вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа № 910/12823/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 (суддя Ярмак О.М.)
у справі № 910/12823/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства "Маяк-Перспектива" Акціонерного товариства "Завод "Маяк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ"
про стягнення 608 217,37 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У жовтні 2025 року Дочірнє підприємство "Маяк-Перспектива" Акціонерного товариства "Завод "Маяк" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 0103/24-1 від 01.03.2024 у сумі 608 217,37 грн, з яких: 360 000,00 грн попередньої оплати, 18 000,00 грн штрафу, 151 821,37 грн пені, 16 008,00 грн 3 % річних та 62 388,00 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 0103/24-1 від 01.03.2025 (далі також - Договір) щодо поставки у повному обсязі товару, у зв'язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 360 000,00 грн попередньої оплати, 18 000,00 грн штрафу, 151 821,37 грн пені та 16 008,00 грн 3 % річних за період з 16.04.2024 по 09.10.2025, а також 62 388,00 грн інфляційних втрат за період травень 2024 року - липень 2025 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" на користь Дочірнього підприємства "Маяк-Перспектива" Акціонерного товариства "Завод "Маяк" 360 000,00 грн попередньої оплати, 18 000,00 грн штрафу, 151 821,37 грн пені, 16 008,00 грн 3 % річних, 62 388,00 грн інфляційних втрат, 9 123,26 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було перераховано відповідно до умов Договору відповідачу грошові кошти у сумі 720 000,00 грн в якості попередньої оплати за поставку товару; доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 360 000,00 грн попередньої оплати суду не надано, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 360 000,00 грн попередньої оплати визнана судом обґрунтованою та задоволена у повному обсязі.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 18 000,00 грн штрафу, 151 821,37 грн пені, 16 008,00 грн 3 % річних та 62 388,00 грн інфляційних втрат, суд задовольнив вказані вимоги в межах поданого розрахунку, встановивши, що розрахунки позивача є правильними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 248 217,37 грн як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За доводами скаржника, суд першої інстанції не звернув уваги на погоджені сторонами в Договорі порядок застосування, строки та розмір штрафних санкцій за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань із поставки товару; у відповідача відсутній обов'язок зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки сторони не погоджували та не передбачили таке стягнення в Договорі.
На переконання скаржника, з огляду на положення п. 7.2 Договору, враховуючи заявлену позивачем претензію після непоставлення товару відповідачем понад 60 календарних днів, обов'язок відповідача сплатити покупцю суму нарахованих покупцем пені та штрафу у розмірі 5 % від вартості замовлення виникає за умови розірвання Договору в односторонньому порядку покупцем. Однак така вимога позивачем не заявлялась.
Також скаржник наголошує на тому, що нарахування пені могло бути застосовано виключно у разі порушення відповідачем строку поставки терміном до 60 календарних днів та за умови поставки товару, оскільки таке нарахування згідно з умовами п. 7.2 Договору здійснюється до моменту виконання зобов'язання продавцем та оплачується ним на підставі виставленого покупцем рахунку-фактури.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2026 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - 16.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026, для розгляду справи № 910/12823/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 17.02.2026 об 11:00.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи, що суд першої інстанції належним чином встановив всі обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 17.02.2026 представники позивача та відповідача (скаржника) не з'явилися.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що явка учасників апеляційного провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без їх участі в судовому засіданні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.03.2024 між Дочірнім підприємством "Маяк-Перспектива" Акціонерного товариство "Завод "Маяк" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0103/24-1 (Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки проводяться за виставленням рахунку-фактури, передоплата в розмірі не менше 50 відсотків, ціна товару вказана в рахунку-фактурі та визначена на підставі вартості товару згідно зі Специфікацією № 1 (додатку № 1 до цього Договору).
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах поставки DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) склад покупця. Дата поставки узгоджується в специфікації.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки продавець сплачує покупцю на підставі виставленого покупцем рахунку-фактури штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі:
- у разі порушення терміну поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми рахунку-фактури, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання продавцем зобов'язань за Договором. За порушення терміну поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 5 % від вартості замовленого товару. При проведенні розрахунків за поставлений товар сума виплат буде зменшена на фактичну суму штрафних санкцій у разі їх застосування;
- у разі, якщо прострочення терміну поставки товару перевищить 60 (шістдесят) календарних днів, покупець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє продавця. При цьому, протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення про розірвання Договору продавець зобов'язаний сплатити покупцю суму нарахованої пені та штрафу у розмірі 5 % від вартості замовленого товару, а також перераховану продавцю суму оплачених коштів покупцем за непоставлений товар, якщо така оплата відбувалась.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до специфікації № 1, яка є додатком до договору купівлі-продажу № 0103/24-1 від 01.03.2024, відповідач мав поставити позивачу товар у кількості 1 000 штук загальною вартістю 720 000,00 грн, дата поставки - 15.04.2024.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 3 від 04.03.2024 на загальну суму 720 000,00 грн.
Позивач 05.03.2024 здійснив попередню оплату на суму 720 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 519 від 05.03.2024.
Відповідно до акта приймання-передачі продукції від 01.04.2024, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, відповідач поставив позивачу товар у кількості 500 штук вартістю 360 000,00 грн.
28.02.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 2802/25-02, в якій просив сплатити борг у розмірі 360 000,00 грн.
15.07.2025 позивач повторно надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 1507/25-01, в якій просив сплатити борг у розмірі 503 647,00 грн, який складається із основної заборгованості у розмірі 360 000,00 грн, пені у сумі 125 647,52 грн та штрафу у розмірі 18 000,00 грн.
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач вказав, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк у повному обсязі не виконав, отримані кошти не повернув, у зв'язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 360 000,00 грн попередньої оплати, 18 000,00 грн штрафу, 151 821,37 грн пені, 16 008,00 грн 3 % річних та 62 388,00 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначено у статтях 642-643 ЦК України.
У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.03.2024 між Дочірнім підприємством "Маяк-Перспектива" Акціонерного товариства "Завод "Маяк" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0103/24-1 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.
Позивач 05.03.2024 здійснив на рахунок відповідача попередню оплату на суму 720 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 519 від 05.03.2024.
Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується відсутність здійснення поставки товару на суму 360 000,00 грн попередньої оплати у встановлений у Договорі строк.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у частині стягнення 360 000,00 грн попередньої оплати рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
Перевіряючи доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з посиланням на те, що сторони не погоджували та не передбачили таких стягнень у Договорі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 2 ст. 614 ЦК України унормовано, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що формулювання статті 625 ЦК України коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що оскільки внаслідок невиконання відповідачем (боржником) грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, відтак, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, виникає відповідно до закону, а не, як помилково твердить скаржник, з умов договору.
У зв'язку із цим, доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат відхиляються судом апеляційної інстанції за неспроможністю.
Перевіряючи доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на погоджені сторонами в Договорі порядок застосування, строки та розмір штрафних санкцій за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань із поставки товару, колегія суддів встановила таке.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки продавець сплачує покупцю на підставі виставленого покупцем рахунку-фактури штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі:
- у разі порушення терміну поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми рахунку-фактури, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання продавцем зобов'язань за Договором. За порушення терміну поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 5 % від вартості замовленого товару. При проведенні розрахунків за поставлений товар сума виплат буде зменшена на фактичну суму штрафних санкцій у разі їх застосування;
- у разі, якщо прострочення терміну поставки товару перевищить 60 (шістдесят) календарних днів, покупець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє продавця. При цьому, протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення про розірвання Договору продавець зобов'язаний сплатити покупцю суму нарахованої пені та штрафу у розмірі 5 % від вартості замовленого товару, а також перераховану продавцю суму оплачених коштів покупцем за непоставлений товар, якщо така оплата відбувалась.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, останнім станом на дату пред'явлення позову - 09.10.2025, не здійснено поставку товару на суму 360 000,00 грн попередньої оплати у встановлений у Договорі строк - до 15.04.2024.
Відтак, у зв'язку з порушенням терміну поставки, позивачем правомірно, у відповідності до п. 7.2 Договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми рахунку-фактури, за кожний день прострочення, а також за порушення терміну поставки товару понад 30 календарних днів штраф у розмірі 5 % від вартості замовленого товару.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що в п. 7.2 Договору сторони погодили нарахування пені до моменту виконання продавцем зобов'язань за Договором. Відтак, враховуючи відсутність виконання відповідачем умов Договору з поставки товару, позивач правомірно здійснив нарахування пені за весь час прострочення виконання.
У зв'язку із цим, доводи скаржника, що нарахування пені могло бути застосовано виключно у разі порушення відповідачем строку поставки терміном до 60 календарних днів та за умови поставки товару, відхиляються колегією суддів за неспроможністю, оскільки суперечать погодженим сторонами умовам.
Місцевий господарський суд встановив, що здійснені позивачем нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства і не перевищують обрахованих судом сум.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат встановив його відповідність умовам чинного законодавства.
Доводи скаржника, з посиланням на п. 7.2 Договору та заявлену позивачем претензію, щодо того, що обов'язок відповідача сплатити покупцю пеню та штраф виникає за умови розірвання Договору в односторонньому порядку покупцем, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки умови п. 7.2 Договору надають покупцю право на розірвання Договору в односторонньому порядку у разі, якщо прострочення терміну поставки товару перевищить 60 календарних днів, а не закріплюють за ним обов'язок щодо розірвання Договору як обов'язкову умову для нарахування штрафних санкцій, про що помилково твердить скаржник.
Щодо відсутності в матеріалах справи виставленого рахунку-фактури на нараховані штраф та пеню, колегія суддів зауважує, що Договором сторони не встановлювали форми і змісту такого рахунку-фактури.
Разом із тим, надіслана 15.07.2025 на адресу відповідача претензія за вих. № 1507/25-01, в якій позивач просив сплатити борг у розмірі 503 647,00 грн, який складається з основної заборгованості у розмірі 360 000,00 грн, пені у розмірі 125 647,52 грн та штрафу у розмірі 18 000,00 грн містить реквізити та дані, необхідні відповідачу для сплати покупцю нарахованих штрафних санкцій.
Крім того, колегія суддів зауважує, що пред'явлення рахунку-фактури не змінює періоду прострочення.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять поданого суду першої інстанції відповідачем відзиву.
Між тим, приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.
За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Отже реалізація відповідачем процесуальних прав, наданих ГПК України, залежала виключно від його волевиявлення та не свідчить про порушення судом першої інстанції ст. 236 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКІ ТЕХНОЛОГІЇ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі № 910/12823/25.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.02.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков