ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 лютого 2026 року Справа № 906/358/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача: Опанасюк С.П.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.25р. у справі №906/358/25, ухвалене суддею Лозинською І.В., повне рішення складено 20.11.25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад"
до Приватного підприємства "ДЮК І К"
про визнання недійсними договорів
ТОВ "Дівочки - Сад" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ПП "ДЮК І К" про визнання недійсними договорів: купівлі-продажу обладнання №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022, купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022, купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2-2022ОЗ від 26.09.2022, купівлі-продажу обладнання № 29/09-2022ОЗ від 29.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що загальна ціна оспорюваних договорів купівлі-продажу перевищує встановлену у статуті товариства вартість договорів, що укладаються без рішення загальних зборів. Крім того, позивач посилається на відчуження директором ОСОБА_1 майна за вказаними договорами за заниженими цінами без визначення його дійсної ринкової вартості.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.11.25р. відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2- 2022ОЗ від 26.09.2022. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання № 29/09-2022ОЗ від 29.09.2022.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.11.25р. у справі №906/358/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить відстрочити ТОВ “Дівочки-Сад» сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 року у справі №906/358/25 до ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом рішення у цій справі. Відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 року у справі №906/358/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.
09.12.2025 матеріали справи №906/358/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки-Сад" про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14 534,40 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.25р. у справі №906/358/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "22" січня 2026 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
1 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява про відвід судовій колегії Північно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючої-судді Філіпової Т.Л., суддів Маціщук А.В., Бучинської Г.Б., при розгляді справи №906/358/25 в апеляційному порядку.
15.01.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 визнано необґрунтованою заяву Приватного підприємства "ДЮК І К" про відвід колегії суддів Філіпової Т.Л., Маціщук А.В., Бучинської Г.Б., від участі у розгляді справи № 906/358/25. Матеріали справи № 906/358/25 передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026 для вирішення питання про відвід визначено суддю Романюк Ю.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у задоволенні заяви Приватного підприємства "ДЮК І К" про відвід колегії суддів Філіпової Т.Л., Маціщук А.В., Бучинської Г.Б., від участі у розгляді справи № 906/358/25 - відмовлено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" - адвоката Опанасюка Сергія Павловича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/358/25 - задоволено.
21.01.2026 представником Приватного підприємства "ДЮК І К", через систему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, оскільки представник ТОВ “Дюк і К» адвокат Гуртовенко Р.М., бере участь у іншому судовому засіданні, а саме: у справі №295/842/25 в якості представника позивачів, розгляд якої по суті призначено на 22.01.2026р. о 10:30 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "10" лютого 2026 р. о 14:10 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ). Заяву представника Приватного підприємства "ДЮК І К" - адвоката Гуртовенка Романа Михайловича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/358/25 - задоволено.
В судовому засіданні 10.02.2026 р. оголошено перерву до "12" лютого 2026 р. на 11:00 у залі судових засідань № 2(ВКЗ)
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 року у справі №906/358/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Представник Приватного підприємства "ДЮК І К" у судове засідання не з'явився хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем - ТОВ "Дівочки-Сад" заявлено позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними без поєднання із відповідними позовними вимогами, передбаченими ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, а, отже, вибрано спосіб захисту порушених прав позивача, який не призведе до реального їх відновлення, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню з підстав ст. 277 ГПК України.
Зокрема скаржник зазначає, що мотивуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначив, що оскільки ТОВ «Дівочки-Сад» заявлено позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними без поєднання із відповідними позовними вимогами, передбаченими ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, а, отже, вибрано спосіб захисту порушених прав позивача, який не призведе до реального їх відновлення, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З цього приводу слід зазначити, що при виборі способу захисту позивач керувався фактичними обставинами, що склались між учасниками спору після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.
Так, за ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/2555/23 накладений арешт на майно, а саме трактор колісний Беларус-921.3, 2017 року випуску, заводський номер 90701779 об'ємом 4750 см куб.; роторну фрезу червоного кольору з маркуванням «серія 619992 №903002189»; вили вантажні «БЛ-750»; комплект підвісного устаткування до трактора - оранжевого кольору з дугами зеленого кольору з маркуванням «DELEKS» з номерами «№705», XH50300Z.01W»; метеостанцію з маркуванням «EnviroMonitor 6801» у комплекті з двома датчиками вологості ґрунту. Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 25.04.2023 у справі №296/3710/23 накладено арешт у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на трактор колісний LOVOLFT504AС 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , об'єм двигуна 3450 см куб.
Вказане майно відповідно до постанови слідчого від 20.03.2023 визнано речовими доказам та згідно із актом приймання-передачі від 23.03.2023, передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Дівочки-Сад" ОСОБА_2 , а саме трактор колісний Беларус-921.3, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_3 об'ємом 4750 см куб.; роторна фреза червоного кольору з маркуванням «серія 619992 №903002189»; вили вантажні «БЛ-750»; комплект підвісного устаткування до трактора - оранжевого кольору з дугами зеленого кольору з маркуванням «DELEKS» з номерами «№705», XH50300Z.01 W»; метеостанція з маркуванням «Enviro Monitor 6801» у комплекті з двома датчиками вологості ґрунту.
Враховуючи, що майно, яке є предметом оспорюваних правочинів, перебуває у фактичному володінні ТОВ «Дівочки-Сад» - заявляти додаткові позовні вимоги про його повернення є недоцільним.
Тому висновок суду про неефективність обраного способу захисту є помилковим, оскільки не враховує фактичні обставини, які склались між сторонами спору та не заперечувались ними.
Суд першої інстанції ухилився від розгляду справи з тих підстав, які визначені позовною заявою, обмежившись передчасною та необґрунтованою констатацією неефективності обраного позивачем способу захисту без встановлення факту порушення права, за захистом якого він звернувся.
Відхиляючи позовні вимоги з підстав неефективності обраного способу захисту, місцевий господарський суд не навів жодних висновків щодо того, чи є право, за захистом якого звернулось ТОВ «Дівочки-Сад», порушеним з боку відповідача ПП «ДЮК і К». Мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції проігнорував та не зробив жодного висновку про порушення пункту 9.9.16 Статуту ТОВ «Дівочки-Сад», положення якого становлять правову підставу позову.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Приватне підприємство "ДЮК І К" наголошує на тому, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИ-САД» на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025р., є необґрунтованою та безпідставною, і такою, яка не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції є таким, яке ухвалено з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Слід врахувати ту обставину, що всі вказані вище правочини (договори купівлі-продажу) мають свої конкретно визначені предмети та конкретно визначену вартість. Предмети вказаних вище правочинів не становлять цілісний майновий комплекс, або один об'єкт чи одну виробничу групу майна, яке було розділене на окремі частини. Кожен окремий предмет договору є самостійним об'єктом майна, а оскільки вартість кожного договору була меншою ніж 5000 Євро у гривневому еквіваленті, посилання Позивача у позові на те, що для укладення кожного із цих договорів було необхідне рішення загальних зборів ТОВ «Дівочки-Сад», є безпідставним. Крім того, вказані вище договори купівлі-продажу були укладені у різний час, вони містять різні умови щодо оплати тощо.
З врахуванням вказаного вище, оспорювані за даним позовом договори не можливо вважати такими, що укладені з порушенням п.п 9.9.16 статуту ТОВ «ДІВОЧКИ-САД», оскільки погодження на їх укладення з боку загальних зборів учасників Позивача не вимагалось.
Посилання позивача на ту обставину, що нібито майно, яке є предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу, ТОВ «Дівочки Сад» було продане, а ПП «Дюк і К» куплене із заниженням його реальної вартості, є безпідставним.
Системний аналіз законодавчих норм надає підстави стверджувати, що у класичному вигляді для реалізації принципу свободи договору обидві його сторони повинні мати реальну практичну можливість обрати тип та вид угоди, спільно з'ясувати усі її істотні умови, запропонувати контрагенту певні зміни та за погодженням внести такі до положень договору.
Тобто сторони можуть вказати в договорі все, що не суперечить закону, керуючись при цьому виключно власним волевиявленням, яке має бути вільним від зовнішніх впливів.
Таким чином перш за все потрібно брати до уваги, що визначення ціни в оспорюваних договорах відбулося Сторонами за наявності їхнього волевиявлення з визначенням всіх істотних умов даних договорів, в тому числі їхньої ціни.
Посилання позивача в позовній заяві на визначену ринкову вартість предметів оспорюваних договорів купівлі-продажу, за допомогою висновків експертів, зроблених в межах кримінального провадження за № в ЄДР ДР: 12023060000000090 від 17.02.2023р., а саме: висновок експерта від 28.03.2023р. № СЕ-19/106-23/3822-АВ; від 12.09.2023р. №СЕ-19/106-23/7068-ТВ; від 29.03.2023р. №СЕ-19/106-23/3821-АВ, є безпідставним, оскільки вказані висновки експертів не можливо вважати допустимими доказами.
Так, у вказаних вище висновках зазначено лише про ймовірну ринкову вартість (не конкретизовану) майна, у висновку від 12.09.2023р. №СЕ-19/106-23/7068-ТВ експерт взагалі не зміг встановити вартість двох предметів оцінки.
Також, в даному випадку необхідно прийняти до уваги, що ТОВ «Дівочки Сад» фактично отримав оплату за продаж майна від відповідача за всіма оспорюваними договорами купівлі-продажу, та не повернув ПП «Дюк і К» кошти, одержані від Відповідача в рахунок такої оплати, навіть станом на даний час.
Крім того, в підтвердженні своїх позовних вимоги позивачем не було надано до суду оригіналів документів для їх огляду, хоча відповідач ставив під сумнів дані документи та просив суд їх витребувати.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.04.2012 зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" (позивач), засновниками (учасниками) якого, серед інших, є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій наказів ТОВ "Дівочки - Сад" №06К/18 від 01.08.2018 та №33 від 03.11.2022, ОСОБА_1 був директором товариства з 01.08.2018 до 03.11.2022 (а. с. 8, 9 на зв. у т. 1).
Відповідно до наказів (розпоряджень) ТОВ "Дівочки - Сад" про прийняття на роботу №1К/21 від 30.03.2021 та про припинення трудового договору (контракту) №21 від 01.09.2022, ОСОБА_3 обіймав посаду фінансового директора товариства з 01.01.2021 по 01.09.2022 (а. с. 8 на зв., 9 у т. 1).
Підпунктами 9.2.1-9.2.2 п.9.2 статуту ТОВ "Дівочки-Сад" (у новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) №5 від 21.03.2019 (а. с. 10-18 у т.1), визначено, що органами правління товариства є: загальні збори учасників товариства, наглядова рада (у разі утворення), директор товариства.
За пп. 9.9.16 п. 9.9 статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема, відноситься:
- прийняття рішення про укладання товариством договорів на суму більше 5000,00 євро або еквівалент у гривнях чи інший валюті (зазначене правило поширюється також на випадки укладання декількох пов'язаних між собою договорів, сукупна сума (ціна) яких перевищує встановлене обмеження);
- прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 5000,00євро або еквівалент в гривнях чи іншій валюті.
Відповідно до пп. 9.10.4 п. 9.10 статуту, директор не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Згідно пп. 9.10.6 п. 9.10 статуту директор, відповідно до повноважень, серед іншого, розпоряджається майном та коштами товариства, з урахуванням обмежень, встановлених цим статутом.
Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (підп.9.10.7 п.9.10 статуту).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.09.2018 зареєстроване Приватне підприємство "ДЮК І К" (відповідач).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій наказів ПП "ДЮК І К" №1-К від 10.09.2018 та №15 від 01.09.2022 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора приватного підприємства з 10.09.2018, натомість ОСОБА_3 прийнятий на посаду фінансового директора приватного підприємства з 02.09.2022 (а. с. 163, 164 у т. 1).
01.09.2022 відбулися загальні збори учасників ПП "ДЮК І К", на яких були присутні засновники - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а. с. 31 у т. 1).
Відповідно до протоколу №01/09 від 01.09.2022, на загальних зборах прийнято рішення:
- про придбання шляхом укладання відповідних угод (договорів купівлі-продажу) товарно - матеріальних цінностей згідно з переліком, загальна сума яких не повинна перевищувати 70935,00 грн, 152530,00 грн, 170500,00 грн, 177500,00 грн;
- уповноважити фінансового директора ПП "ДЮК І К" ОСОБА_3 укласти з ТОВ "Дівочки - Сад" договори купівлі-продажу з визначенням їх істотних умов на власний розсуд.
05.09.2022 та 08.09.2022 ПП "ДЮК І К" в особі директора ОСОБА_1 видано довіреності, якими уповноважено фінансового директора ПП "ДЮК І К" ОСОБА_3 укласти від імені відповідача правочини цивільно-правового характеру, що стосується виключно купівлі трактору та обладнання до нього та підписати договір купівлі-продажу транспортних засобів та іншого обладнання (а. с. 20, 24, 29 на зв. у т. 1).
26.09.2022 та 27.09.2022 директором ТОВ "Дівочки - Сад" ОСОБА_1 винесено накази №02/22-ОЗ та №03/22-ОЗ про продаж тракторів колісних: БЕЛАРУС-921.3, рік випуску - 2017, заводський номер - НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , об'єм двигуна - 4750 куб. см (договірна ціна - 170500,00 грн) та LOVOL FT504AC, рік випуску - 2019, заводський номер - FTTT BA44 VKN001013, двигун НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 3450 куб. см (договірна ціна - 177500,00 грн) (а. с. 23 на зв., 27 у т. 1).
У подальшому, між ТОВ "Дівочки - Сад" (продавець) та ПП "ДЮК І К" (покупець) укладено договори:
- купівлі - продажу обладнання №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця роторну фрезу, метеостанцію Enviro Monitor Node 6810 з двома датчиками вологості грунту, кормороздавач KTV-10 (а. с. 19);
- купівлі - продажу транспортного засобу №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця транспортний засіб марки - трактор колісний БЕЛАРУС-921.3, рік випуску - 2017, заводський номер - 90701779, двигун НОМЕР_4 , об'єм двигуна - 4750 куб. см (а. с. 25 на зв., 26 у т. 1).;
- купівлі - продажу транспортного засобу №26/09-2-2022ОЗ від 26.09.2022, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця транспортний засіб марки - трактор колісний LOVOL FT504AC, рік випуску - 2019, заводський номер - FTTT BA44 VKN001013, двигун НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 3450 куб. см (а. с. 27 на зв., 28 у т. 1).
- купівлі - продажу обладнання №29/09-2022ОЗ від 29.09.2022, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця вила вантажні БЛ-750, комплекс підвісного устаткування до трактору (а. с. 21 на зв., 22 у т. 1).
За п. 2.1 зазначених договорів загальна вартість товару становила:
- №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022 - 152530,00 грн;
- №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022 - 170500,00 грн;
- №26/09-2-2022ОЗ від 26.09.2022 - 177500,00 грн;
- №29/09-2022ОЗ від 29.09.2022 - 70935,00 грн.
На виконання вимог вказаних договорів продавець поставив, а покупець прийняв транспортні засоби та обладнання, що підтверджується видатковими накладними №3 від 08.09.2022, №1 та №2 від 27.09.2022, №4 від 30.09.2022, та актами приймання-передачі від 08.09.2022, 27.09.2022, 30.09.2022 (а. с. 20 на зв., 21, 22 на зв., 23, 24 на зв., 25, 29, 30 у т. 1).
Як вбачається з копій платіжних інструкцій та доручень №293 від 29.09.2022, №14 від 30.09.2022, №12 від 29.09.2022, №13 від 30.09.2022, №6 від 12.09.2022, №15 від 30.09.2022, наявних у матеріалах справи, ПП "ДЮК І К" було оплачено поставлений товар у повному обсязі (а. с. 78, 79 на зв., 80-82 у т. 1).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, доводить, що всупереч прямим нормам статуту ТОВ "Дівочки-Сад", будучи достеменно обізнаним про наявні в ньому обмеження щодо порядку укладення правочинів, попри відсутність рішення загальних зборів учасників ТОВ "Дівочки-Сад", директор ОСОБА_1 перевищив свої повноваження і уклав оспорювані договори купівлі-продажу, загальна сума яких становить еквівалент понад 5000 євро (за курсом НБУ станом на дату їх укладення), а, отже, потребували попереднього погодження загальними зборами учасників товариства, та протиправно вивів основні засоби на користь пов'язаної юридичної особи - ПП "ДЮК І К".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.11.25р. у задоволенні позову відмовлено.
4. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення статті 526 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини 3 статті 6 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, предметом спору у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (сторін спірних Договорів) про визнання недійсним Договорів купівлі-продажу.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Така позиція щодо застосування приписів статей 92, 203 ЦК України міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, та в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2025 р. у справі №922/4425/24.
Апеляційним судом ураховується, що відповідно до пп. 9.9.16 п. 9.9 статуту ТОВ "Дівочки - Сад" (у новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) №5 від 21.03.2019 до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема, відноситься:
- прийняття рішення про укладання товариством договорів на суму більше 5000,00 євро або еквівалент у гривнях чи інший валюті (зазначене правило поширюється також на випадки укладання декількох пов'язаних між собою договорів, сукупна сума (ціна) яких перевищує встановлене обмеження);
- прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 5000,00 євро або еквівалент в гривнях чи іншій валюті.
У подальшому, між ТОВ "Дівочки - Сад" (продавець) та ПП "ДЮК І К" (покупець) укладено договори:
- купівлі - продажу обладнання №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця роторну фрезу, метеостанцію Enviro Monitor Node 6810 з двома датчиками вологості ґрунту, кормороздавач KTV-10 (а. с. 19);
- купівлі - продажу транспортного засобу №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця транспортний засіб марки - трактор колісний БЕЛАРУС-921.3, рік випуску - 2017, заводський номер - 90701779, двигун НОМЕР_4 , об'єм двигуна - 4750 куб. см (а. с. 25 на зв., 26 у т. 1).;
- купівлі - продажу транспортного засобу №26/09-2-2022ОЗ від 26.09.2022, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця транспортний засіб марки - трактор колісний LOVOL FT504AC, рік випуску - 2019, заводський номер - FTTT BA44 VKN001013, двигун НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 3450 куб. см (а. с. 27 на зв., 28 у т. 1).
- купівлі - продажу обладнання №29/09-2022ОЗ від 29.09.2022, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити від продавця вила вантажні БЛ-750, комплекс підвісного устаткування до трактору (а. с. 21 на зв., 22 у т. 1).
За п. 2.1 зазначених договорів загальна вартість товару становила:
- №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022 - 152530,00 грн;
- №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022 - 170500,00 грн;
- №26/09-2-2022ОЗ від 26.09.2022 - 177500,00 грн;
- №29/09-2022ОЗ від 29.09.2022 - 70935,00 грн.
Тобто на момент укладення оспорюваних договорів їх умови не давали підстав відносити їх до значних правочинів. З огляду на те, що вартість кожного зі спірних договорів не перевищувала межі, встановленої Статутом, необхідність у попередньому отриманні згоди загальних зборів учасників товариства не виникала.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів наголошує на тому, що всі вказані вище правочини (договори купівлі-продажу) мають свої конкретно визначені предмети та конкретно визначену вартість. Кожен окремий предмет договору є самостійним об'єктом майна, а оскільки вартість кожного договору була меншою ніж 5000 Євро у гривневому еквіваленті, посилання позивача у позові на те, що для укладення кожного із цих договорів було необхідне рішення загальних зборів ТОВ «Дівочки-Сад», є безпідставним.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку кожен договір купівлі-продажу є окремим двостороннім правочином, який породжує самостійні цивільні права та обов'язки його сторін.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених статтею 203 цього Кодексу.
Відтак суд повинен встановлювати наявність або відсутність таких підстав окремо щодо кожного правочину з урахуванням змісту, волевиявлення сторін, їх цивільної дієздатності, відповідності правочину вимогам закону та моральним засадам суспільства.
Оскільки кожен із оспорюваних договорів є самостійним правочином, суд не вправі оцінювати їх у сукупності як єдиний правочин.
Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на положення статті 241 Цивільного кодексу України як на підставу для визнання спірних правочинів недійсними є необґрунтованим.
Оскільки, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Разом з тим застосування зазначеної норми можливе лише за наявності встановленого факту перевищення представником наданих йому повноважень.
У даному випадку жоден із оспорюваних правочинів не потребував попереднього надання згоди загальних зборів учасників ТОВ «Дівочки -Сад», а матеріали справи не містять доказів обмеження повноважень особи, яка підписала відповідні договори від імені позивача.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що спірні договори були укладені з перевищенням повноважень уповноваженої особи, а відтак відсутні й правові підстави для застосування положень статті 241 ЦК України.
Таким чином, позивачем не наведено доводів, в чому полягає недобросовісність або нерозумність дій відповідача при укладенні оспорюваних правочинів. Не доведено позивачем і обставин відсутності у відповідача реального наміру на укладення і виконання цього договору. Навпаки, обставини справи свідчать, що на виконання вимог вказаних договорів продавець поставив, а покупець прийняв транспортні засоби та обладнання, що підтверджується видатковими накладними №3 від 08.09.2022, №1 та №2 від 27.09.2022, №4 від 30.09.2022, та актами приймання-передачі від 08.09.2022, 27.09.2022, 30.09.2022 (а.с.20 на зв., 21, 22 на зв., 23, 24 на зв., 25, 29, 30 у т. 1).
Як вбачається з копій платіжних інструкцій та доручень №293 від 29.09.2022, №14 від 30.09.2022, №12 від 29.09.2022, №13 від 30.09.2022, №6 від 12.09.2022, №15 від 30.09.2022, наявних у матеріалах справи, ПП "ДЮК І К" було сплачено за поставлений товар у повному обсязі (а. с. 78, 79 на зв., 80-82 у т. 1).
Як вбачається зі змісту постанови від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 предметом розгляду якої було, зокрема визнання недійсним договору з підстав укладення його неуповноваженою особою, Верховний Суд, вказав, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Таким чином, сторони добровільно та належним чином виконали укладені договори купівлі-продажу, що свідчить про реальність правочинів та спрямованість їх на настання правових наслідків, передбачених їх змістом.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для висновку про недійсність спірних договорів, оскільки матеріалами справи підтверджується їх реальне та добровільне виконання сторонами.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач наголошував на тому, що майно, яке є предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу, ТОВ «Дівочки Сад» було продане, а ПП «Дюк і К» куплене із заниженням його реальної вартості.
Дослідивши вказаний довід колегія суддів наголошує на тому, що, статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо заниження вартості майна не спростовують правомірності укладення спірних договорів, оскільки відповідно до статей 627, 638 та 655 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, зокрема його ціни, за умови досягнення згоди щодо всіх істотних умов та дотримання вимог закону.
У даному випадку ціна в оспорюваних договорах була визначена за взаємним волевиявленням сторін при погодженні всіх істотних умов, що свідчить про належне укладення договорів та відсутність правових підстав вважати їх недійсними лише з мотивів невідповідності ціни очікуванням скаржника.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджував, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" укладав оспорювані договори купівлі-продажу про продаж майна на користь ПП «Дюк і К» за заниженою вартістю, тобто діяв свідомо всупереч положенням Статуту товариства з перевищенням повноважень. На підтвердження цих обставин посилався на висновки експертів, зроблених в межах кримінального провадження за № в ЄДР ДР: 12023060000000090 від 17.02.2023р., а саме: висновок експерта від 28.03.2023р. № СЕ-19/106-23/3822-АВ; від 12.09.2023р. №СЕ-19/106-23/7068-ТВ; від 29.03.2023р. №СЕ-19/106-23/3821-АВ.
Як встановив апеляційний суд, слідчим СУ ГУНП О. Г. Петрашовим 30.11.2023 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023060000000090 від 17.02.2023 щодо Фіранського Ю.А. за ч.2 ст.364-1 КК України.
На підставі постанов слідчого призначено та проведено судові товарознавчі експертизи експертами Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо визначення ринкової вартості майна, яке відчужувалось за спірними договорами.
Надаючи оцінку цим доводам, в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, апеляційний суд зазначає.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Оцінюючи докази, суд користується правилами щодо належності та допустимості відповідно до ст. 77,78 ГПК України.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно частини 1 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта є засобом доказування відповідно до частини 2 ст.73 ГПК України
У постанові від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 КГС ВС зазначав, що згідно з частинами 1,2 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує на явних у експерта спеціальних знань. Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, разом з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
У постанові від 23.01.2020 у справі №918/36/19 КГС ВС зазначав, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Господарський суд не може встановлювати обставини справи на підставі копії висновку експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, засвідченої неуповноваженою особою. Господарського процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 81 ГПК України.
У постанові від12.07. 2021 у справі №766/12142/16-а КАС ВС наголошував, що висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.
Таким чином, за усталеною судовою практикою, експертний висновок, наданий стороною як доказ, оцінюється судом як письмовий доказ наряду з іншими поданими доказами.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд, дослідивши подані експертні висновки в сукупності з іншими доказами, зазначає.
Згідно з частиною шостою статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження №12023060000000090 станом на час розгляду спору не завершене, обвинувальний вирок суду відсутній, а відтак обставини, які досліджуються у його межах, зокрема щодо умисних протиправних дій посадової особи, які пов'язаних з укладенням спірних угод, не можна вважати встановленими.
Відтак, експертні висновки за експертними дослідженнями у межах кримінального провадження щодо ринкової ціни майна, відчуження якого здійснено за спірними договорами мають бути оцінені з огляду на обставини, які потребують встановлення в кримінальному провадженні, зокрема щодо недобросовісної поведінки сторін, якими ці договори укладались.
З огляду на мотиви, наведені апеляційним судом у цій постанові, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" і змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з інших підстав, не задовольняючи апеляційну скаргу позивача.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Житомирської області про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад", однак вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 р. у справі №906/358/25 з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції у даній постанові.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Згідно п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" слід залишити без задоволення, а мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 у справі №906/358/25 змінити, викласти її в редакції цієї постанови.
Разом з тим, відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 2 ч. 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" про відстрочення сплати судового збору задоволено.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2.2. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.п.4 п.2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до абз 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи те, що в даній справі об'єднано 4 вимоги немайнового характеру, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 14 534,40 грн (3028 * 4 *150%*0,8).
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, то необхідно стягнути з позивача в дохід Державного бюджету 14 534,40 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025р. у справі №906/358/25 - залишити без задоволення.
Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінити, викласти її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 р. у справі №906/358/25 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" (12340, Черняхівський р-н, Житомирська обл., село Дівочки, вулиця Тараса Шевченка, будинок 3, ЄДРПОУ 37684066) в дохід Державного бюджету 14 534,40 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Господарському суду Житомирської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/358/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "27" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.