вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2026 р. Справа № 911/1684/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
без виклику сторін,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025
у справі № 911/1684/25 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА"
про стягнення коштів,
До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Національного антикорупційного бюро України б/н від 19.05.2025 (далі - позивач; НАБУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА" (надалі - відповідач; ТОВ "АСАНАРА"; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення пені у розмірі 43 621,45 грн за порушення строків поставки товару за договором № 264 від 13.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив встановлений договором строк поставки на 18 днів, оскільки граничний строк поставки встановлено 12.07.2024. Вартість товару, з якого допущено прострочення, становить 2 423 414,00 грн. Тому, враховуючи порушення строків поставки товару, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 43 621,45 грн згідно п. 8.5 договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2025 позов Національного антикорупційного бюро України до ТОВ "АСАНАРА" про стягнення штрафних санкцій задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "АСАНАРА" на користь Національного антикорупційного бюро України 43621 (сорок три тисячі шістсот двадцять одну) грн 45 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, відповідачем порушено погоджені сторонами строки поставки товару згідно умов договору, а тому в позивача наявне право нарахувати та стягнути передбачені договором штрафні санкції, які підлягають задоволенню до стягнення у розмірі 43 621,45 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "АСАНАРА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/1684/25 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України про стягнення пені у розмірі 43 621,45 грн та судового збору в розмірі 2 422,40 грн, зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого і співмірного рівня, виходячи з принципів розумності, доброчесності та справедливості, зокрема до 7 270,24 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які підтверджують фактичну поставку товару 16 липня 2024 року, зокрема: лист-повідомлення № 1 від 05.01.2025; знімки екрана листування у месенджері Viber, які демонструють факт прибуття постачальника та передачі товару; копію видаткової накладної, на якій дата 30.07.2024 внесена рукописно без погодження з постачальником.
Скаржник наголошує, що ТОВ «АСАНАРА» виконало цей обов'язок 16.07.2024, коли товар фактично був доставлений до НАБУ та готовий до приймання. Втім, ненадання позивачем можливості для підписання документів не може розглядатися як прострочення постачальника, оскільки саме дії покупця перешкоджали виконанню договору.
Також відповідач вказав, що пункт 3.1 договору передбачає оплату протягом 10 робочих днів з моменту поставки. Оплата покупцем проведена 19.08.2024, тобто із порушенням більш ніж на місяць. Таким чином, позивач сам порушив зобов'язання, тому не має права вимагати стягнення штрафних санкцій.
Окремо апелянтом зазначається, що стягнення 43 621,45 грн є надмірним, економічно необґрунтованим і таким, що суперечить принципу справедливості та розумності, передбаченому ст. 3 ЦК України. Скаржник вважає, що розмір пені, стягнутий судом, є неспівмірним і має бути зменшений на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до 7 270,24 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/1684/25. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 17.12.2025 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно тверджень НАБУ, 16.07.2024 скаржник фізично доставив набір апаратного забезпечення, який не відповідав специфікації договору, оскільки не мав обов'язкових компонентів (картридерів) та легального програмного забезпечення. Прийняття такої техніки державним органом було б прямим порушенням бюджетного законодавства та законодавства про інтелектуальну власність. Єдиним юридичним фактом, що підтверджує виконання зобов'язання з поставки товару належної якості та комплектності, є підписання видаткової накладної № 234. Ця подія відбулася 30 липня 2024 року, що зафіксовано в такому документі. В наведеному позивач наголошує, що поставка товару 16.07.2024 юридично не відбулася через невідповідність товару умовам договору. Прострочення тривало до моменту усунення всіх недоліків, тобто до 30.07.2024. При цьому, підписання накладної без зауважень створює презумпцію згоди з усіма даними, викладеними в ній, а отже, на думку НАБУ, поведінка скаржника, який спочатку підписує документ від 30.07.2024, а потім намагається заперечити цю дату, є недобросовісною та суперечливою.
Також позивач звернув увагу, що обов'язок оплати виник у нього після належної поставки товару.
Окремо НАБУ виснувалось про те, що нарахована пеня (43 621,45 грн) складає всього 1,8% від ціни договору (2 423 414,00 грн), що не є «надмірно великим» розміром у розумінні ст. 233 ГК України. Тоді як зменшення пені до 7 тис. грн (0,3% ціни договору) перетворить відповідальність на фікцію і порушить принцип невідворотності покарання за невиконання зобов'язань перед державою.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначене, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між Національним антикорупційним бюро України (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА" (Постачальник), за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2024- 04-19-004629-a (Автоматизоване робоче місце (код 30210000-4 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник"), укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 264 від 13 травня 2024 року (скорочено - Договір), згідно умов п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар за предметом: Автоматизоване робоче місце (код 30210000-4 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник"), КЕКВ 3110, (по тексту - Товар), а Покупець - прийняти Товар та сплатити Постачальнику вартість Товару у строки та на умовах, встановлених цим Договором. Повне найменування (номенклатура, асортимент) та кількість Товару вказуються y Специфікації (додаток 1), технічні характеристики та інші індивідуально визначені відомості Товару вказуються у Технічних умовах (додаток 2), на підставі яких здійснюється передача Товару від Постачальника до Покупця, і які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору ціна за одиницю Товару за Договором визначена у Специфікації. Ціна Договору становить 2 423 414,00 грн, у тому числі ПДВ 403 902,33 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець проводить оплату вартості Товару, поставленого на підставі видаткових накладних і рахунків Постачальника у строк протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару Покупцю, за умови надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця у поточному році. У випадку відсутності на розрахунковому рахунку Покупця бюджетного фінансування, призначеного на оплату Товару, Покупець проводить оплату поставленого Товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця.
Строк (термін) поставки Товару: не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня укладення Договору. Поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника партіями, в асортименті та в кількості, узгодженими Сторонами у Специфікаціях і товаророзпорядчих документах. Дата та час поставки Товару повідомляється Постачальником Покупцю не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Прийняття-передання Товару здійснюється за кількістю відповідно до Специфікації та товаророзпорядчих документів, а за якістю - згідно з документами якості та іншою технічною документацією. Перехід права власності на Товар відбувається з моменту прийняття Покупцем Товару, що засвідчується підписом уповноваженої особи Покупця у товаророзпорядчих документах (п.п. 5.1, 5.2, 5.6, 5.9 Договору).
Підпунктами 6.3.1 Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно п. 8.5 Договору за порушення строків поставки Товару (окрім випадків, передбачених пунктом 8.7 Договору) або поставки Товару в неповному обсязі Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця пеню в розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення. У разі прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.
Згідно листа № 17 від 16.05.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до Договору, зокрема, замінити монітори на моделі з вищими показниками якості - AOC 27B2DM та 2E B2723B.
28.05.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/279, якою внесені зміни до Додатку № 1 (Специфікація) - у частині заміни найменування товарної позиції, та до Додатку № 2 (Технічні умови) - у частині зміни найменування параметру товару.
21.06.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 21062024 з ініціативою замінити окремі комплектуючі товару, а саме: кулер до процесора, жорсткий диск та блок живлення, на моделі з покращеними технічними характеристиками. Запропоновані зміни не впливали на загальну вартість та кількість поставки.
24.06.2024 відповідач листом № 117 повідомив про технічну помилку у додатковій угоді № 1/279, а саме - наявність у специфікації пункту про "вбудовані динаміки", який не відповідав вимогам тендерної документації та ініціював викладення угоди у новій редакції.
26.06.2024 відповідачем на адресу позивача надіслано лист № 30987, в якому повідомлено про виявлення невідповідності у характеристиках корпусів комп'ютерів та просив або прийняти поставлену частину без проведення розрахунків, або продовжити строк поставки на 15 календарних днів для завершення виконання зобов'язань за договором з укладанням відповідної додаткової угоди.
12.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 2/322, якою внесено зміни до Додатку № 1 (Специфікація) - у частині найменування товарної позиції, та Додатку № 2 (Технічні умови), який викладено у новій редакції.
Позивачем зазначається, що згідно з видатковою накладною від 30.07.2024 № 234, підписаною сторонами без зауважень, відповідач здійснив поставку товару 30.07.2024, порушивши встановлений Договором строк поставки на 18 днів, оскільки, граничний строк поставки встановлено - 12.07.2024. Вартість товару, з якого допущено прострочення, становить 2 423 414,00 грн. Так, враховуючи порушення строків поставки товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 43 621,45 грн згідно п. 8.5 Договору.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу 18.09.2024 № 03-288/27507 про сплату штрафних санкцій у розмірі 43 621,45 грн у вигляді пені за прострочення строків поставки товарів за Договором.
Листом-повідомленням № 1 від 05.01.2025 відповідачем висловлено незгоду з вимогою позивача та зазначено, що фактична поставка товару відбулася 13.07.2024, тобто, в межах строків, передбачених договором. В обґрунтування своєї незгоди відповідач посилається на те, що дата 30.07.2024 вказана у видатковій накладній, проставлена представниками позивача вручну за відсутності представників відповідача, яких не допустили на територію Національного антикорупційного бюро України для підписання документів.
Враховуючи викладене, позивачем зазначалось, що відповідачем порушено умови Договору щодо терміну поставки товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 43621,45 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував зазначивши, що фактична поставка товару відбулась 16.07.2024. Дата 30.07.2024, яка зазначена у видатковій накладній, проставлена позивачем вручну без присутності відповідача через те, що відповідача не допустили на територію організації позивача для підписання документів під час постачання товару. Крім того, відповідачем вказувалось, що позивач не оплатив товар у зазначений Договором строк, зокрема, здійснив оплату за товар із затримкою - 19.08.2024, що є порушенням умов Договору. Відтак, відповідач просив задовольнити позов частково, стягнувши з нього на користь позивача 7 270,24 грн пені за прострочення поставки товару на 3 дні та покласти витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн на позивача.
Вищезазначені твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на зміст договору, між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію)) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Колегія суддів акцентує, що з урахуванням дати укладення Договору - 13.05.2024, граничний строк поставки - 12.07.2024 (не пізніше 60 календарних днів).
Як вже зазначалось, згідно п. 5.2 Договору поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника партіями, в асортименті та в кількості, узгодженими Сторонами у Специфікаціях і товаророзпорядчих документах. Дата та час поставки Товару повідомляється Постачальником Покупцю не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки.
Позивачем наголошувалось, що 16.07.2024 відповідач, у порушення п. 5.2 Договору, без попереднього повідомлення здійснив спробу поставки АРМ, що підтверджується скріншотом листування у месенджері Viber, однак, зі слів позивача, товар не міг бути та не був прийнятий позивачем відповідно до п. 5.6 Договору, у зв'язку з істотною невідповідністю товару технічній документації, зокрема за комплектацією. Так, під час огляду було виявлено невідповідність товару умовам Договору, зокрема: відсутність частини картридерів (кардридер внутрішній (сумісний з материнською платою), порти для карт: MicroSD, SD, CF, XD); відсутність ліцензій на програмне забезпечення TeraCopy Pro (спеціалізоване програмне забезпечення TeraCopy Pro for Windows, програма передачі файлів. З безстроковою ліцензією) та Daemon Tools Lite (спеціалізоване програмне забезпечення Daemon Tools Lite).
Матеріали справи свідчать, що 18.07.2024, 22.07.2024 та 24.07.2024 директору ТОВ "АСАНАРА" було повідомлено про необхідність виправлення помилок у рахунку та накладній, а також про відсутність ліцензій на програмне забезпечення TeraCopy Pro і Daemon Tools Lite та частини картридерів, що підтверджується скріншотами листування у месенджері Viber.
25.07.2024 директор ТОВ "АСАНАРА" повідомив про відправлення семи картридерів та заплановану оплату ліцензій на програмне забезпечення TeraCopy Pro і Daemon Tools Lite, що підтверджується скріншотом листування у месенджері Viber.
26.07.2024 отримано ліцензії на програмне забезпечення TeraCopy Pro, однак ліцензії на Daemon Tools Lite були відсутні, що підтверджується скріншотами листування у месенджері Viber.
29.07.2024 та 30.07.2024 директору ТОВ "АСАНАРА" повторно повідомлено про відсутність ліцензії на програмне забезпечення Daemon Tools Lite, та 30.07.2024 здійснено оплату за ліцензії на програмне забезпечення Daemon Tools Lite, що підтверджується скріншотами листування у месенджері Viber.
Згідно видаткової накладної від 30.07.2024 № 234 відповідач здійснив поставку товару 30.07.2024.
Тобто, відповідач допустив прострочення поставки товару на 18 днів. Вартість товару, з якого допущено прострочення, становить 2 423 414,00 грн.
На це, як вважає судова колегія, правильно звернув увагу й суд першої інстанції.
Також колегія суддів враховує, що в силу п.п. 5.6, 5.9, 6.3.1, 6.3.2 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару в строки, встановлені цим Договором. Забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає вимогам, установленим умовами цього Договору та чинного на момент поставки Товару законодавства України. Прийняття-передання Товару здійснюється за кількістю відповідно до Специфікації та товаророзпорядчих документів, а за якістю - згідно з документами якості та іншою технічною документацією. Перехід права власності на Товар відбувається з моменту прийняття Покупцем Товару, що засвідчується підписом уповноваженої особи Покупця у товаророзпорядчих документах.
Таким чином, оскільки товар вважається переданий з моменту оформлення між сторонами відповідних товаророзпорядчих документів, факт виконання зобов'язання з поставки товару належної якості та комплектності підтверджується саме підписанням сторонами Договору видаткової накладної, зокрема № 234 від 30.07.2024, що узгоджується з умовами Договору та положеннями ст. 664 ЦК України.
За вказаного, судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта про поставку товару 16.07.2024, а відтак і про ненадання місцевим господарським судом належної оцінки доказам, які підтверджують фактичну поставку товару 16 липня 2024 року.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Як вже зазначалось, пунктом 8.5 Договору за порушення строків поставки Товару (окрім випадків, передбачених пунктом 8.7 Договору) або поставки Товару в неповному обсязі Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця пеню в розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення. У разі прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.
Отже, з огляду на факт прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару у визначений Договором строк, перевіривши здійснений останнім розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на відповідних приписах норм матеріального права. Крім цього, колегія суддів вважає розрахунок пені арифметично вірними (аналогічні висновки зазначені й місцевим господарським судом), що становить:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 13/07/2024 до 30/07/2024 2 423 414,00 x 0.1 x 18 : 1001843 621,45 грн
У свою чергу, судовою колегією критично оцінюються твердження скаржника про відсутність підстав для вимог позивача про стягнення з відповідача пені.
Щодо аргументів скаржника про порушення Покупцем строків проведення оплати за товар, зокрема 19.08.2024, тоді як пункт 3.1 Договору передбачає оплату протягом 10 робочих днів з моменту поставки, що вказує на порушення самим позивачем зобов'язання, що унеможливлює заявлення останнім вимог про стягнення штрафних санкцій, то колегією суддів акцентується, що згідно ч.ч. 3-4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
В силу п. 3.1 Договору Покупець проводить оплату вартості Товару, поставленого на підставі видаткових накладних і рахунків Постачальника, у строк протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару Покупцю, за умови надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця у поточному році. У випадку відсутності на розрахунковому рахунку Покупця бюджетного фінансування, призначеного на оплату Товару, Покупець проводить оплату поставленого Товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця.
Таким чином, беручи до уваги умови Договору щодо порядку та особливостей проведення НАБУ оплати вартості Товару, з урахуванням визначеної сторонами та погодженої останніми відповідальності Постачальника за порушення строків поставки Товару, зважаючи на факт поставки Товариством Товару 30.07.2024, - за висновками судової колегії невмотивованими є твердження скаржника щодо відсутності в позивача прав на звернення до суду за захистом своїх прав з вимогами про стягнення штрафних санкцій.
Разом з тим, апелянт в суді 1-ої інстанції не скористався наявним у нього процесуальним правом щодо подання зустрічної позовної заяви в аспекті висловлених ним заперечень щодо неналежного, на його думку, виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за укладеним правочином.
У частині доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 7 270,24 грн, колегією суддів зазначається таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу п. 8.1 Договору за порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
За приписами статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У той же час, нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 15.01.2026 у справі № 910/9629/23, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
За наведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо поставки Товару у строк, визначений Договором, з урахуванням того, що питання наявності або відсутності у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, вирішується судом на власний розсуд, беручи до уваги визначену та погоджену сторонами договором відповідальність Постачальника, - судовою колегією критично оцінюються доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми пені до 7 270,24 грн.
Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених ним вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через їх необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/1684/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ТОВ "АСАНАРА").
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/1684/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/1684/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАНАРА".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков