирекції віднесено Статутом до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Дирекція не вправі приймати рішення щодо припинення повноважень і звільнення членів Дирекції;

-за процедурою, визначеною Статутом, Генеральний директор Товариства, який є головною відповідальною особою Товариства, зобов'язаний організовувати засідання Дирекції, бути присутнім на них, приймати рішення щодо питань обговорення, вести протокол засідань Дирекції та забезпечувати донесення до відома Загальних зборів Товариства рішень Дирекції, у тому числі про скликання позачергових Загальних зборів;

- позивачка з метою звільнення з займаної посади зверталася до керівника ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" з письмовими заявами 02.06.2025 (про звільнення) та 16.06.2025 (про видачу наказу про звільнення), які направила цінним листом з описом вкладення на зареєстровану адресу Товариства, проте новий Генеральний директор Товариства не вжив заходів щодо відповіді позивачу на жоден з листів та не зв'язувався з позивачем;

- відповідь на заву позивачки від 02.06.2025 про звільнення було надано ліквідатором, який зазначав, що за результатами розгляду Товариством заяви ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 02.06.2025 в задоволенні їй відмовлено, оскільки заявницею не надано доказів неможливості продовження трудових відносин та відсутності обґрунтованих підстав припинення трудового договору з ініціативи працівника. Також повідомлено, що у зв'язку із цим ОСОБА_1 зобов'язана відпрацювати двотижневий строк з моменту подання письмового повідомлення про звільнення та здійснити повну передачу Товариству усіх документів, матеріальних носіїв інформації, доступів і майна, що належить Товариству та перебувають у фактичному розпорядженні ОСОБА_1 або стали їй відомі у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог полягали в наступному:

- чинне законодавство не передбачає права працівників за власним бажанням не виходити на роботу лише з тієї причини, що підприємство перебуває у процедурі ліквідації. До моменту припинення трудових відносин у передбаченому законом порядку працівники зобов'язані виконувати свої трудові обов'язки та дотримуватися трудової дисципліни, якщо інше не встановлено законодавцем чи роботодавцем. ОСОБА_1 не отримувала від роботодавця повідомлень, наказів або розпоряджень щодо залишення свого місця роботи, а тому починаючи з 28 травня 2025 року ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" фіксує прогул робітника без зазначення причин;

- саме ОСОБА_1 мала ініціювати скликання Загальних зборів шляхом подання до Дирекції Товариства письмової вимоги із зазначенням запропонованого порядку денного, зокрема питання щодо її звільнення з посади Директора фінансового. Однак, позивач не вчинила дії, передбачені Статутом Товариства для свого звільнення;

- підстави та повноваження для задоволення заяви про звільнення у ліквідатора Товариства були відсутні;

- коли відбулось звільнення ОСОБА_4 з посади Генерального директора всі повноваження та відповідальність Генерального директора перебували в іншої особи, а саме Директора фінансового - ОСОБА_1 .

Суд не погодився з вказаними доводами відповідача, та зазначив, що рішенням Загальних зборів Учасників Товариства від 22.05.2025, Генеральний директор ОСОБА_4 був звільнений та з 22.05.2025 призначено нового директора - ОСОБА_3 . Відтак, з 22.05.2025 і далі у ОСОБА_1 у будь-якому разі не було повноважень виконувати обов'язки Генерального директора Товариства.

Крім того, відповідно протоколу № 02-25 Загальними зборами учасників ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" від 22 травня 2025 року було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом його ліквідації.

Цим же рішенням було утворено ліквідаційну комісію Товариства у складі однієї особи - ліквідатора, та обрано головою комісії з припинення - ліквідатором Товариства Іваненка Євгена Володимировича, а також надано ОСОБА_5 передбачені чинним законодавством України повноваження ліквідатора на припинення Товариства, шляхом ліквідації, визначено, що рішення з усіх питань в ліквідаційній процедурі приймаються одноособово ліквідатором.

Суд зауважив, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Суд дійшов висновку, що з початком процедури ліквідації та утворенням ліквідаційної комісії, усі повноваження щодо управління справами юридичної особи перейшли до ліквідатора Товариства. Орган управління Товариством - Дирекція - не був включений до складу ліквідаційної комісії, а відтак усі повноваження Дирекції з управління справами юридичної особи фактично припинилися, оскільки були передані за рішенням Загальних зборів учасників ліквідатору - Іваненку Є.В., який був наділений повноваженнями одноособово вирішувати всі питання у процедурі ліквідації.

Отже, з моменту початку процедури ліквідації повноваження Пархоменко Ю.А. як члена Дирекції на управління Товариством фактично припинилися, а відповідні повноваження були передані Ліквідатору.

Також суд зазначив, що у фінансового директора, як окремого члена Дирекції на момент подання заяви про звільнення були відсутні повноваження на скликання засідання Дирекції.

Оскільки всі повноваження на управління Товариством було вирішено надати Ліквідатору одноособово, повноваження Дирекції як органу управління товариства перейшли до ліквідатора.

Суд погодився з доводами позивача про те, що саме ліквідатор в процедурі ліквідації був наділений повноваженнями з вирішення всіх питань, у тому числі щодо скликання Загальних зборів Учасників Товариства для звільнення Директора фінансового, оскільки таке рішення віднесено до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників.

Судом враховано, що ліквідатор (як єдина особа, яка уповноважена здійснювати управління підприємством) у своїй відповіді від 17.06.2025 не повідомив про неможливість проведення Загальних зборів Учасників Товариства чи про необхідність для Позивача, на його думку, звернутися з відповідними заявами до Учасників Товариства чи скликати проведення таких зборів самостійно, не надано Позивачу повноважень чи розпоряджень на скликання Загальних зборів учасників Товариства для вирішення питання про її звільнення.

З огляду на обставини даної справи суд дійшов висновку, що окрім написання заяви про звільнення за власним бажанням, ОСОБА_1 не мала інших повноважень та обов'язків на скликання Загальних зборів учасників Товариства, оскільки такі повноваження мав виключно ліквідатор.

Щодо доводів відповідача про відсутність ОСОБА_1 з 28 травня 2025 року на робочому місці до тепер без поважних причин та ухилення від виконання трудових обов'язків, суд зазначив, що відповідачем на підтвердження такої позиції не надано належних доказів того, коли та ким фіксувалася така відсутність, на підставі яких повноважень та де перебували ці особи. Також відповідачем не надано доказів та пояснень з приводу того, яким чином Відповідач намагався за цей період з'ясувати причини відсутності Позивачки, як встановив відсутність поважних причин чи яким чином намагався вплинути на ситуацію відсутності позивача.

Суд зазначив, що відповідачем надано копії Додатку 1 та Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого Єдиного внеску, за період червень - вересень 2025 року, які на думку відповідача, відображають, що у відповідний період відсутні нарахування заробітної плати та сплата податків за цього працівника, що додатково свідчить про її фактичну відсутність на робочому місці та невиконання трудових обов'язків.

Разом з цим, суд встановив, що Додаток 1 та Додаток 4 ДФ за липень 2025 року (подано до контролюючого органу 18.08.2025) містить інформацію про керівника Товариства - ОСОБА_4 , який був звільнений ще у травні 2025 року. У Додатку 1 та Додатку 4 ДФ за попередній місяць - червень 2025 року - вже був зазначений новий керівник ОСОБА_3 .

Такі розбіжності не дають змогу встановити достовірність та об'єктивність викладеної у них інформації, оскільки вони містять інформацію про звільненого керівника Товариства ОСОБА_4 , який не міг бути зазначений у звітності у липні та серпні 2025 року.

Окрім того, ані Додаток 1, ані Додаток 4 ДФ за червень та липень 2025 року не містять відомостей про нарахування та виплату заробітної плати генеральному директору за вказаний період (ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_3 ). Генеральний директор ОСОБА_3 взагалі відсутній у списках застрахованих осіб.

Суд також звернув увагу на додану відповідачем копію наказу про призначення ОСОБА_6 на посаду Головного бухгалтера Товариства з тривалістю робочого дня 8 годин на день (40 годин на тиждень) та розміром окладу 8000,00 грн та зазначив, що з відомостей Додатку 1 та Додатку 4 ДФ за червень 2025 року вбачається, що сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 становить 1687,50 грн за 30 календарних днів, тобто з розрахунку за частину робочого дня, а не за повний робочий день. При цьому, ОСОБА_6 єдина особа, якій нараховано заробітну плату за місяць.

Поряд з встановленими судом обставинами у поданих документах по суті справи відповідач вказував, що за місцезнаходженням Товариства щоденно у робочі дні з 09:00 до 18:00 год були присутні ліквідатор та/або уповноважений представник учасника Товариства. Проте доказів такого не надано, як не надано і документів про призначення будь-якого уповноваженого представника учасника Товариства, його ім'я і повноваження, графік його роботи та доказів його присутності за місцезнаходженням Товариства у вказані години щоденно.

Суд зазначив, що зміст поданих відповідачем документів фактично підтверджує слова Позивача про відсутність уповноважених осіб за місцезнаходженням Товариства та зупинення діяльності - оскільки з відомостей наданих до суду вбачається, що заробітна плата нараховувалася лише головному бухгалтеру ОСОБА_6 та в розмірі частини від посадового окладу.

Крім того, суд встановив, що працівники Азово-Чорноморської інвестиційної компанія у формі ТОВ зверталися з колективною скаргою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на дії керівництва. В процесі розгляду цього колективного звернення, 31.07.2025 Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було здійснено спробу проведення заходу держаного нагляду (контролю), однак здійснити цей захід державного нагляду (контролю) не надалось можливим за відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням товариства за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, про що складено акт №ПНС/ ХК/17800/АА024721/НП від 01.08.22025 про неможливість проведення заходу державного контролю. Копії колективних звернень Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було направлено до Харківського районного управління поліції №1 (Київський ВП), Київської окружної прокуратури міста Харкова, та “до відома» в ГУ Національної поліції в Харківській області, Харківської обласної прокуратури. Заявників було поінформовано листом ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, що дані звернення були розглянуті в межах компетенції та долучені до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025221130001059 від 20.06.2025.

Зазначений Акт Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці складено відносно посадових осіб Азово-Чорноморській інвестиційної компанії у формі ТОВ, проте проведення заходу держаного нагляду (контролю) було здійснено саме за адресою Відповідача: м. Харків, вул. Сумська, 96.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи викладені відповідачем у заявах по суті, спростовуються в своїй сукупності доказами поданими позивачем та долученими до матеріалів справи. Вимога позивача про припинення її повноважень як Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (члена колегіального виконавчого органу) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим суд зазначив, що між позивачкою та Товариством існують додатково і трудові відносини, які виникли з корпоративних на підставі ст. 39 вказаного Закону та наказу про прийняття на роботу №5-К від 16.03.2017, як між працівником та роботодавцем. При цьому, позивачем було повідомлено роботодавця про намір звільнитися за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, а отже виконано вимоги трудового законодавства про попередження Товариства.

Суд зазначив, що припинення повноважень члену колегіального органу тягне за собою припинення трудового договору.

За висновками суду, з припиненням повноважень члена колегіального виконавчого органу, припиняється і трудовий договір з цією особою на підставі п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а роботодавець зобов'язаний видати відповідний наказ про звільнення у зв'язку із припиненням повноважень, тому позовні вимоги щодо видачі позивачу копії наказу про її звільнення з посади Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та щодо внесення відповідних записів до трудової книжки також підлягають задоволенню.

04.01.2026 ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Поновити ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 по справі №922/3349/25.

2. Відкрити апеляційне провадження у справі № 922/3349/25 за апеляційною скаргою ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 по справі №922/3349/25.

3. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 по справі №922/3349/25.

4. Ухвалити нове рішення по справі №922/3349/25, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

5. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що суд при прийнятті рішення від 08.12.2025 по справі №922/3349/25 не з'ясував обставин, що мають значення для справи; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт вважає, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні, оскільки не вбачається будь-якого порушення прав ОСОБА_1 , а в діях ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" відсутні дії чи бездіяльність, які б свідчили про порушення прав працівника або невиконання вимог чинного законодавства.

За доводами апелянта, судом фактично не було взято до уваги жодного з доказів, наданих відповідачем, а оцінка обставин справи здійснювалася виключно крізь призму позиції позивачки, проте такий підхід ставить під сумнів дотримання судом принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу перед законом і судом та об'єктивності судового розгляду.

Як зазначає апелянт, з метою початку виконання ліквідаційної процедури, ліквідатором Товариства ОСОБА_5 було прийнято рішення прибути до місцезнаходження ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" для виконання повноважень, визначених чинним законодавством України, оскільки організаційно-управлінські функції у зв'язку з початком процедури ліквідації покладаються на ліквідатора. При цьому, ліквідатору не було передано жодної документації, що належить Товариству, від минулого керівництва - Дирекції ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ). В момент звільнення ОСОБА_4 з посади Генерального директора всі повноваження та відповідальність Генерального директора перебували в іншої особи, а саме: Директора фінансового ОСОБА_1 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 була останньою особою, яка фактично виконувала обов'язки Генерального директора Товариства та у віданні якої перебувала документація, майно й цінності Товариства до початку ліквідаційної процедури, ліквідатор Товариства з метою отримання відповідної документації для проведення ліквідаційної процедури, аналізу господарської діяльності Товариства та виконання інших повноважень, передбачених законодавством, здійснив направлення вимоги до члена колегіального виконавчого органу ОСОБА_1 , що є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Зазначає, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Товариства всі повноваження посадових осіб, у тому числі Генерального директора, припиняються, а управління справами підприємства, ведення його документації, розпорядження майном і представництво інтересів покладаються виключно на ліквідатора.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- починаючи з 28 травня 2025 року ОСОБА_1 безпідставно припинила з'являтися на своєму робочому місці. Жодних повідомлень роботодавцю про причини своєї відсутності вона не надала, відповідних заяв також не подавала;

- рішення про звільнення інших членів колегіального виконавчого органу Товариства або зміна складу Дирекції Загальними зборами учасників не приймались;

- відсутність працівника на робочому місці може визнаватися поважною лише у випадках, визначених законодавством, зокрема: перебування у щорічній чи додатковій відпустці, тимчасова непрацездатність, службове відрядження, простій, обставини сімейного характеру, які підтверджуються належними доказами, а також виконання конституційного обов'язку із захисту Батьківщини тощо. Жодних із перелічених обставин ОСОБА_1 роботодавцю не повідомила і не надала документів чи відомостей, що могли б підтвердити наявність причин її відсутності на робочому місці;

- дії ОСОБА_1 розцінювались як прогул без поважної причини. ОСОБА_1 не отримувала від роботодавця повідомлень, наказів або розпоряджень щодо залишення свого місця роботи, а тому починаючи з 28 травня 2025 року ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" фіксувало прогул робітника без зазначення причин;

- заява ОСОБА_1 про звільнення містила вимогу про звільнення за власним бажанням з 02.06.2025, була направлена засобами поштового зв'язку 02.06.2025, отримана відповідачем 04.06.2025. Отже, позивачем створювалися наперед умови неможливості задоволення такої заяви без порушення вимог чинного законодавства в частині щодо розрахунку та виплати усіх належних працівнику при звільненні виплат;

- заява про звільнення не містила посилань на положення статті 4 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", а також на неможливість продовження роботи у зв'язку з воєнним станом, у зв'язку з чим такі обставини не могли бути враховані роботодавцем під час ознайомлення із заявою про звільнення. Крім того, заява ОСОБА_1 не містила прохання про скликання засідання Дирекції Товариства чи Загальних зборів учасників Товариства, а також вимоги про звільнення працівниці на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України;

- у зв'язку з тим, що на момент її надходження повноваження щодо управління Товариством уже були передані ліквідатору, відповідь на заяву про звільнення була надана саме ліквідатором у межах наданих йому законом повноважень;

- щодо висновків суду про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження відсутності позивачки на роботі з 28.05.2025, відповідач зазначає, що в матеріалах справи крім звітності Товариства про перебування працівниці та нарахування їй заробітної плати й інших платежів, наявний інший внутрішній документ Товариства, а саме табель обліку використаного робочого часу за травень 2025 року, у якому зафіксовано та зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 28.05.2025; табель підписано ліквідатором Товариства як особою, яка в період ліквідаційної процедури здійснювала облік працівників на підставі наявних у Товариства відомостей. Крім того,, матеріали справи містять неодноразові звернення Відповідача до Позивачки з повторними вимогами надати інформацію та пояснення щодо причин її неявки на робочому місці, про що було відомо суду та міститься у матеріалах справи (листопад 2025 року). Але у тексті судового рішення безпідставно зазначено, що з наведеної документації нібито неможливо встановити факт відсутності працівника, що не відповідає дійсності та прямо суперечить змісту поданих доказів;

- відповідач обрав шлях мирного врегулювання ситуації та свідомо утримувався від застосування дисциплінарних заходів з метою не завдати шкоди трудовій репутації працівниці та не створювати їй негативних наслідків у подальшому працевлаштуванні, тому питання та твердження суду у судовому засіданні, що працівницю потрібно було звільняти через прогул взагалі незрозуміло для Відповідача;

- фактично лист ліквідатора не містив будь-яких вимог щодо відпрацювання двотижневого строку, не містив погроз звільнення та не містив жодних формулювань, які судом були приписані його змісту. З тексту листа випливала виключно фіксація відсутності працівника на роботі з посиланням на норми чинного трудового законодавства, прохання з'явитися на робоче місце з наданням пояснень щодо причин відсутності та повторне повідомлення про передачу документації, майна та цінностей;

- звертаючись до суду, ОСОБА_1 фактично змінила правову природу своїх вимог, обґрунтовуючи їх уже нібито порушенням трудових прав та просить звільнити її вже на інших підставах, а саме на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, що жодним чином не кореспондується із її первинним волевиявленням, викладеним у заяві про звільнення від 02 червня 2025 року (саме цією заявою аргументується бездіяльність роботодавця);

- суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов помилкового висновку про порушення прав Позивачки та фактично незаконно застосував пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, як підставу звільнення, виходячи саме з поданих доказів Позивачки. На переконання апелянта, позивачка мала звертатися до суду з вимогами, похідними саме від того права та тієї підстави звільнення, які вона вважала порушеними. Водночас право ОСОБА_1 на звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України порушеним не було, оскільки з відповідною вимогою до роботодавця вона не зверталася. З фактичних обставин справи вбачається, що жодних порушень трудових прав Позивача зі сторони Відповідача не було, Позивач не дотрималася порядку звільнення її як члена виконавчого органу, натомість, суд безпідставно взяв на себе повноваження Загальних Зборів в частині прийняття рішення про звільнення Позивача;

- порядок звільнення ОСОБА_1 є відмінним від звільнення звичайного працівника; тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 41. КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутись в будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління; правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

- абзац 3 пункту 9.2.4. Статут чітко регламентує, що вимога про скликання Загальних зборів Учасників подається Дирекції Товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. Дирекція Товариства зобов'язана вчинити всі необхідні дії для скликання Загальних зборів Учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів. Пунктом 9.2.5 Статуту встановлено, що Загальні збори Учасників скликаються Дирекцією Товариства. Дирекція Товариства скликає Загальні збори Учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства. Отже, ініціювання скликання Загальних зборів здійснюється шляхом подання до Дирекції Товариства письмової вимоги із зазначенням запропонованого порядку денного. Не визначено обмеження осіб, які мають право подати вимогу до Дирекції. Дирекція, отримавши таку вимогу, зобов'язана вчинити всі необхідні дії для організації засідання Дирекції та/або Загальних зборів у встановлений строк. ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, спрямованих на ініціювання скликання Загальних зборів учасників чи засідання Дирекції Товариства будь-яким способом. На адресу Товариства, членів Дирекції або учасників Товариства відповідні вимоги чи звернення від Позивачки не надходили;

- припинення функцій виконавчого органу у зв'язку з початком процедури припинення юридичної особи, шляхом її ліквідації ніяким чином не може нівелювати той факт, що ОСОБА_1 все одно залишається членом виконавчого органу (Директором фінансовим);

- на відміну від виконавчого органу, діяльність та повноваження ліквідатора не визначаються установчим документом юридичної особи. Це зумовлено тим, що мета діяльності ліквідатора відрізняється від завдань, покладених на органи управління підприємства. Якщо виконавчий орган забезпечує функціонування товариства з метою досягнення його господарських і статутних цілей, то ліквідатор призначається з метою проведення ліквідаційної процедури, тобто завершення діяльності юридичної особи, припинення її прав та обов'язків і задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному законодавством України. Особа, яка призначається одноосібним учасником або загальними зборами учасників як ліквідатор товариства, набуває повноважень, обмежених виключно завданнями ліквідаційної процедури. Законодавством передбачено, що на ліквідатора покладається розпорядження майном та відповідальність за збереження майна, закриття філій, представництв тощо, а не передача повноважень відповідно до умов статуту юридичної особи, в тому числі порядок скликання загальних зборів. Дії ліквідатора врегулюванні саме законодавством, в межах якого він діє та не може бути обмежений чи регламентований статутом на відміну від членів колегіального виконавчого органу;

- ліквідатор не має обов'язків виконавчого органу в аспекті трудового законодавства, не підпорядковується внутрішньому регламенту, передбаченому статутом для поточного управління товариством. У зв'язку з цим, ліквідатору не передаються повноваження виконавчого органу, визначені статутом Товариства, і він не зобов'язаний їх виконувати. Зокрема, на ліквідатора не поширюється регламентований статутом ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" порядок скликання загальних зборів учасників товариства, оскільки такі дії не належать до функцій, які здійснюються під час ліквідації, що на думку відповідача проігноровано судом першої інстанції. Твердження ОСОБА_1 про надання ліквідатору повноважень виконавчого органу є безпідставним і не відповідає фактичним та правовим обставинам. Повноваження Директора фінансового припинилися лише у тій частині, що стосується управлінських рішень з питань розпорядження майном, укладення господарських договорів, подання фінансової звітності тощо;

- ОСОБА_1 не лише не зверталася до ліквідатора з будь-якою вимогою щодо скликання загальних зборів, а й у її зверненнях взагалі відсутні будь-які посилання на необхідність скликання таких зборів, порядок її звільнення чи опис обставин, які б унеможливлювали їх проведення. У зверненні немає також жодного прохання про включення певного питання до порядку денного або його розгляд загальними зборами. Таким чином, твердження Позивачки та суду про порушення її прав тепер ліквідатором чи все таки Генеральним директором є безпідставними та суперечать її ж власним поясненням, а звернення до роботодавця щодо звільнення на підставі різних положень законодавства підтверджує непослідовність поведінки ОСОБА_1 у межах цього трудового спору;

- Подання ОСОБА_1 заяви про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України на ім'я Генерального директора Товариства та невчинення будь-яких інших дій не може розцінюватися як належна реалізація права на звільнення з посади члена виконавчого органу. Позивачкою не було дотримано встановленої законодавством, Статутом Товариства процедури звільнення керівника, зокрема не ініційовано скликання засідання Дирекції чи Загальних зборів учасників, не внесено відповідних пропозицій до порядку денного та не заявлено вимог щодо припинення її повноважень у корпоративному порядку;

- судом було проігноровано відсутність будь яких положень щодо обов'язкової участі Генерального директора у засіданнях Дирекції, так само як і відсутність вимог щодо обов'язкового скликання таких засідань саме Генеральним директором;

- Позивачка мала контакти Товариства, була обізнана про його дії та стан, оскільки самостійно здійснювала відповідний моніторинг, однак, попри це, не вчинила жодних дій для зворотного зв'язку за наявними контактами, не намагалася зв'язатися з новим керівництвом;

- Лист Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці стосується зовсім іншої юридичної особи, а саме: Азово Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ. За доводами апелянта, використовуючи документ, який належить до іншого суб'єкта господарювання зі схожою назвою, щодо іншого періоду, позивач фактично подав до суду доказ, що не стосується обставин розглядуваного трудового спору, не має доказового значення у межах цієї справи та у спірний період. Такий лист не містить підтвердження того, що юридична особа відсутня за адресою свого місцезнаходження у період з 28 травня 2025 року по 30 червня 2025 року. Твердження щодо нібито відсутності Товариства не може стосуватися періоду до здійснення заходів державного контролю та жодним чином не може розцінюватися як доказ на підтвердження тих обставин, на які посилалась ОСОБА_1 .

В підтвердження обґрунтованості апеляційної скарги посилається на судову практику, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно від 26 червня 2024 року у справі № 914/1833/23, постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/27466/20 від 06 вересня 2023; постанову Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 153/1585/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 справу №922/3349/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3349/25 та відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25 до надходження матеріалів справи.

16.01.2026 справа №922/3349/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 10900,80грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 20.02.2026 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 24.02.2026 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

15.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення.

Позивач вважає, що зміст апеляційної скарги зводиться до незгоди відповідача з наданою судом оцінкою наявних у справі доказів та до їх переоцінки. При цьому аргументуючи свої вимоги відповідач вдається до викривлення дійсних обставин справи, змісту положень Статуту Товариства та приписує позивачу наявність обов'язків щодо процедури її звільнення, які не передбачені статутом та нормами чинного законодавства. Також відповідач використовує прийоми надмірного формалізму як щодо судового рішення, так і щодо оцінки дій позивача, що є проявом використання права не за його призначенням та намагання створити видимість законності своїх дій, виправдати протиправну бездіяльність та ухилення від звільнення позивача з роботи.

Заперечення на апеляційну скаргу обґрунтовує наступним:

- трудові і посадові обов'язки позивача нерозривно пов'язані з її посадовими повноваженнями, як члену колегіального виконавчого органу Товариства, і які припинилися з початком ліквідаційної процедури. З моменту призначення ліквідаційної процедури усі повноваження виконавчого органу переходять до ліквідатора, тому фактично після початку процедури ліквідації позивач вже не мала посадових повноважень і не могла виконувати свої трудові і посадові обов'язки. Фактично її повноваження та виконання трудових обов'язків було припинено рішенням Загальних зборів Учасників від 22.05.2025 про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації;

- стаття 111 ЦК України встановлює, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Товариства всі повноваження посадових осіб, у тому числі Генерального директора, припиняються, а управління справами підприємства, ведення його документації, розпорядження майном і представництво інтересів покладаються виключно на ліквідатора Вищевказані положення Цивільного кодексу України наводить сам відповідач у своїй апеляційній скарзі, однак, не застосовує їх до обставин трудових обов'язків і посадових повноважень позивача, вважаючи, що в становищі ОСОБА_1 , як члену колегіального виконавчого органу Товариства, не відбулося жодних змін;

- звільнення посадової особи підприємства має специфічний характер, бо посада члена виконавчого органу визначає специфіку його трудової діяльності, яка полягає у виконанні функцій по управлінню товариством. Разом з тим, з початком процедури ліквідації функції та управління товариством покладаються на ліквідатора в силу вимог Цивільного кодексу України. Власник самостійно у своєму рішенні Загальних зборів Учасників Товариства від 22.05.2025 про початок ліквідації товариства визначив одноосібний орган управління у період ліквідації - посадову особу Ліквідатора, тож функції Позивача з управління товариством фактично припинились, а її звільнення вже не має невідворотних наслідків для підприємства, бо управління вже здійснюється іншою особою - Ліквідатором;

- звільнення усього штату працівників прямо входить до процедури ліквідації Товариства і є неодмінною і обов'язковою його складовою. Разом з тим, звільнення у процедурі ліквідації за власним бажанням або з інших підстав не виключається, тому відсутність письмового повідомлення про звільнення у зв'язку з ліквідацією не може розцінюватись як таке, що унеможливлює звільнення Позивача з роботи в Товаристві;

- відносини між Товариством та членами виконавчого органу є не виключно трудовими, а в першу чергу корпоративними, з чим погоджується і відповідач по тексту апеляційної скарги. Положеннями статті 99 ЦК України, зокрема, визначено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень;

- вважає необґрунтованими доводи апелянта, що судом були неправильно оцінені докази відсутності позивача на роботі з 28.05.2025, оскільки у судовому рішенні вичерпно роз'яснено, чому такі докази не були взяті судом до уваги. Крім того, суд також зауважив, що відповідачем не надано належних доказів того, коли та ким фіксувалась відсутність позивача на роботі, на підставі яких повноважень та де перебували ці особи.

- позивач неодноразово приїжджала до офісного приміщення, щоб врегулювати виниклу ситуацію, однак уповноважених осіб не було на місці, а офіс був зачинений. Доказів зворотного, доказів присутності уповноважених осіб (та яких саме) за місцезнаходженням Товариства, окрім незгоди зі словами ОСОБА_1 , відповідачем не надано;

- апелянт зазначає, що суд не врахував наданий ним табель обліку використаного робочого часу за травень 2025-го року, в якому зафіксовано присутність працівниці з 28 травня 2025-го року та вказує, що зазначений табель підписано ліквідатором Товариства, як особи яка в період ліквідаційної процедури здійснювала облік працівників на підставі наявних у товариства відомостей. Проте, матеріали справи не містять жодних табелів обліку використаного робочого часу;

- Статутом Товариства не передбачено порядку скликання засідання Дирекції окремим членом виконавчого органу товариства. Участь генерального директора у засіданнях дирекції є обов'язковою, оскільки він забезпечує введення і підписання протоколів засідань Дирекції, фіксує хід проведення засідання Дирекції. Статутом Товариства не передбачено порядку звернення окремого члена виконавчого органу Товариства (Дирекції) до учасників товариства з вимогою скликати Загальні збори Учасників Товариства, тобто не передбачено порядку скликання загальних зборів одним членом Дирекції. Відповідач викривляє норми Статуту, наводячи порядок скликання загальних зборів, який передбачений виключно для учасників товариства , а не для членів Дирекції;

- ОСОБА_1 не мала самостійних повноважень для скликання Загальних зборів Учасників Товариства з метою ініціювання власного звільнення. Такі повноваження віднесені виключно до рішень Дирекції як колегіального виконавчого органу, а в умовах проведення ліквідації Товариства, коли повноваження виконавчого органу були передані ліквідатору - це було неможливо. Статутом не передбачено обов'язкових послідовних дій, які мають бути неодмінно виконані членом виконавчого органу у подібних ситуаціях для власного звільнення;

- у Товаристві було введено ліквідаційну процедуру і повноваження виконавчого органу (Дирекції) на управління товариством були покладені на ліквідатора, повноваження Дирекції припинилися, місцезнаходження та контакти Генерального директора Товариства Позивачу були невідомі, лист, що направлений на адресу Товариства на ім'я Генерального директора, - залишився без відповіді Генерального директора, оскільки на нього відповідав Ліквідатор;

- участь Генерального директора у питанні скликання засідання Дирекції та участі у ньому є ключовим для ініціювання загальних зборів учасників товариства, проте, ані Додаток 1, ані Додаток 4 ДФ до податкової звітності за червень та липень 2025 року, які надавалися відповідачем до Заперечень, не містять відомостей про нарахування та виплату заробітної плати Генеральному директору за вказаний період (ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 ). Генеральний директор ОСОБА_3 взагалі відсутній у списках застрахованих осіб. Тобто діючий Генеральний директор не був відображений у податкових документах;

- відмова у звільненні з підстав того, що у своїй заяві Позивач не написала вимогу скликати Загальні збори для власного звільнення та не зазначила процедуру, яку нібито повинно було здійснити Товариство, щоб отримати рішення власника Товариства, є надмірним формалізмом та примушуванням до дій, не передбачених Статутом;

- посилання Апелянта на те, що позивачем не було вчинено жодної належної дії, що встановлена Статутом щодо порядку її звільнення з посади - є безпідставними, оскільки Статутом не було встановлено такого порядку дій, який би був застосовним і обов'язковим за наявних обставин справи, а саме: існування колегіального виконавчого органу Товариства, відсутності Генерального директора, початок процедури ліквідації та передання повноважень виконавчого органу з управління ліквідатору, віднесення питання звільнення Позивача до виключної компетенції Загальних Зборів;

- 03.06.2025 звільнений керівник Товариства ОСОБА_4 , який не був повідомлений про рішення роботодавця від 22.05.2025 його звільнити та про початок процедури ліквідації, прибув за місцезнаходженням Товариства та виявив ті самі обставини, про які повідомляє Позивач - що офіс підприємства зачинений, на вході встановлено пост охорони, який всередину нікого не пропускав, а будь-які уповноважені особи Товариства в офісі відсутні. Тоді ОСОБА_4 викликав на місце події поліцію, яка прибула за адресою Товариства: м. Харків, вул. Сумська, 96, 3 поверх та провела огляд місця події. В процесі цієї події в офіс прибув Ліквідатор Товариства. ОСОБА_1 у зв'язку з її недопуском до офісу поліцію не викликала, бо вже був аналогічний виклик правоохоронних органів;

-посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не вчинила жодних дій для скликання засідання Дирекції з урахуванням призначення нового директора ОСОБА_7 є безпідставними та необґрунтованим, оскільки позивач не була повідомлена Товариством про зміну керівника, про відновлення повноважень Директора фінансового, Дирекції тощо. А тому є неможливим ставлення у вину Позивачеві невчинення дій у зв'язку із новими обставинами, про які позивач не була обізнана та повідомлена належним чином та про існування яких відповідачем не надано доказів.

- чинним законодавством не встановлено обов'язок подання однієї і тієї ж заяви кілька разів чи з певною періодичністю, якщо попередня не була задоволена чи розглянута. Тому посилання на те, що позивачка не зверталася з заявами пізніше не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може мати наслідком відмови у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.02.2026 приймала участь представниця позивача, яка надала пояснення по суті спору, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві, просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку та завчасно, будь-яких заяв/клопотань до суду не направляв.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, сторони висловили свої вимоги та заперечення в письмовому вигляді, враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом сторони, а також те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 явка представників сторін до судового засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача (його представника).

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заперечення, викладені у відзиві, заслухавши в судовому засіданні представницю позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" та наказу № 5-К від 16.03.2017 була призначена на посаду Директора фінансового ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" з 17.03.2017.

Відповідно до п.9.3.1 Статуту ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" посада Директора фінансового входить до складу колегіального виконавчого органу Товариства - Дирекції, разом з посадами Генерального директора, Директора комерційного та Головного бухгалтера.

Таким чином, ОСОБА_1 є членом виконавчого органу Товариства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що 27 травня 2025 року під час робочого дня, коли ОСОБА_1 перебувала на робочому місці з іншими працівниками Товариства, до офісного приміщення ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, будинок 96, прийшли невідомі Позивачці особи. Один чоловік повідомив, що він є ліквідатором ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" і попросив усіх співробітників, в тому числі і Дирекцію, залишити приміщення офісу. Про рішення загальних зборів Товариства від 22.05.2025 почати процес ліквідації ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" ані працівникам, ані членам Дирекції до цього не повідомлялося. Також ліквідатором було повідомлено, що рішенням загальних зборів учасників Товариства від 22.05.2025 прийнято рішення про припинення повноважень Генерального директора Товариства ОСОБА_4 .

Інформація про стан ліквідації та припинення повноважень Генерального директора ОСОБА_4 підтвердилася відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, Позивачці учасником Товариства - ОСОБА_2 (який володіє 99% усіх голосів) чи іншими уповноваженими особами (новим Генеральним директором тощо) не повідомлялася жодна інформація щодо її, Директора фінансового, подальших дій, яким чином продовжувати працювати та виконувати свої повноваження, з якого числа співробітники будуть звільнені у зв'язку з ліквідацією.

Позивачка вказує, що новий Генеральний директор, про призначення якого з 22.05.2025 стало відомо від ліквідатора 27.05.2025, жодного разу за цей період не з'являвся в офісі, інші члени Дирекції не бачили його, не були з ним знайомі та не знали засобів зв'язку із ним. Новий Генеральний директор не зв'язувався з членами Дирекції та Позивачкою щодо їх подальших дій і підстав фактичного припинення роботи Товариства, вимоги ліквідатора щодо вивільнення офісу ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" від працівників.

Ураховуючи вищевказану ситуацію повної невизначеності щодо виконання роботи, неможливість виконувати трудові і посадові обов'язки з 27.05.2025, відсутність зв'язку з власником/учасником Товариства та новим Генеральним директором, початок стану ліквідації, а також безпекову ситуацію у місті Харкові, яка характеризувалася збільшенням кількості ворожих обстрілів з боку країни-агресора на фоні продовження воєнного стану в Україні, і існування постійної загрози життю та здоров'ю мешканців міста, Позивачка вирішила звернутися до відповідача про припинення своїх повноважень директора фінансового та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Так, 02 червня 2025 року засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 6114506060220 ОСОБА_1 відправила на адресу Товариства заяву на ім'я керівника ТОВ про звільнення ОСОБА_1 з посади в ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" за власним бажанням з 02.06.2025.

Рекомендований лист із заявою про звільнення отримано Товариством 04.06.2025 відповідно до відомостей про трекінг відправлень АТ "Укрпошта" за номером листа №6114506060220.

Крім того, 16.06.2025 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 6116500142340 Позивачкою було направлено заяву про видачу наказу про звільнення, яке отримано Товариством 17.06.2025.

18.06.2025 на адресу поштового відділення на ім'я Позивачки надійшов лист від ліквідатора ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" від 17.06.2025 без вихідного номеру, підписаний ліквідатором Товариства Іваненком Є.В. Зазначений лист було отримано Позивачкою 22.06.2025.

У листі ліквідатор зазначав, що на адресу товариства надійшла заява про звільнення із займаної посади директора фінансового. Повідомлено заявника, що протоколом загальних зборів було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом його ліквідації. Ліквідатором товариства призначено Іваненка Євгена Володимировича. Зазначено, що працівники юридичної особи не звільняються від обов'язку продовжувати виконувати трудову функцію та посадові обов'язки, незважаючи на стан припинення юридичної особи, аж до їх вивільнення у встановленому законом порядку. Однак, з 28 травня ОСОБА_1 перестала з'являтися на своєму робочому місці, причин своєї відсутності не повідомила. Також наведено норми КЗпП, які передбачають розірвання трудового договору роботодавцем, зокрема, у разі прогулу без поважних причин. Зазначено, що товариством фіксується відсутність працівника на робочому місці з 28 травня по теперішній час. У зв'язку з чим ліквідатор запропонував невідкладно з'явитися на своє робоче місце для належного виконання трудових обов'язків, а також надання пояснень щодо причин відсутності з 28 травня по сьогоднішній день. Крім іншого, ліквідатор зазначив, що під час виходу на своє робоче місце та до моменту припинення трудових відносин необхідно здійснити повну передачу ліквідатору товариства усіх документів, матеріальних носіїв та інформації, що належить товариству та перебуває у фактичному розпорядженні фінансового директора.

При цьому, як вказує ОСОБА_1 , зазначений лист містив недостовірну інформацію про те, що Позивачка самовільно не з'являлась на робочому місці і не виконувала трудові обов'язки без поважних причин з 28.05.2025. Окрім того, лист містив вимогу про передачу речей і документів, які у Позивачки взагалі відсутні, оскільки все майно компанії знаходиться в офісі, ОСОБА_1 на зберігання не передавалося.

Як вказує позивачка, ліквідатор взагалі не наділений повноваженнями звільняти членів виконавчого органу товариства на жодних підставах. Водночас, новий Генеральний директор Товариства не вжив заходів щодо відповіді Позивачу на жоден з листів, не зв'язувався з Позивачем, не вжив передбачених Статутом заходів щодо скликання засідання Дирекції Товариства з розгляду заяви ОСОБА_1 та вирішення питання про скликання Загальних зборів учасників Товариства щодо розгляду питання припинення її повноважень як члену колегіального виконавчого органу Товариства.

Більше того, з відомостей Єдиного державного реєстру стало відомо, що у Товаристві знову змінився Генеральний директор, яким на теперішній час є ОСОБА_7 . Однак, зміна Генерального директора також не призвела до змін у становищі Позивача.

Таким чином, позивачка стверджує, що станом на день подання позову, ОСОБА_1 жодної інформації про розгляд її заяви та вирішення питання про припинення її повноважень не отримувала.

З 28.05.2025 Позивачка позбавлена можливості виконувати посадові і трудові обов'язки. Товариство за місцем розташування фактичну діяльність не здійснює, заробітна плата їй не виплачується, засідання Дирекції та Загальні збори Учасників не проводяться. За Статутом Позивачка позбавлена можливості приймати рішення як про припинення своїх повноважень, так і про скликання загальних зборів для розгляду цього питання.

Отже, Позивачка вважає, що вона фактично позбавлена можливості впливати на цю ситуацію невизначеності чи припинити свої повноваження, а жодні її дії не призвели до реакції уповноважених осіб щодо розгляду питання припинення її повноважень як Директора фінансового та звільнення з роботи в Товаристві.

Також позивачка зауважує, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан. Зазначений Указ затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента та діє в теперішній час.

Робоче місце Позивачки розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, місто Харків від початку повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну та до тепер було одним з міст, яке піддається частим руйнівним атакам країни-агресора, ракетним обстрілам та ураженням шахедами, що загрожує життю та здоров'ю мешканців міста. У тому числі інтенсивному ураженню піддається район міста, де розташоване місце роботи Позивача. Збільшення кількості ворожих руйнівних атак на місто Харків за період травня-серпня 2025 року, призвело до збільшення існуючої загрози для життя і здоров'я працівників Товариства. Ця обставина також мала вплив на прийняття Позивачкою рішення припинити свої повноваження та звільнитися з займаної посади в Товаристві як додатковий фактор до обставин позбавлення Позивачки можливості працювати і виконувати посадові обов'язки, поставлення Позивачки у ситуацію повної невизначеності дій та її майбутнього у Товаристві.

Разом з цим, позивачка вважає, що Товариство протиправно ухиляється від припинення повноважень та звільнення її з роботи. Вказане порушує її корпоративні права на участь в управлінні Товариством, та конституційні права вільно обирати місце роботи і отримувати заробітну плату за виконану роботу.

Отже, за твердженнями позивачки, за відсутності рішення загальних зборів Товариства про її звільнення з посади директора фінансового порушуються права ОСОБА_1 на припинення трудових відносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод регламентовано ст. 55 Конституції України. Аналогічну норму містить і с. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Посада, на яку призначена Позивач - Директор фінансовий - входить до складу колегіального виконавчого органу Товариства - Дирекції, а отже правовідносини між нею та Товариством носять корпоративний характер.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено в п. 9.2 Статуту ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія".

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що чинна редакція Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Східним апеляційним господарським судом встановлено, що доказів укладання з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", матеріали справи не містять, як і відсутній спір стосовно припинення такого правочину. Позовні вимоги полягають у визнанні припиненими повноважень фінансового директора, як члена колегіального виконавчого органу товариства, з виданням наказу про звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП з внесенням відповідного запису до трудової книжки.

Ключовим питанням у даній справі є встановлення того, чи було відповідачем належним чином розглянуто заяву позивача про припинення трудових відносин (звільнення) та чи дотрималась позивачка процедури звільнення і вчинила необхідні для цього дії.

У відповідності до частин першої, другої статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Аналогічні положення закріплені в Статуті Товариства.

Пунктом 9.2.3. Статуту закріплено можливість Загальних зборів Учасників приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства. До виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить, зокрема, але не виключно: обрання та звільнення членів виконавчого органу - Дирекції (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам Дирекції Товариства.

Загальні збори Учасників скликаються з ініціативи Дирекції Товариства (підпункт 1 пункту 9.2.4 Статуту).

Відповідно до пункту 9.3.1 Статуту, виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Дирекція, яку очолює Генеральний директор.

Питання призначення, звільнення та припинення повноважень членів Дирекції віднесено Статутом до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Відповідно до Протоколу № 02-25 Загальних зборів учасників ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" від 22.05.2025, Загальними зборами учасників у складі учасника ОСОБА_2 , який володіє 99% відсотків усіх голосів, прийнято рішення, зокрема, про припинення Товариства шляхом його ліквідації, утворення ліквідаційної комісії у складі однієї особи - ліквідатора, та обрано голову комісії з припинення - ліквідатора Товариства Іваненка Євгена Володимировича.

Проведення змін відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відбулось 27 травня 2025 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Однак, зобставин справи вбачається, що рішенням загальних зборів від 22.05.2025 функції комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) не було покладено на орган управління (Дирекцію), а було покладено саме на ліквідатора - Іваненка Євгена Володимировича, якого обрано головою комісії з припинення Товариства.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, з початком процедури ліквідації та утворенням ліквідаційної комісії, усі повноваження щодо управління справами юридичної особи перейшли до ліквідатора Товариства.

Судом першої інстанції правомірно також враховано, що Дирекція не була включена до складу ліквідаційної комісії, а відтак усі повноваження Дирекції з управління справами юридичної особи фактично припинилися, оскільки були передані за рішенням Загальних зборів учасників ліквідатору - Іваненку Є.В., який був наділений повноваженнями одноособово вирішувати всі питання у процедурі ліквідації.

Припинення здійснення повноважень членами Дирекції також підтверджуються доказами фінансової звітності товариства, доданими відповідачем в суді першої інстанції, з яких вбачається, що посада Генерального директора була відсутня в переліку застрахованих осіб, заробітна плата нараховувалась лише єдиному працівнику - бухгалтеру, до того ж у розмірі частини посадового окладу.

Відновлення нарахування заробітної плати Генеральному директору (Яковенко О.В.) почалось після припинення процедури ліквідації товариства за рішенням власника, що свідчить про те, що протягом 2-х місяців саме ліквідатором здійснювалось управління товариством.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту початку процедури ліквідації повноваження Пархоменко Ю.А. як члена Дирекції на управління товариством фактично припинилися, а відповідні повноваження були передані ліквідатору.

Таким чином, саме ліквідатор у спірний період був особою, уповноваженою здійснювати управління товариством та вирішувати питання його діяльності, у тому числі питання трудових відносин із працівниками товариства.

При цьому сам відповідач зазначає, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію всі повноваження посадових осіб припиняються, а управління справами підприємства покладається виключно на ліквідатора.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що доводи апелянта про те, що позивач для належного звільнення повинна була звернутися до Дирекції товариства з письмовою вимогою про скликання загальних зборів учасників товариства не враховують особливостей спірних правовідносин.

Як зазначалось вище, повноваження Дирекції (повноваження на управління товариством) були передані рішенням учасників товариства одноособово ліквідатору.

При цьому саме ліквідатор повідомив працівників про необхідність звільнення приміщення товариства у зв'язку із введенням ліквідаційної процедури.

Заява ж позивача про звільнення була адресована керівнику товариства без зазначення прізвища, що свідчить про добросовісне звернення позивача до особи, уповноваженої вирішувати питання припинення трудових відносин у період ліквідації.

Надання відповіді на заяву позивача саме ліквідатором із посиланням на статтю 105 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ліквідатор визнавав себе особою, уповноваженою вирішувати питання діяльності товариства.

Проте, питання звільнення позивачки на розгляд Загальних зборів ліквідатором не виносилось.

Поряд з цим, позивач не була одноосібним виконавчим органом товариства, а входила до складу колегіального виконавчого органу товариства. Звільнення позивача з посади фінансового директора саме по собі не призводило до припинення діяльності товариства та не створювало ситуації відсутності органу управління юридичною особою.

Крім того, з моменту прийняття рішення про ліквідацію повноваження щодо управління справами товариства були передані ліквідатору, який здійснював їх одноособово.

Таким чином навіть у разі припинення повноважень позивача товариство не залишалося без органу управління.

Доводи відповідача щодо необхідності скликання загальних зборів є також внутрішньо суперечливими, оскільки одночасно відповідач зазначає, що під час ліквідаційної процедури загальні збори учасників не скликаються.

Фактично ліквідатор поставив вирішення питання звільнення позивача у залежність від виконання нею додаткових дій, зокрема передачі документації та ініціювання скликання загальних зборів, що в умовах, які склалися, не передбачено ані трудовим законодавством, ані Статутом, як умова припинення трудових відносин.

Також слід зазначити, що після того, як позивач 27.05.2025 виконала вимогу ліквідатора (який прийшов в офіс) та звільнила приміщення, більше фактично не мала доступу до робочого місця та документації, що не заперечується відповідачем (зокрема поясненнями щодо фіксування прогулу), а тому передати документацію не мала можливості, про що ліквідатор, очевидно, був обізнаний.

При цьому предметом доказування у даній справі не є питання наявності чи відсутності прогулу позивача, можливості застосування дисциплінарної відповідальності або правомірності звільнення позивача з ініціативи роботодавця, оскільки відповідачем відповідні заходи не застосовувалися, а вимоги про звільнення позивача з таких підстав у даній справі не заявлялися.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2025 позивач направила заяву про звільнення на ім'я керівника товариства без зазначення прізвища, що свідчить про її звернення до особи, уповноваженої вирішувати питання припинення трудових відносин у період ліквідації.

Надалі 16.06.2025 позивач звернулась до ліквідатора із заявою про надання копії наказу про звільнення.

Звертаючись із заявою від 16.06.2025 позивач фактично виходила з того, що її заява про звільнення підлягає задоволенню, та очікувала належного оформлення припинення трудових відносин.

Вказані заяви були отримані відповідачем, що ним не заперечується.

Ліквідатор надав відповідь на заяву позивача, посилаючись на необхідність продовження виконання трудових обов'язків та передачі документації.

Разом з тим із змісту відповіді ліквідатора не вбачається прийняття будь-якого рішення щодо звільнення позивача або відмови у звільненні із зазначенням відповідних підстав, посилання на неправильно оформлену заяву або дату, з якої заявниця просить її звільнити, про розгляд зазначеного питання Загальними зборами, необхідність скликання Дирекції чи про необхідність заявниці безпосередньо звертатись до Учасників товариства.

Відповідь на заяву позивача від 16.06.2025 відповідачем взагалі не надана.

Таким чином питання припинення повноважень позивача та її звільнення відповідачем фактично вирішено не було.

Після припинення ліквідаційної процедури та призначення нового Генерального директора питання звільнення позивача також залишилось невирішеним, що свідчить про тривалу бездіяльність відповідача щодо оформлення припинення трудових відносин.

Щодо колективного звернення працівників до органу Держпраці.

З Листа Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, який наданий позивачем на підтвердження обставин не здійснення Товариством діяльності, вбачається, що зазначене звернення подано працівниками іншої юридичної особи, яка має інший код ЄДРПОУ, ніж відповідач у даній справі, хоча і зареєстрованої за тією самою адресою. Крім того, у зверненні зазначений інший склад працівників, зокрема інша особа на посаді фінансового директора.

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а зазначений документ не підлягає врахування судом, позаяк не відноситься до обставин даної справи.

Разом з тим, неврахування зазначеного документа не спростовує висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про зміну підстав звільнення (в заяві про звільнення посилання на ст.38 КЗпП, а в позові - п.5ч.1 ст.41).

Подання позивачем заяви про звільнення свідчить про її однозначне волевиявлення припинити трудові відносини з відповідачем.

Статтею 38 КЗпП передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Відповідно до п.5ч.1 ст.41, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема, припинення повноважень посадових осіб.

Нереагування відповідача на відповідні заяви стало підставою для звернення до суду із вимогою про припинення трудових відносин на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України з відповідним обґрунтуванням позову. Зазначене не свідчить про зміну предмета спору.

Отже, з моменту подання заяви про звільнення і до звернення позивача до суду питання її звільнення відповідачем вирішено не було.

Позивача не було звільнено ані за власним бажанням, ані з інших підстав, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувались, рішення про припинення її повноважень не приймалось, у зв'язку із чим позивач фактично перебувала у невизначеному правовому становищі.

Згідно статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття "приватного життя" за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції" захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей значно можуть розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

Доводи та аргументи апелянта, з урахуванням обставин даної справи, є такими, що фактично спрямовані на встановлення обмежень позивачу реалізувати своє право на працю шляхом зміни та вибору професії, за захистом якого він звернувся до суду.

Зважаючи на обставини, встановлені судом у цій справі, враховуючи досліджені судом докази, що містяться у матеріалах справи, та надані сторонами пояснення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи скаржника були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" наведених висновків суду не спростовують та фактично дублюють аргументи та доводи, викладені у відзиві та запереченнях, наданих відповідачем в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25 - без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3349/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27.02.2026.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін